У Х В А Л А Справа № 200/13596/14-ц
Провадження № 2/932/997/21
06 грудня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Куцевола В.В.,
при секретарі Рибалці В.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом компанії «Роял Савінгс ЛТД (Royal Savings LTD) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
У провадженні Бабушкінського районного суд міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом компанії «Роял Савінгс ЛТД (Royal Savings LTD) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою суду від 12.08.2014 року було затверджено укладену у м. Києві позивачем та відповідачем мирову угоду, відповідно до якої в рахунок погашення заборгованості відповідач передав у власність позивача квартиру, що знаходиться у м. Києві. Відповідач, на той час - ОСОБА_1 , у мировій угоді засвідчив, що квартира під обтяженнями не перебуває, відсутні права третіх осіб на зазначене майно.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.05.2020 року задоволено апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» та скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Підставою скасування ухвали суду від 12.08.2014 року стало те, що затвердженою мировою угодою порушено права іпотекодержателя майна АТ «Універсал Банк».
З матеріалів справи також вбачається, що позивач, після затвердження мирової угоди, до суду чи до апеляційної інстанції з будь-якими заявами чи клопотаннями не звертався, жодного разу не забезпечив явки свого представника у судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.
З позовної заяви також встановлено те, що додатками до неї є копії договору позики від 20.01.2014 року, укладеного у простій письмовій формі, договору поруки від 15.05.2014 року, теж укладеного у простій письмовій формі, апостильованої копії сертифікату на акції, відповідно якої пред'явник сертифікату, як засвідчує директор компанії Сільва Бруно, є зареєстрованим власником 1 000 звичайних акцій.
З копії самого сертифікату вбачається, що підпис у ньому, який належить директору позивача Сільва Бруно, повність відрізняється від підписів нібито тієї ж особи у позовній заяві, договорах позики та поруки, мировій угоді, які виконані навіть без наслідування справжнього підпису.
Окрім того, встановлено, що до позовної заяви не долучено будь-яких допустимих доказів реєстрації компанії «Роял Савінгс ЛТД», як юридичної особи за законодавством Белізу, тобто не надано доказів правоздатності та дієздатності юридичної особи.
Відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право», процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Згідно із вимогами ст. 13 цього Закону, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до вимог ст. 496 ЦПК України, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 100 Закону України "Про нотаріат" документи, які складено за кордоном з участю іноземних органів влади або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 р. та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України №237/803/151/5 від 5 грудня 2003 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2003 р. за №1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
Таким чином, на момент подання позовної заяви до суду були відсутні докази правоздатності і дієздатності позивача, а сама позовна заява була підписана сумнівним суб'єктом.
Оцінюючи зазначені обставини у сукупності з наслідками, що настали, суд зазначає про наступне. У позовній заяві було визначено співвідповідачем по справі ОСОБА_4 , який нібито, по спливу чотирьох місяців, поручився за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором позики, укладеним, як і порука, у простій письмовій формі у м. Києві нібито з директором іноземної компанії. Позивач прохав про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, при цьому у Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська звернувся тому, що поручитель ОСОБА_4 мешкав на території Шевченківського району м. Дніпра. Сам ОСОБА_1 мешкав у м. Києві. Строк позики становив чотири місяці, тобто до 20.05.2014 року, а ОСОБА_4 надав поруку 15.05.2014 року, тобто за п'ять днів до спливу зазначеного строку.
Мирова угода укладена в обхід ОСОБА_4 , як солідарного боржника, з ним не підписувалась і не погоджувалась, провадження у справі, внаслідок затвердження мирової угоди було закрито у цілому, і позивача така ситуація влаштувала, хоча він від позовних вимог до ОСОБА_4 не відмовлявся.
Наслідком затвердження мирової угоди стало порушення прав іпотекодержателя АТ «Універсал Банк» на отримання задоволення своїх майнових вимог до ОСОБА_1 за рахунок заставного нерухомого майна, розташованого поза межами територіальної юрисдикції Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_4 було залучено співвідповідачем по справі задля штучної зміни підсудності, а самі позовні вимоги були спрямовані не на захист порушеного цивільного права, а на порушення права іншої особи - АТ «Універсал Банк».
Відсутність інтересу з боку позивача до розгляду цієї справи після скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди є додатковим підтвердженням такого висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з вимогами п.п.1, 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
З тих підстав, що існування такої юридичної особи, як компанія «Роял Савінгс ЛТД» на момент подання позовної заяви доведено не було, існує сумнів у дійсності підпису нібито директора компанії, позовна заява подана не на захист права, а з метою порушення права іншої особи, а також із штучним об'єднанням позовних вимог задля зміни підсудності, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 44, 185, 257, 352-353 ЦПК України, -
Позовні вимоги компанії «Роял Савінгс ЛТД (Royal Savings LTD) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя В.В. Куцевол