Номер провадження 2-др/754/92/21
Справа №754/2158/21
Іменем України
14 грудня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Костриця В.В.
позивача і представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Колесника К.А. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням, стягнення коштів, -
Адвокат Колесник К.А., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням, стягнення коштів, в якому просив стягнути з позивача на користь відповідача 50 % витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 14 000 грн. та 50 % гонорару адвоката у розмірі 25 000 грн.
Відповідач ОСОБА_3 з'явилася в судове засідання, підтримала вимоги заяви, при цьому обгрунтованих пояснень з приводу правової допомоги не надала, зазначивши, що всі документи надані і містяться в матеріалах справи.
Позивач ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували щодо стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на письмові заперечення, у відповідності до яких зазначають, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг. Очевидно, що розмір заявлених витрат (78 000 грн.) не є співмірним ні зі складністю справи, ні з часом та обсягом виконаної представником відповідача роботи, ні тим більше з ціною позову (розмір майнових вимог позивача становив лише 16 114, 84 грн. Для порівняння, витрати позивача на правову допомогу, отриману приблизно в тому ж обсязі, склали лише 6 000 грн, що в 13 разів менше. Крім того, не грунтується на положеннях чинного законодавства розподіло відовідних витрат на правову допомогу і гонорар адвоката. При цьому, як вбачається з долученого Акту виконаних робіт, безпідставно включено до складу наданої правової допомоги близько 14 год часу на прибуття до суду з робочого місця у м. Біла Церква. Час та витрати, пов'язані з явкою до суду, не включаються до складу витрат на правничу допомогу адвоката та ці витрати та порядок їх компенсації регламентовано іншою процесуальною нормою. Крім того, сторона відповідача взагалі ні у відзиві, ні в хорді судових засідань не надавала жодних аргументованих заперечень щодо тієї частини позовних вимог позивача, в задоволенні яких судом було відмовлено. Фактично в цій частині правова допомога відповідачу взагалі не надавалась. Насамкінець зазначено, що згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів розгляду справи. Оскільки причиною спору фактично стали неправомірні дії відповідача по перешкоджанню відповідачу в правомірному користуванні її законною васністю, згідно приведеної норми вбачаються достатні підстави для покладення судових витрат у справі на відповідача. Позивач вважає, що витрати на правничу допомогу є необгрунтованими, не співмірними зі складністю справи, часом і обсягом правових послуг і виконаних адвокатом відповідача робіт, і особливо з ціною позову, а також ці витрати не підтверджені надлежними доказами. У зв'язку з цим позивач просить суд відмовити в задоволенні вимог відповідача щодо стягнення на його користь понесених витрат на правничу допомогу, а в разі задоволення, зменшити відповідні заявлені відповідачем до розподілу витрати до розміру, співмірного з розміром понесених позивачем в цій справі витрат на правову допомогу.
Зокрема, позивач ОСОБА_4 зазначила, що у провадженні судів перебували і перебувають чотири інші справи, де відповідач ОСОБА_3 , яка має статус позивачв, просила звільнити її від сплати судового збору і в мінімальному розмірі, тому невідомо яким чином оплачується правова допомога. Зокрема, основна вимога позову - вселення, яка судом задоволена і якби зі сторони ОСОБА_3 не було перешкод, то і не було б правової допомоги.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та стягнення коштів, задоволено частково. Суд ухвалив усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні кв. АДРЕСА_1 , власником 5/8 частин якої є ОСОБА_4 , шляхом вселення. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні кв. АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. Та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві (а.с.54) просив суд вирішити питання щодо судових витрат.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію, висловлену у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Як вбачається з рішення суду, позов ОСОБА_6 задоволено частково, при цьому основною вимогою при подачі позову до ОСОБА_3 було усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_4 житловим приміщенням, яку і було задоволено, оскільки, враховуючи факт порушення відповідачем ОСОБА_3 законних прав ОСОБА_4 , як власника 5/8 частин квартири, вбачаються достатні правові підстави для судового захисту порушеного права шляхом усунення перешкод в корстуванні частково належним мені житлом шляхом вселення мене до квартири та зобов'язання не чинити перешкод.
Тобто, зазначену вимогу судом задоволено, при цьому витрати на правову допомогу стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у розмірі 6 000 грн.
Вимога позову щодо стягнення коштів була як додаткова, яка мотивована тим, що відповідач свідомо незаконно користується належним майном позивача, порушуючи її право власності на квартиру, тому наявні правові підстави для стягнення доходів, які вона могла одержати від використання належної їй частки квартири. Однак судом було відмовлено в цій частині.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відповідачем до суду надано детальний опис витрат на правову допомогу, договір про надання правничої допомоги від 25.03.2019, додаткову угоду від 31.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2019 та детальний опис витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано до суду у лютому 2021 року, при цьому договір про надання правової допомоги датований 25 березня 2019 року, при цьому в процесі судового розгляду стало відомо про те, що в провадженні судів розглядалося декілька справ і за участю вказаних учасників спору.
Додатковою угодою № 4 від 31.05.2021 передбачено, що адвокат супроводжує справу № 754/2158/21. Вартість послуг становитиме 28 000 грн. за кожну судову інстанцію. Гонорар у разі набрання законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні позову або припинення провадження у справі без ухвалення рішення з будь - яких підстав становитиме 50 000 грн.
Відповідач мотивує стягнення правої допомоги тим, що позов задоволено частково, тому стягненню з позивача на її користь підлягає 50 % з 28 000 грн. та 50 % - з 50 000 грн.
В судовому засіданні відповідач на поставлені питання чітко не відповідала, зазначаючи, що питаннями правової допомоги займався її чоловік і чи оплачувалися будь - які кошти адвокату, їй невідомо.
При цьому, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та їх розміру надано детальний опис витрат на правову допомогу, а саме:
- ознайомлення та аналіз ситуації з метою оцінки перспектив (4 год.);
- складання відзиву (1 год);
- прибуття до суду для участі у судовому засіданні (14 год);
- складання зауважень до протоколу (2 год);
- детальний опис судових витрат ( 1,5 год).
Всього витрачено часу 22,5 год.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Розмір заявлених витрат на правову допомогу (78 000 грн.) не є співмірним ні зі складністю справи, ні з часом та обсягом виконаної представником відповідача роботи, ні тим більше з ціною позову (розмір майнових вимог позивача становив лише 16 114, 84 грн.)
Для порівняння, витрати позивача на правову допомогу склали лише 6 000 грн, що в 13 разів менше.
Крім того не грунтується на положеннях чинного законодавства розподіл відовідних витрат на правову допомогу і гонорар адвоката, адже остання категорія охоплюється першою, так само і витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
При цьому, як вбачається з долученого Акту виконаних робіт, безпідставно включено до складу наданої правової допомоги близько 14 год часу на прибуття до суду з робочого місця у м. Біла Церква.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України час та витрати, пов'язані з явкою до суду, не включаються до складу витрат на правничу допомогу адвоката та ці витрати та порядок їх компенсації регламентовано іншою процесуальною нормою, а саме ст. 138 ЦПК України.
До того ж, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати адвоката, пов'язані з наданням правової допомоги, якщо сторона відповідача їх має на увазі, повинні бути підтверджені відповідними доказами понесення таких витрат (квитанції, чеки чи інші первинні фінансові документи).
Крім того, згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів розгляду справи. Оскільки причиною спору фактично стали неправомірні дії відповідача по перешкоджанню відповідачу в правомірному користуванні її законною васністю, згідно приведеної норми вбачаються достатні підстави для покладення судових витрат у справі на відповідача.
Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -
Ухвалити по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням, стягнення коштів, додаткове рішення.
У задоволенні вимог заяви про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 50 % витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 14 000 грн. та 50 % гонорару адвоката у розмірі 25 000 грн., відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 22.12.2021.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон