Справа № 761/28601/21
Провадження № 2/761/10755/2021
16 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Осаулов А.А.
за участю секретаря судових засідань Путря Д.В.
за участю позивача та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український бізнес хаб» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
В серпні 2021року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Український бізнес хаб» (відповідач) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій платі в розмірі 5687,03 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8489,28 грн.
Позовні вимоги (з урахуванням письмових пояснень) вмотивовані тим, що з 26.09.2017 р. по 31.03.2021 р. позивач працювала на посаді фахівця комп'ютерного дизайну у редакції газети «Бізнес». 31.03.2021 р. при звільненні позивачу було не виплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 5687,03 грн. До цього часу вказані кошти позивачу виплачені не були, що стало підставою для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з суми середньоденного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 307,69 грн.
Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
У відзиві на позов відповідач не заперечує щодо задоволення позову в частині стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 5687,03 грн, зазначає, що у день звільнення з відповідачем не було проведено повний розрахунок по заробітній платі. Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк на звернення до суду з даною вимогою, оскільки позивач звільнилась 31.03.2021 р., тримісячний строк сплив 30.06.2021 р., а до суду з позовною заявою звернулась 03.08.2021 р. Крім цього, звертає увагу, що середній заробіток повинен розраховуватись, виходячи з робочих днів без урахування вихідних та святкових днів.
Ухвалою судді від 01.09.2021 р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали за викладених у позовній заяві в письмових поясненнях обставинах, просили його задовольнити.
Відповідач в судове засіданні свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 26.09.2017 р. по 31.03.2021 р. позивач працювала на посаді фахівця комп'ютерного дизайну у редакції газети «Бізнес» в ТОВ «Український бізнес хаб», що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 5)
Згідно довідки ТОВ «Український бізнес хаб» від 09.07.2021 р. заборгованість ТОВ «Український бізнес хаб» перед ОСОБА_1 станом на 09.07.2021 р. складає 5687,03 грн. (а.с. 12)
Обставини наявності заборгованості в розмірі 5687,03 грн. перед ОСОБА_1 підтверджує у відзиві на позов представник ТОВ «Український бізнес хаб».
Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Вимоги ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
З огляду на викладене обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення коштів заробітної плати в сумі 5 687 грн. 03 коп.,
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем при звільненні не було проведено.
Тобто, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач не пропустила.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.09.2021 р. у справі № 740/973/20.
Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014 року, №6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 212/5797/15-ц зроблено висновок, що Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували вину відповідача, на яке покладено обов'язок своєчасності здійснення розрахунків з працівниками, до справи не долучено.
При обрахунку середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні за період з 04.12.2019 року по 26.12.2019 року, суд враховує, що у відповідності до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого
законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового
періоду.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень
При визначені розміру середньоденного заробітку, суд виходив з кількості робочих днів у січні-лютому 2021 р. (39 робочих днів) та розміру мінімальної заробітної плати, оскільки за січень-лютий 2021 р. за відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні нарахування позивачу заробітної плати.
Звідси розраховується середньоденний заробіток становить 307,69 грн, а за період нарахувань з квітня 2021 р. по липень 2021 р. - 82 робочих дні.
Між тим, враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а згідно позовної заяви позивач просила стягнути лише 8489,28 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, саме вказана сума підлягає до стягненню з відповідача.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб» на користь ОСОБА_1 кошти заробітної плати в сумі - 5 687 грн. 03 коп., кошти середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 8 489 грн. 28 коп.
В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі - 908,00 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі - 908 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»,та керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України, суд, -
Позов позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Український бізнес хаб» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб» на користь ОСОБА_1 кошти заробітної плати в сумі - 5 687 грн. 03 коп., кошти середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 8 489 грн. 28 коп. та судовий збір в сумі - 908 грн. 00 коп., а всього в сумі - 15 084 грн. 31 коп.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб» на користь держави судовий збір в розмірі - 908 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український бізнес хаб», код ЄДРПОУ 41475792, адреса знаходження м.Київ, вул.Зоологічна, 4А, офіс 139.
Повне рішення виготовлено 20.12.2021 р.
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов