Справа № 752/28833/21
Провадження №2-з/752/974/21
іменем України
02.12.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Гладибороди Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-
у листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 03.12.2020 року між сторонами укладено договір про наміри з купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - чотирьох земельних ділянок. В якості передплати за зазначені земельні ділянки відповідач отримав від позивача 5 000 доларів США. 07.01.2021 року відповідач отримав від позивача другий аванс у розмірі 5 000 доларів США та до 02.02.2021 року зобов?язувався підписати основний договір. 20.01.2021 року відповідач відмовився надати документи для нотаріального оформлення договорів купівлі-продажу. У зв?язку із чим позивач вважає укладений між сторонами попередній договір нікчемним, у зв?язку із чим позивач звернувся до суду з позовом.
Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позовних вимог, у якій останній просив накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,1 га, з кадастровим номером 8000000000:90:0640021, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 та житловий одноквартирний (садибний) будинок, що розміщений на ній, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 905875580000, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, позивачем зазначено про те, що існує ризик відчуження майна, про що свідчить розміщення відповідачем оголошення про продаж земельної ділянки у мережі Інтернет.
Суд дослідивши матеріали справи за поданою заявою, надходить до наступного.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Судом встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США. Разом з тим, у заяві про забезпечення позовних вимог, позивач порушує перед судом питання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на два об?єкти нерухомого майна: земельну ділянку та житловий будинок, що розташований на ній, з адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, суд надходить до висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позовних вимог є неприйнятним, оскільки не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивачащодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд надходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючинаведене, керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя