Номер провадження 22-ц/821/1835/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/3870/20 Категорія: 301020000 Пироженко В.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
15 грудня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.
За участю секретаря Винник І.М.
учасники справи:
позивач - Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ;
відповідачі - Черкаська міська рада, Милокост Р.В., ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - Пидорича С. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2021 року, постановленого під головуванням судді Пироженко В.Д. у залі № 23 Придніпровського районного суду м. Черкаси 29.07.2021 року, за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, -
27.04.2020 року Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулася в суд з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки.
Прокуратура позовні вимоги обґрунтовує тим, що Черкаською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу офіційного порталу Черкаської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за електронною адресою http://www.rada.cherkassy.ua в базі нормативних документів Черкаської міської ради виявлено прийняття Черкаською міською радою рішення № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)», яка має містобудівні обмеження.
Відповідно до пунктів 1, 2 вказаного рішення ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0071).
Одночасно було встановлено, що згідно з документацією із землеустрою та висновками управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування № 36044-3 від 04.06.2018 року та № 76880-3 від 25.09.2019 року на вказану земельну ділянку наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов'язані з її розміщенням в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», та пов'язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка відноситься до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ»).
Як наслідок, за результатами проходження погоджувальної процедури, постійною комісією з питань земельних відносин на розгляд Черкаської міської ради було винесено проект рішення № 473 7-8-3 «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)». .
Однак, органом місцевого самоврядування, незважаючи на наявні містобудівні обмеження, прийнято рішення про надання вказаної земельної ділянки у приватну власність.
В подальшому, з метою набуття права власності на дану земельну ділянку, Державним реєстратором Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О. 11.11.2019 року прийнято рішення, індексний номер: 14973941 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 34118940 від 11.11.2019 року.
Прокуратура вважає рішення Черкаської міської ради незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.11.2011 року № 3-505, на вищевказаній ділянці передбачені зелені насадження загального користування (підтверджується фрагментом генерального плану м. Черкаси від 05.03.2020, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради).
Згідно плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2015 року № 2-513, спірна земельна ділянка належить до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (підтверджується фрагментом плану зонування території м. Черкаси від 05.03.2020 року, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради).
Також висновком начальника Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 25.09.2019 року за № 76880-3 ОСОБА_2 вказано на відповідні обмеження містобудівного характеру та зазначено, що останній набирає чинності з моменту прийняття рішення Черкаської міської ради про затвердження змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), за умови зміни функціонального призначення території, на якій розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , із зелених насаджень загального користування на садибну житлову забудову.
Таким чином, спірне рішення № 2-5166 від 02.10.2019 року прийнято без позитивного висновку виконавчого органу Черкаської міської ради у сфері містобудування та архітектури.
За даними міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (довідка від 19.06.2018 року № 97-23-0.222-17180-18) встановлено, що за останніми відомостями з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем станом на 31.12.2015 року), спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га належить до земель зелених насаджень загального користування.
Спірним рішенням Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року здійснено зміну функціональних можливостей використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 із земель зелених насаджень загального користування на землі житлової забудови, а тому останнє прийнято всупереч чинної містобудівної документації м. Черкаси, та стало предметом документальної перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом у сфері земельних відносин вказано на порушення Черкаською міською радою вимог ст. 83 та ст. 186-1 Земельного кодексу України, зокрема, було зауважено про неможливість передачі у приватну власність земель комунальної форми власності за рахунок земель загального користування та в розріз діючій містобудівній документації.
Як наслідок, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області на адресу Черкаської міської ради 28.01.2020 року внесено клопотання за № 4-ДК/0004/КВ/06/01/-20 про недотримання Черкаською міською радою вимог земельного законодавства під час прийняття спірного рішення, яке за повідомленням органу державного контролю від 01.04.2020 року, залишилось міською радою без задоволення.
У свою чергу, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме було встановлено, що спірна земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 на підставі договору купівлі-продажу № 3541 від 15.11.2019 року ОСОБА_2 була відчужена на користь ОСОБА_1 .
Рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 15.11.2019 року прийнято приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксеєвою І.Д., (індексний номер 49702341) та 15.11.2019 року нею вчинено відповідний запис про державну реєстрацію права власності за № 34167267.
Таким чином, на даний час ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 залишається у власності ОСОБА_1 .
Прокуратура вважає, що ОСОБА_2 , отримуючи спірну земельну ділянку у власність для індивідуального житлового будівництва, міг усвідомлювали, що її надання відбувається Черкаською міською радою на підставі рішення № 2-5166 від 02.10.2019 з порушенням вимог земельного законодавства України, оскільки на розгляд сесії міської ради був внесений відповідний проект про відмову у її наданні з посиланням на конкретні норми Земельного кодексу України.
При цьому, ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку у власність у особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати, яка усвідомлювала, що зловживає своїми правами, посилається позивач.
За таких обставин, спірна земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 підлягає витребуванню у судовому порядку від останнього добросовісного набувача ОСОБА_1 .
Прокуратура просить визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)».
Визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 15.11.2019 року під № 34167267 на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:014:0071) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , припинивши за нею набуте право приватної власності на вказану ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 7110136700:02:014:0071.
Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області на р/р UА138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 11297,20 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури - С. Пидорич оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права , а саме: ст.ст. 83, 116, 118, 186-1 ЗК України, ст.ст. 15,16, 21 ЦК України, ст.ст. 3, 10,26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та з порушенням норм процесуального права відповідно ст.ст. 3,89, 263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому згідно ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню.
Скаржник вважає, що спірне рішення від 02.10.2019 року № 2-5166 прийнято без позитивного висновку виконавчого органу Черкаської міської ради у сфері містобудування та архітектури.
В апеляційній скарзі вказується, що спірним рішенням Черкаської міської ради від 02.10.2019 року № 2-5166 здійснено зміну функціональних можливостей використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 із земель зелених насаджень загального користування на землі житлової забудови, а тому останнє прийнято всупереч чинної містобудівної документації м. Черкаси, що стало предметом документальної перевірки Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.
Скаржником в апеляційні скарзі зазначається, що спірна земельна ділянка не могла бути передана Черкаською міською радою ОСОБА_2 з метою її житлової та громадської забудови, оскільки остання не відповідала чинній містобудівній документації м. Черкаси, а саме генеральному плану м. Черкаси, затвердженому рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505 та Плану зонування території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року № 2-513.
Прокурор також посилається на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 66 постанови від 11.09.2019 року у справі № 924/174/18, де вказано, що при вирішенні спору про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, суд повинен виходити з оцінки такого органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваного рішення. Зазначається, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.
При цьому, спір, що виник порушує інтереси територіальної громади м. Черкаси, як законного власника спірної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.
В апеляційній скарзі заступник керівника Черкаської обласної прокуратури - С. Пидорич просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2021 року у справі № 712/3870/20 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури. Стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 28 891 грн.
01 жовтня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника Черкаської міської ради М.Г. Слинька надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначається, що Черкаська міська рада заперечує проти задоволення апеляційної скарги, та вважає рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2021 року законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи наведені в апеляційній скарзі вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Представник відповідача у відзиві акцентує увага на тому, що в ході розгляду справи Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було подано до суду першої інстанції заяву про виключення їх зі складу позивачів, оскільки їх права не порушено. Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області поданням такої заяви фактично вказало на те, що даний орган не підтримує заявлених позовних вимог, вважає представник Черкаської міської ради.
Таким чином, у разі відсутності порушених прав позивача слід відмовити в задоволенні позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Представник відповідача зазначає у відзиві, що рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 року № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Черкаси (Актуалізація)» було затверджено відповідні зміни до Генерального плану м. Черкаси. У відповідності до змін до генерального плану м. Черкаси, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:007:0043 відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку.
За вказаних обставин, представник відповідача вважає, що відсутні порушення прав та інтересів позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Також у відзиві вказано, що згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, тільки з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, він посилається, що на законодавчому рівні встановлені підстави для визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, а саме: невідповідність Конституції або законам України.
В порушення вище вказаних норм права, прокуратурою так і не було доведено, яким же саме положенням норм Конституції чи законів України не відповідає оспорювань рішення Черкаської міської ради, таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Стосовно посилання прокуратури на постанову ВП ВС від 11.09.2019 року у справі № 924/174/18, від 11.09.2019 року у справі № 924/174/18, то слід вказати, що висновки вказані в даній справі не є подібними, оскільки містять різний предмет регулювання, звертає увагу представник відповідача.
Представник відповідача вважає, що слід зазначити, що висновок, який зроблений в даній постанові прокуратурою, вирваний з контексту і містить зовсім інше тлумачення, ніж те, яким чином його розуміє прокуратура.
У відзиві представник Черкаської міської ради М.Г. Слинько просить у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2021 року у справі № 712/3870/19 - відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника прокуратури, представників відповідачів, які з?явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, пославшись, що згідно до змін внесених до Генерального плану м. Черкаси рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 року № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану м. Черкаси (Актуалізація)», затверджено відповідні зміни до Генерального плану міста Черкаси, та у відповідності до змін до генерального плану міста, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушення прав та інтересів, як позивача так і Черкаської міської ради, як розпорядника земель територіальної громади, тому не вбачав підстав для задоволення позовних вимог за встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради від 02.10.2019 року № 2-5166 «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)»: передано ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0071) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Згідно із документацією із землеустрою та висновком управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування № 76880-з від 25.09.2019 року на вказану земельну ділянку наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов'язані із розміщенням земельної ділянки в межах заповітної території «Черкаські берегові схили» та в охоронній зоні навколо інженерних комунікацій, та пов'язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка відноситься до зони земель природно - заповідного фонду «ПЗФ».
Даним рішенням вказану земельну ділянку віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка (код КВЦПЗ - 02.01).
Висновком начальника Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 25.09.2019 року за № 76880-3 ОСОБА_2 вказано на відповідні обмеження містобудівного характеру та зазначено, що останній набирає чинності з моменту прийняття рішення Черкаської міської ради про затвердження змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), за умови зміни функціонального призначення території, на якій розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , із зелених насаджень загального користування на садибну житлову забудову.
Із даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 207032837 від 16.04.2020 року вбачається, що державним реєстратором Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною - Богдановою К.О. 11.11.2019 року прийнято рішення, індексний номер: 14973941 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 земельної ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071, про що до Державного реєстру
речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 3418940 від 11.11.2019 року.
Судом встановлено, що в подальшому спірна земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 на підставі договору купівлі-продажу № 3541 від 15.11.2019 року ОСОБА_2 була відчужена на користь ОСОБА_1 , що підтверджується вказаною інформаційною довідкою. Таким чином, земельна ділянка під кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 перебуває у власності ОСОБА_1 .
Листом від 10.12.2019 року Черкаська місцева прокуратура зверталася до виконувача обов'язків начальника Головного управління Держгеокадастру У Черкаській області Кисіля А.М., в якому просила провести документальну перевірку та надати оцінку прийнятим Черкаською міською радою рішенням № 2-3946 від 31.01.2019; № 2-4269 від 21.03.2019 року; № 2-5224, 2-5265, 2 5166 від 02.10.2019 року про передачу земельних ділянок у власність та під № № 2-3976, 2-4011; 204013 від 31.01.2019 року про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які мають містобудівні обмеження щодо подальшої їх житлової забудови.
Відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.11.2011 року № 3-505, на вищевказаній ділянці передбачені зелені насадження загального користування (підтверджується фрагментом генерального плану м. Черкаси від 05.03.2020 року, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.
Згідно плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2015 року № 2-513, спірна земельна ділянка належала до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (підтверджується фрагментом плану зонування території м. Черкаси від 05.03.2020 року, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради).
В той же час, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:02:014:0071 від 10.07.2020 року вбачається, що цільове призначення вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У матеріалах справи наявний лист Управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 04.06.2018 року № 36044-д, в якому зазначено, що генеральний план міста затверджений рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505, на вищевказаній земельній ділянці передбачена територія зелених насаджень загального користування.
Відповідно містобудівної документації «План зонування території міста Черкаси», земельна ділянка відноситься до зони земель природно-заповідного фонду. Згідно до актуалізації генерального плану міста, на вищевказаній земельній ділянці передбачається розміщення садибної житлової забудови.
Під час розгляду справи представником відповідача Черкаської міської ради надано рішення Черкаської міської ради від 13.05.2021 року № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), яким, вирішено наступне:
1.Затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», розроблену ТОВ «Інститут Харківпроект».
2. Внесено зміни до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням від 29.12.2011 року № 3-505 «Про затвердження Генерального плану міста Черкаси» згідно з містобудівною документацією, затвердженого пунктом 1 цього рішення.
3.Встановлено, що після набрання чинності цим рішенням, застосуванню підлягають положення Генерального плану міста Черкаси з урахуванням внесених змін (актуалізації).
4.Зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513 «Про затвердження Плану зонування території міста Черкаси», в частині, що суперечить внесеним змінам до Генерального плану міста.
Як вбачається з матеріалів справи прокурор у позовних вимогах обґрунтовує незаконність рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)» тим, що воно суперечить вимогам генерального плану населеного пункту.
Основним мотивом визнання рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка)» незаконним, прокурор у позовній заяві визначає наявність обмежень щодо її використання, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в зонах зелених насаджень та лікувальних установ, а отже, не може бути безоплатно передана у приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків і господарських споруд та підлягає витребуванню, як набута у власність в особи, яка не мала права на її отримування та відчуження.
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.
Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об?єктів для ведення фермерського господарства.
Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.
Обов?язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.
Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень згідно ст. 21 ЗК України.
Відповідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
У свою чергу, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних територій, їх оновлення та внесення змін до них.
Статтею 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що план зонування території розробляється та затверджується на основі генерального плану населеного пункту ( у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» режим забудови території, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У свою чергу, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або чинної містобудівної документації відповідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що підстави та проходження процедури погодження зміни категорії та виду використання земельної ділянки за адресою в АДРЕСА_1 площею 0,1 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0071) із земель зелених насаджень загального користування на землі житлової забудови суду стороною відповідачів на момент винесення рішення в суді першої інстанції не надавалися.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не виконав свого обов'язку, визначеного законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної оцінки та ухвалив рішення, яке не є законним та обґрунтованим стосовно відмови у визнанні незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка) та заявлених похідних вимог Черкаської окружної прокуратури.
Апеляційний суд вважає, що прокурором надано в підтвердження позовних вимог належні, допустимі, достовірні та достатні докази на доведення того, що спірна земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 7110136700:02:014:0071), яка виділена громадянину ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься (на момент прийняття міською радою спірного рішення) до зони земель природно-заповідного фонду «ПЗФ» (підтверджується фрагментом плану зонування території у м. Черкаси від 05.03.2020 року, сформованого відділом містобудівного кадастру та ГІС Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради).
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що п.«а» ч.4 ст. 83 ЗК України встановлена пряма заборона на передачу у приватну власність земель загального користування населених пунктів.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав?яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.
Згідно із ст. 152 ЗК України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 16, 21 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу, в тому числі у спосіб визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування, який суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий в тому числі органом місцевого самоврядування.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв?язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Враховуючи, що в даній справі втручання у право мирного володіння майном шляхом скасування незаконного рішення, ґрунтується на законі, має легітимну мету, а саме контроль за законним використанням майна, яким є земельні ресурси відповідно до загальних інтересів громади міста, та не порушує справедливого балансу між метою та засобами, які використовуються для її досягнення, оскільки відповідач ОСОБА_1 не посилалась на те, що визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_2 становитиме для неї надмірний тягар, не надала відповідні докази, навпаки, судом не встановлено наявність будь-якої забудови на спірній земельній ділянці, відсутні підстави вважати наявним порушення вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.
За змістом ст. ст. 80, 83 ЗК України, суб?єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Діючи від імені територіальної громади міста Черкаси, Черкаська міська рада, приймаючи рішення щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» діяла не в інтересах відповідної територіальної громади.
Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені територіальної громади міста відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, як це передбачено ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При цьому, ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст.ст. 387, 388 ЦК України).
Якщо в такій ситуації пред'явлено позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені ст.ст. 387, 388 ЦК України.
Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16 ( № 916/2129/15), від 30.03.2016 року у справі № 6-265цс16.
Аналогічні висновки щодо застосування способу захисту права власності шляхом подання індикаційного позову наведені у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним».
Як наслідок, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 підлягає витребуванню у судовому порядку від останнього добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 .
Отже, при розгляді справи встановлено факт наявності містобудівних обмежень щодо землекористування спірною земельною ділянкою, оскільки згідно з висновком управління планування та архітектури департаменту і архітектури, містобудування та інспектування № 76880-з від 25.09.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:014:0071 площею 0,1 га належить до територій зелених насаджень загального користування та зонально запроектована для розміщення об'єктів природно-заповідного фонду.
Як наслідок, вбачається, що спірне рішення № 2-5166 від 02.10.2019 року прийнято без позитивного висновку виконавчого органу Черкаської міської ради у сфері містобудування та архітектури на момент затвердження органом місцевого самоврядування відповідного проекту землеустрою.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не могла бути передана Черкаською міською радою ОСОБА_2 з метою її житлової та громадської забудови, оскільки остання не відповідала чинній містобудівній документації м. Черкаси, а саме генеральному плану м. Черкаси, затвердженому рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505 та Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року № 2-513.
Враховуючи, що вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника - територіальної громади міста Черкаси, тому належним способом захисту порушеного права власності є визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка); визнання незаконним та скасувати запису про державну реєстрацію права власності від 15.11.2019 року під № 34167267 на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:014:0071) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , припинивши за нею набуте право приватної власності на вказану ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 7110136700:02:014:0071.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що заслуговують на увагу, є обґрунтованими, спростовують висновки районного суду та свідчать про незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не повно з?ясував та не перевірив всі фактичні обставини справи, не правильно оцінив докази та дав їм неналежну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, підтвердилися, у зв'язку з чим відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог прокуратури.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а саме колегія суддів прийшла про наявність підстав задоволення позовних вимог Черкаської окружної прокуратури.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, судові витрати слід стягнути з ОСОБА_1 та Черкаської міської ради на користь Черкаської місцевої прокуратури у розмірі 14121 грн. 50 коп. з кожного за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - Пидорич С. - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки - скасувати, прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-5166 від 02.10.2019 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_2 (вільна земельна ділянка).
Визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності від 15.11.2019 року під № 34167267 на земельну ділянку загальною площею 0,1 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:014:0071) по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , припинивши за нею набуте право приватної власності на вказану ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 7110136700:02:014:0071.
Стягнути з Черкаської міської ради, ОСОБА_1 судові витрати на користь прокуратури Черкаської області на р/р UА138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі по 14121, 50 грн. з кожного відповідача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 21.12.2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.Г. Бородійчук
О.В. Карпенко