Справа № 755/14110/17
"09" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря судових засідань - Буткевич Л.В.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визначення заборгованості по аліментам та стягнення заборгованості,
установив:
Позивач звернулась до суду із позовною заявою про визначення заборгованості по аліментам та стягнення заборгованості посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.03.2013 року по справі № 755/2132/2013-ц з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх доходів, починаючи з 01.02.2013 року і до досягнення дітьми повноліття. Старший син досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак у зв'язку з його навчанням Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, 27.05.2016 року ухвалено рішення у справі № 755/3306/16-ц про стягнення на його утримання аліментів в розмірі 1/6 частини, починаючи з 19.02.2016 року і до 30.06.2017 року. Виконавчий лист по справі № 755/2132/2013-ц знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Києва Копитка Б.В., а виконавчий лист № 755/3306/16-ц в бухгалтерії ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік», де відповідач був одним із учасників та отримував дивіденди. 25.05.2017 року відповідачем від ОСОБА_7 був отриманий дохід у розмірі 40 617 669,30 грн. в якості оплати залишкової вартості майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік». На адресу приватного виконавця Метелиці О.О. була надіслана вимога № 44071 від 27.07.2017 року з пропозицією підтвердження факту посвідчення заяви ОСОБА_4 від 25.05.2017 року про отримання доходу, яка була проігнорована. В усній розмові нотаріус послався на нотаріальну таємницю. 19.06.2017 року на адресу відповідача направлено вимогу про добровільну сплату аліментів в розмірі 13 539 223,10 грн., яка ним отримана 23.06.2017 року, проте відповіді не отримала.
В судовому засіданні представник позивача обставини викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Підтвердив, що є рішення, яким визначено, що кошти в розмірі 40 000 000 грн. не повинні враховуватися.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, послався на судове рішення апеляційної інстанції від 09.11.2021 року.
Представник третьої особи до суду не з'явився, про день час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.
Вислухавши пояснення представника позивача представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 19.09.2017 року.
19.09.2017 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.09.2017 року відкрито провадження у справі.
06.11.2017 року надійшла заява про зменшення позовних вимог.
27.03.2018 року надійшла заява про збільшення позовних вимог.
30.11.2017 року надійшли заперечення проти позову.
09.03.2018 року надійшла відповідь на заперечення.
Ухвалою від 29.03.2018 року постановлено ухвалу про витребування доказів.
16.04.2018 року до суду надійшли матеріали виконавчого провадження.
16.05.2018 року надійшли заперечення проти відповіді на відзив.
22.05.2018 року провадження зупинено.
25.01.2019 року провадження у справі відновлено.
30.01.2020 року провадження у справі зупинено.
25.11.2020 року провадження у справі відновлено.
16.03.2021 року надійшла заява про зменшення позовних вимог.
30.06.2021 року витребувано докази за клопотанням представника відповідача.
20.05.2021 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
19.07.2021 року, 28.07.2021 року та 23.08.2021 року надійшли документи на вимогу суду.
По даній справі позивач просить стягнути з відповідача 12 659 173,60 грн., які є 1/3 частиною від доходу відповідача (40 617 669,30 грн.), які він отримав від ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Згідно статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано таким заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Встановлено, що 07.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/2132/2013-ц на стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей починаючи з 01.02.2013 року і до їх повноліття в розмірі 1/3 частини доходів всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
18.03.2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Янковською У.В. відкрито виконавче провадження на боржника ОСОБА_4 № 37075732.
27.05.2016 року ухвалено рішення у справі № 755/3306/16-ц на стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/6 частини, починаючи з 19.02.2016 року і до 30.06.2017 року.
14.07.2017 року державному виконавцю, в провадженні якого перебував на виконанні виконавчий лист на стягнення аліментів з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 була подана заява про здійснення перерахунку аліментів, в якій остання повідомила, що боржником 25.05.2017 року від ОСОБА_7 був отриманий дохід у розмірі 40 617 669,30 грн. в якості оплати залишкової вартості майнових прав ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік». Про факт отримання від ОСОБА_7 доходу приватним нотаріусом Метелеця О.О. була посвідчена заява ОСОБА_4 № 564.
27.07.2017 року виконавцем направлено вимогу приватному нотаріусу щодо надання інформації та документів, які підтверджують факт отримання ОСОБА_4 доходу у розмірі 40 617 669,30 грн. від ОСОБА_7
30.10.2017 року приватний нотаріус Метелеця О.О. повідомив виконавця, що 25.05.2017 року ним дійсно вчинялася нотаріальна дія, а саме засвідчення справжності підпису на заяві ОСОБА_4 .
В заяві ОСОБА_4 , підпис якого посвідчив приватний нотаріус КМНО Метелеця О.О., зазначено, що він ( ОСОБА_4 ) цією заявою стверджує, що отримав від ОСОБА_7 40 617 669,30 грн. як залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» в розмірі 25 %, та ТОВ «Магік» в розмірі 50 %, в яких він виступає як учасник (засновник).
01.10.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва розглянуто скаргу ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_3 , на дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитко Богдана Васильовича, де скаржник просив визнати неправомірними дії виконавця Копитка Б.В., щодо визначення за боржником заборгованості у виконавчому провадженні № 37075732, станом на 01.06.2017 року у розмірі 6 715 796,33 грн., та зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості по аліментам без врахування суми коштів у травні 2017 року у розмірі 40 617 669,30 грн., та ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні скарги.
09.11.2021 року Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01.10.2018 року та задовольнив її частково, визнавши неправомірними дії державного виконавця щодо визначення за ОСОБА_4 боргу в сумі 6 715 796,33 грн. та зобов'язав здійснити перерахунок заборгованості по аліментам без врахування суми коштів, отриманих в травні 2017 року у розмірі 40 617 669,30 грн. В обґрунтування послався на те, що грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуження платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2020 року у справі № 755/11446/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 40 567 669,30 грн.
Викладене свідчить про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визначення заборгованості по аліментам та стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 20.12.2021 року.
Суддя: