печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5735/21-ц
Категорія 79
25 листопада 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.
при секретарі - Проскурні А.Г.
справа 757/5735/21-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Київський завод «Радар»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київський завод «РАДАР» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київський завод «РАДАР» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що вона перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Київський завод «РАДАР» з 23 жовтня 2001 року та 27 липня 2020 року звільнилась з посади монтажника РЕАиП п'ятого розряду за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
На день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати становить 16 562 грн. 67 коп. У зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні позивач на підставі ст. 117 КЗпП України просила стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у сумі 17 465 грн. 65 коп., а також відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.00 коп., що проявилась у моральних та фізичних стражданнях позивача з приводу невчасного проведення розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 05 лютого 2021 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 768,40 грн. та надання документу, що підтверджує сплату судового збору.
01 березня 2021 року позивач подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у сумі 17 465 грн. 65 коп.
З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 05 березня 2021 р. відкрито провадження у справі за правилами позовного (спрощеного) провадження.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про місце день і час розгляду справи повідомлена належним чином, проте подала заяву в якій просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, причини неявки суду не повідомив.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 23.10.2001 року позивач працювала у Акціонерному товаристві « Київський завод «РАДАР» на посаді монтажника РЕАиП п'ятого розряду, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом №40 від 27 липня 2020 року позивач була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Як визначено у ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Як визначено у ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як роботодавець, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України до теперішнього часу не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати.
Відповідно до довідки позивача станом на день звільнення у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 562 грн. 67 коп.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання ним належних до сплати йому коштів.
Відповідач не надав жодних доказів виплати позивачу заборгованості по заробітній платі.
Враховуючи факт звернення позивача до суду із даним позовом, а також відсутність відзиву (заперечень) відповідача на позов, судом встановлено факт порушення прав позивача на отримання винагороди за свою працю.
Таким чином, установивши під час розгляду справи факт невиплати відповідачем позивачу належну до виплати заробітну плату, суд на підставі ст. 94 КЗпП України стягує на користь працівника заборгованість по заробітній платі.
Крім того, ч. 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми та стягує їх з відповідача на користь позивача.
Таким чином загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 17 465,65 грн. (загальна сума заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції).
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави, в сумі 908 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21,22 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 КзпП України, ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київський завод «РАДАР» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київський завод «РАДАР» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 17465 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять ) грн. 65 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київський завод «РАДАР» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Печерським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Печерський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство « Київський завод «РАДАР» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, ЄДРПОУ 14307274).
Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2021 року.
Суддя О.М.Соколов