22 грудня 2021 року
м. Черкаси
справа № 705/253/21, провадження № 22-ц/821/2070/21 категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Піньковського Р.В., дата складання повного тексту не вказано.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» Кіріченко А.М. (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заву № б/н від 08 грудня 2010 року.
08.12.2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Банком на підставі Договору банківських послуг відкрито картковий рахунок з початковим кредитним лімітом та надано відповідачу у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн.
У порушення умов кредитного договору, а також норм цивільного права, відповідач зобов'язання, за вказаним договором, належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 02.11.2020 року виникла заборгованість у сумі 88702,59 грн., яка складається із: 67301,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21401,36 - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 88702,59 грн. за кредитним договором № б/н від 02.11.2020 року та судові витрати в сумі 2102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50000,00 грн., судові витрати 1184 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визначаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги у цій частині у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю наявності такої заборгованості у розмірі 21401,36 грн.
З урахуванням встановлених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в частині боргу за тілом кредиту у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У жовтні 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення частини заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Стягнути судовий збір.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення частини заборгованості за тілом кредиту, відсотками суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Також, суд вважав, що максимальна сума, яку позичальник міг фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 50000 грн.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Зазначає, що відповідачем, при укладенні договору, особисто підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено: базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%); порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів. Також, у вказаній довідці зазначено, що з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку сум плата за використання кредитних коштів ознайомлений.
Отже, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами та неустойку (пеню та штрафи).
Крім того, суд безпідставно зменшив суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів до суми встановленого кредитного ліміту та безпідставно звільнив відповідача від обов'язку повернути отримані кредитні кошти в повному обсязі.
З розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачається всі операції про зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з частково погашення заборгованості. З виписки про рух коштів та з розрахунку заборгованості вбачається, що сума витрачених клієнтом кредитних коштів складає більш ніж 50000 грн.
Разом з тим, по інформації з виписки вбачається, що відповідач скористався послугами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка», після чого систематично користувався наданими за вказаним банківським сервісом кредитними коштами, вносив платежі на погашення кредиту, дій щодо відкликання прийняття пропозицій банку не вчинив, що свідчить про його волевиявлення на виконання Умов та правил надання банківських послуг в частині використання сервісів Оплата частини та «Миттєва розстрочка», як і передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких позивач приєднався під час укладення договору від 08.12.2010 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н від 08.12.2010 року, згідно з умовами якого відповідач шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач свої обов'язки виконав в повному обсязі - шляхом надання відповідачу можливості розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується Випискою за договором № б/н станом на 04.11.2020 року
Згідно з наданим банком розрахунком, відповідач за вказаним кредитним договором станом на 02.11.2020 року має заборгованість у розмірі 88702,59 грн., яка складається із: 67301,23 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 21401,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
При цьому, Анкета-заява, копія якої додана позивачем до позовної заяви, не містить посилань на розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору. Також до позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , з 14.11.2018 року відповідачу встановлено кредитний ліміт до 50000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 08 грудня 2010 року у розмірі 88702,59 грн., з яких 67301,23 грн. - заборгованість за кредитом, 21401,36 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08 грудня 2010 року, АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження своїх вимог надало Анкету позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначено особисту інформацію відповідача: а саме: ім'я по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання (а.с. 18).
Разом з тим, дана заява не містить відомостей про те, що він не лише ознайомився з її змістом, а й отримав ці умови та правила, з якими він погодився, про що має бути зазначено в документі.
Також, Анкета-заява, не містить посилань на розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору. Також до позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.
Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.
Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , з 14.11.2018 року відповідачу встановлено кредитний ліміт до 50000 грн. (а.с. 17).
Як вбачається із вказаної довідки, що з моменту встановлення кредитного ліміту 08.11.2017 року в сумі 25000 гривень, боржник активно користувався кредитним лімітом і здійснював розрахунки за допомогою вказаних коштів. Крім того, 10.05.2018 року сума збільшувалась до 26 500 гривень, потім 11.05.2018 зменшувалась до 25000 грн., 29.07.2018 року знову збільшувалась до 26500 грн. і 14.11.2018 року останній раз було збільшено кредитний ліміт до суми 50000 грн.
Виписка за картковими рахунками є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів та наявної заборгованості за кредитним договором, що підтверджує заборгованість за тілом кредиту.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
В зв'язку з вищевикладеним суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що максимальна сума, яку позичальник міг фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 50000 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням встановлених обставин факт видачі ОСОБА_1 кредиту у більшому розмірі банком не доведено. Вказане, своєю чергою, доводить безпідставність і необґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість відповідача становить 88702,59 грн., оскільки останній навіть теоретично не міг використати (отримати) коштів на суму більше, ніж встановлений кредитний ліміт.
А тому, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50000 грн., що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка закріплена в постанові від 28.04.2021 року №345/2633/20 № 61-494св21, оскільки до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає розмір заборгованості за тілом кредиту, який визнаний банком, як максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 грудня 2010 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду».
Зазначена довідка підписана відповідачем (а. с. 19).
Заперечень щодо підпису вказаної довідки відповідачем не надано.
Дана довідка визначає, зокрема, ставки процентів за користування кредитом (2,5% річних).
У вказаній довідці процентна ставка узгоджена із позичальником в розмірі 2,5% на місяць, тобто 30 % річних. Однак у розрахунку заборгованості банк нараховував проценти, починаючи з 01 вересня 2014 року за ставкою 34,8 % річних, з 01 квітня 2015 року за ставкою 43,2 % річних, що свідчить про необґрунтовані дії банку щодо підвищення процентної ставки, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.
Підтверджень узгодження з відповідачем ОСОБА_1 таких відсоткових ставок банк не надав.
При цьому, посилання банку як на правомірність своїх дій щодо підвищення розміру процентної ставки на Умови та Правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не бере до уваги надані позивачем Умови та Правила, а тому вважає, що проценти підлягають стягненню за процентною ставкою 30 % річних, яка узгоджена із відповідачкою.
Заборгованість нарахована банком за значний період з моменту видачі кредитної карти 08 грудня 2010 до 01 вересня 2020 року, тіло кредиту відповідно до виписки по рахунку та розрахунку заборгованості за весь період змінювалось, при цьому, банк не надав на адресу суду розрахунок заборгованості по відсоткам за узгодженою з відповідачкою ставкою (2,5 % на місяць, 30 % на рік).
Відтак, за відсутності спеціального програмного забезпечення, за допомогою якого банк нараховував суму заборгованості, суд позбавлений можливості самостійно розрахувати розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом, виходячи із ставки, яка зазначена в довідці про умови кредитування в розмірі 2,5% на місяць.
Доказування наявності між сторонами у справі кредитних правовідносин, умови таких правовідносин, факт їх порушення позичальником, а також розмір, складові заборгованості, в тому числі і за відсотками за користування кредитом, період їх існування і нарахування, тощо (підстави і предмет позову), є обов'язком саме позивача у справі.
У частині 2 ст. 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини.
Однак, банк доказів щодо наявності підстав для нарахування заборгованості за відсотками, що перевищують 30% річних (2,5% на місяць), не надав, власних розрахунків заборгованості за відсотками в розмірі, що узгоджений з позичальником, не навів.
Перед судом є обов'язок здійснити розрахунок заборгованості за відсотками в розмірі 2,5% на місяць, проте враховуючи, що тіло кредиту змінювалось впродовж майже 10 років, без спеціального програмного забезпечення, це не виявляється можливим.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за ставкою 30% річних (2,5% на місяць), але так як таких розрахунків банк не надав, тому у задоволенні вимоги про стягнення відсотків належить відмовити у зв'язку з недоведеністю суми заборгованості за відсотками.
Отже, приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
За таких обставин, суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та вірно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позовних вимог.
Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2021 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
О.В. Карпенко