Справа № 752/13827/18
Провадження № 2/752/537/21
Іменем України
08 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в особі законного представника - ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
09.07.2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_5 , законні права та інтереси якого представляє ОСОБА_6 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачами зазначено, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_7 є сином позивача ОСОБА_4 , шлюб якого з матір'ю відповідача розірвано 15.07.2016 року, а фактичні шлюбні відносини було припинено з листопада 2015 року. З цього ж часу відповідач - малолітній ОСОБА_5 в квартирі позивачів не проживає, оскільки проживає з матір'ю за місцем її реєстрації. Отже більше двох років відповідач ОСОБА_5 не проживає в належній їм на праві спільної часткової власності квартирі, однак наявність реєстрації відповідача у спірній квартирі позбавляє позивачів, як власників спірного житлового приміщення можливості здійснювати право користування та розпорядження ним у повному обсязі. Крім того, вони вимушені нести витрати щодо сплати комунальних послуг з розрахунку на відповідача, що вводить їх у зайві витрати.
Посилаючись на те, що задоволення позову не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача, оскільки він зі своїм законним представником добровільно залишили спірну квартиру та більше двох років поспіль проживають за іншою адресою, а мати відповідача, як його законний представник, не вчиняє жодних дій , які б свідчили про бажання здійснити вселення відповідача у житлове приміщення спірної квартири, що є свідченням того, що права відповідача на житло не будуть порушені, а тому просили визнати малолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні учасники справи відсутні, просили розглянути справу без їх участі.
Позивачі просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, представник законного представника малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, просила вирішити спір з якнайкращим врахуванням інтересів малолітнього відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні відсутній, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, спід час розгляду справи скористався своїм правом подачі відзиву на позов.
Зважаючи на викладене, суд ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності її учасників, ухвалити судове рішення на підставі даних наявних у матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов про визнання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у рівних долях (а.с.14).
У зазначеній квартирі зареєстровано місце проживання сторін у справі, а саме: - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 (а.с. 17).
Як видно зі змісту акту мещканців будинку АДРЕСА_3 , складеного 03 травня 2018 року та затвердженого майстром технічної дільниці ЖЕД-110, громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з листопада місяця 2015 року по 03 травня 2018 року (.а.с.15).
За правилами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 цього ж Кодексу передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Звертаючись до суду з позовом, позивачі стверджують, що малолітній відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на належній їм на праві власності житловій площі не проживає з листопада 2015 року, оскільки проживає з матір'ю за іншою адресою , а мати відповідача, як його законний представник, не вчиняє жодних дій , які б свідчили про бажання здійснити вселення відповідача у житлове приміщення спірної квартири, відповідно на їх думку ОСОБА_5 має бути визнаний таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що малолітній відповідач у справі ОСОБА_5 є сином позивача у цій же справі ОСОБА_4 та його ж законного представника ОСОБА_6 (.а.с.13).
Шлюб батьків малолітнього відповідача ОСОБА_5 був розірваний 04 липня 2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області (а.с.16).
Факт непроживання у спірній квартирі малолітнього відповідача у справі ОСОБА_5 не заперечує його законний представник ОСОБА_6 , посилаючись на те, що у зв'язку з розірванням її шлюбу з одним із співвласників спірної квартири, а саме ОСОБА_4 , вона позбавлена можливості проживати в цій же квартирі, а її малолітній син за віком не може обходитися без її опіки над ним, а тому не може самостійно проживати в квартирі за місцем реєстрації.
Частиною 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням на рівні з власником або наймачем, а статтею 8 цього ж Закону встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного і соціального розвитку.
Правилами статті 176 СК України встановлено, що батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток, частиною 7 статті 7 СК України також встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року зі змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Байт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 67) «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини» (п. 45).
Оскільки невизначеність подальшої реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_5 у зв'язку з визнанням його таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою - АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації суперечитиме його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його ж прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист, суд вважає, що позовні вимоги про визнання малолітнього ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірною квартирою не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316,317,319,321,325,405 ЦК України, ст.ст.4,6,23,27,49,76,141,259,263, 265, 268, 273ЦПК України, суд, -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в особі законного представника - ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишити без задоволлення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк