Справа № 686/8312/20
Провадження № 2/686/4389/21
4 листопада 2021 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Приступи Д.І.,
секретаря Медвідь М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна та просить стягнути 10 000 грн. моральної шкоди та 10 000 грн. витрат на правову допомогу. Посилається на те, що шкода йому завдана внаслідок неправомірного складення відносно нього протоколу про адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні просить задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні та поданому письмовому відзиві на позов заперечив щодо задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст. З Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України, постанова Верховного Суду від 28.03.2018 року справа № П/9901ІЗ 70/18).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду і передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, ж відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст.ст.1173,1174 ЦК України відповідно.
Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завданафізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За висновком Верховного суду України у справі № 6-501цс17 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах.
У зв'язку з викладеним, для настання деліктної відповідальності необхідно довести наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювана шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінку заподіювана; вину.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між діянням чи бездіяльністю органів державної влади та настанням шкоди.
За таких обставин, в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 13, 19, 42, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В позові відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Суддя: Д.І. Приступа