Справа № 454/1473/21 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/811/2791/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи:77
29 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю: секретаря Симця В.І.;
позивача ОСОБА_1
та його представника - адвоката Золочівського В.П.;
Крупника А.П. - представника Белзької місцевої пожежної команди,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 червня 2021 року,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Белзької місцевої пожежної команди, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Белзької місцевої пожежної команди від 30.03.2021 року №6-Т про звільнення позивача з 31.03.2021 року з посади пожежного за пунктом 2 ст.36 КЗпП України по закінченню. строку трудового договору; поновити його на роботі на посаді пожежного Белзької місцевої пожежної команди та стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 6 493 грн. 92 коп. з відрахуванням при виплаті податків, обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, щопозивача наказом Белзької місцевої пожежної команди №13 від 01.03.2008 року було призначено на посаду пожежника Белзької місцевої пожежної команди з 01.03.2008 року по безстроковому договору.
01.04.2019 року з позивачем згідно наказу № 25 від 29.03.2019 року (з яким він не ознайомлювався) було укладено строковий трудовий договір по тій же професії (істотні умови договору не змінилися) терміном на два роки - до 31.03.2021 року (заяви про переведення на строковий трудовий договір він також не писав).
Наказом Белзької місцевої пожежної команди від 30.03.2021 року №6-Т позивача звільнено з посади пожежного з 31.03.2021 року за пунктом 2 ст.36 КЗпП України.
Дане звільнення вважає незаконним, оскільки у його випадку чинне законодавство не передбачало підстав для зміни умов трудового договору з безстрокового на строковий з огляду на те, що виконувана ним робота має постійний характер, а тому вважає, що укладення з ним трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у ч.2 ст.23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку (а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 56-60).
Дане рішення оскаржив позивач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм матеріального права.
Вважає, що «у (його) випадку відповідачем не дотримано вимог ч.2 ст.23 КЗпП України».
Вважає неправомірним посилання суду на законодавство та судову практику, які регламентують правовідносини у випадку укладення контракту, оскільки вважає, що контракт з ним не укладався (а.с. 65-68, 71-72).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмову у задоволенні позовних вимог суд (з посиланням на практику Верховного Суду, яка регламентує правовідносини, що виникають в результаті укладення з найманими працівниками контрактів) мотивував тим, що позивач не довів того, що «у даному випадку не було жодних підстав для укладення з ним строкового трудового договору», а також тим, що «позивачем не надано та судом не здобуто доказів того, що характер та умови виконуваної роботи та його інтереси не давали можливості укласти строковий трудовий договір».
Вищенаведені висновки судом першої інстанції зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак такі не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками те, що:
- позивач у відповідності до наказу Белзької місцевої пожежної команди від 01.03.2008 року № 13 був з 01.03.2008 року призначений на посаду пожежника по безстроковому договору (а.с. 6);
- згідно з наказом відповідача від 29.03.2019 року № 25 з позивачем (як і з іншими працівниками Белзької місцевої пожежної команди) з 01.04.2019 року було укладено строковий трудовий договір по тій же професії (пожежний) терміном на два роки (а.с. 9, 10);
- наказом Белзької місцевої пожежної команди від 30.03.2021 року №6-Т позивача звільнено з посади пожежного з 31.03.2021 року за пунктом 2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).
Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (стаття 21 КЗпП).
Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він належить до категорії працівників, які згідно із законодавством працюють за контрактом.
Посада пожежника не належить до категорії працівників, які згідно із законодавством працюють за контрактом, і з позивачем укладався не контакт, а строковий трудовий договір. Відтак, до спірних правовідносин не можуть враховуватися висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які регламентують укладення контракту, як особливої форми трудового договору.
Пункт 2 статті 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку. Однак, на цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку з закінченням строку.
Частиною 2 статті 23 КЗпП України встановлено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідачем у поданому до суду першої інстанції Відзиві на позовну заяву, так само, як і у поданому до суду апеляційної інстанції Відзиві на апеляційну скаргу, не наведено доводів стосовно того, що з позивачем було укладено строковий трудовий договір у зв'язку з урахуванням характеру його наступної роботи на посаді пожежного або умов виконання ним посадових обов'язків пожежного, так само, як не зазначено законодавчих актів, які б передбачали виконання позивачем посадових обов'язків пожежного на умовах строкового трудового договору (а.с. 25-28, 93-94).
В суді апеляційної інстанції представник відповідача (начальник Белзької місцевої пожежної команди) визнав, що після закінчення строку трудових договорів, які були укладеними зі всіма працівниками Белзької місцевої пожежної команди, ці трудові договори з іншими працівниками (крім позивача) були продовженими на новий строк.
За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про незаконність наказу Белзької місцевої пожежної команди від 30.03.2021 року №6-Т«Про припинення трудового договору», а відтак - про задоволення позовної вимоги про поновлення позивача на роботі на посаді пожежного Белзької місцевої пожежної команди.
Ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На стадії апеляційного розгляду справи представник позивача подав до суду розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 року по 29.11.2021 року на загальну суму 67 374 грн. 42 коп. (а.с. 106), отримавши копію якого відповідач у своїх додаткових поясненнях, поданих до суду, наведених позивачем розрахунків не заперечив та не спростував (а.с. 109).
Відтак, на користь позивача підлягає до стягнення його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 року по 29.11.2021 року включно в сумі 67 374 грн. 42 коп. з розрахунку:
405 грн. 87 коп. / за 1 робочий день х 166 робочих днів = 67 374 грн. 42 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 червня 2021 року скасувати і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати наказ Белзької місцевої пожежної команди від 30.03.2021 року №6-Т«Про припинення трудового договору».
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді пожежного Белзької місцевої пожежної команди.
Стягнути з Белзької місцевої пожежної команди на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2021 року по 29 листопада 2021 включно в розмірі 67 374 (шістдесят сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 42 коп. (з урахуванням всіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 09 грудня 2021 року.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.