13.12.2021 Справа №607/13610/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретарі судового засідання Киреньки Г. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування доводів позовних вимог зазначено, що 30 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В., на підставі виконавчого напису № 69994, виданого 05 травня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 65941078. Про дане провадження позивач дізнався із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис № 69994 необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що він вчинений із порушенням вимог діючого законодавства, а саме: 1) із спірного виконавчого напису вбачається, що право вимоги за кредитним договором було відступлено ТОВ «Українські фінансові операції», однак позивача не було повідомлено про здійснення відступлення прав та заміну кредитора у договірних відносинах; 2) приватним нотаріусом Остапенком Є. М. не було дотримано процедури вчинення виконавчого напису, а саме: виконавчий напис вчинено за відсутності засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оскільки позивач не отримував жодних документів; 3) позивач вважає, що встановлена виконавчим написом заборгованість не є безспірною, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не отримав від сторін первинні документи щодо видачі кредиту. Також ОСОБА_1 не погоджується із розрахунком суми заборгованості, що становить 24 384,10 грн, оскільки встановлення відсотків за користування кредитом суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
З огляду на зазначене, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 69994, виданий 05 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за Кредитним договором № 390423.
Ухвалою судді від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Українські фінансові операції», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Протокольною ухвалою суду без видалення судді до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 23 вересня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав суду заяву, у якій просив суд справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити. Щодо винесення заочного рішення не заперечив.
Представник відповідача ТОВ «Українські фінансові операції» в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечував щодо такого вирішення справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. в судове засідання не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
28 травня 2021 року Остапенком Є. М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, вчинено виконавчий напис № 69994 про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Боржник), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: невідомо, місце роботи: невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (далі - Стягувач), ідентифікаційний код: 40966896, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 313, реквізити IBAN № НОМЕР_2 відкритий у ФІЛІЇ «РОЗРАХ. ЦЕНТР» АТ КБ «ПРИВАТБАНК», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 41939706, на підставі Договору факторингу № 1-31/08-Д від 31 серпня 2020 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 390423 від 30 вересня 2019 року, укладеного між Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Українські Фінансові Операції», стягнути з ОСОБА_1 за період з 30 серпня 2020 року по 28 квітня 2021 року включно, суму у розмірі: 3600,00 - заборгованість за тілом кредиту; 2462,40 - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 17921,70 - заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону «країни «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, яка підлягає стягненню з Боржника на користь стягувача; загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 24384,10 грн.
30 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д. В. відкрито виконавче провадження № 65941078 щодо виконання вказаного виконавчого напису.
З врахування встановлених обставин суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Кредитний договір № 390423 від 30 вересня 2019 року, укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 , на який є посилання у спірному виконавчому написі, нотаріально не посвідчувався, такі докази при матеріалах справи відсутні,а тому поданий стягувачем для вчинення виконавчого напису договір не відповідав вимогам Переліку.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.
З приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Така ж позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №754/9711/14-ц.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №916/3006/17, які викладено у постанові від 02 липня 2019 року, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Суд встановив, що вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося на підставі звернення ТОВ «Українські фінансові операції» до приватного нотаріуса з недотриманням вимог щодо переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 повідомлявся про факт відступлення права вимоги відповідачу та отримував від останнього лист-вимогу про усунення порушень за кредитним договором у розмірі, який відображено у виконавчому написі нотаріуса, яка була залишена боржником без виконання. Тобто має місце порушення підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, де зазначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Відтак, суд має переконання, що нотаріус не мав належних і достатніх підстав вважати, що вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, є безспірними.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. У виниклому спорі заборгованість ОСОБА_1 є спірною, оскільки позивач не визнає факту отримання ним від ТОВ «Українські фінансові операції» листа-вимоги про усунення порушень за кредитним договором у розмірі, який відображено у виконавчому написі нотаріуса, як і самого розміру виниклого боргу шляхом звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд зробив висновок про те, що позовні вимоги у виниклому спорі є підставними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання виконавчого напису за реєстровим номером № 69994, вчиненого 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором № 390423 від 30 вересня 2019 року на загальну суму 24 384,10 грн таким, що не підлягає виконанню.
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «Українські фінансові операції» на користь держави підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис за реєстровим номером № 69994, вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором № 390423 від 30 вересня 2019 року на загальну суму 24 384,10 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь держави 908,00 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896, адреса місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, офіс 313, м. Київ, 03150.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місця роботи: майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 7, м. Харків, 61003.
Повний текст рішення суду складено 22 грудня 2021 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська