336/5870/21
2/465/4030/21
про забезпечення позову
20.12.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Марків Ю.С.,
за участі секретаря судового засідання Чапля В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гришка Івана Івановича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики та визнання недійсним договору дарування,-
В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики та визнання недійсним договору дарування.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гришко Іван Іванович звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 14.01.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною.
В обґрунтування заяви представник заявника покликається на те, що 02.06.2018 року та 14.07.2018 року позивачем на банківські рахунки ОСОБА_2 були перераховані грошові кошти в сумі 30000,00 євро та 25000,00 доларів США. На отримані від позивача кошти у жовтні 2019 року ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 . На початку січня 2020 року ОСОБА_2 , отримавши із Шевченківського районного суду м.Запоріжжя матеріали позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі №336/6898/19 дізналась про те, що позивачем, серед іншого, заявлено позовну вимогу про стягнення з неї грошових коштів в розмірі 30000,00 євро та 25000,00 доларів США. З метою запобігання можливого звернення стягнення на належне їй майно, 14.01.2020 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір дарування вищезазначеного нерухомого майна. На даний час позивач звернувся до суду із позовом, заявивши позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 30000,00 євро та 25000,00 доларів США, наданих ним на користь останньої на підставі договорів позики, а також визнання недійсним договору дарування, укладеного між відповідачами, предметом якого є вищевказана квартира. На думку заявника, існує ризик того, що ОСОБА_3 , як співвідповідач та як власник спірного нерухомого майна, з метою уникнення звернення стягнення на таке майно, може здійснити на користь третіх осіб відчуження належної їй квартири, що, як наслідок, унеможливить реальне та ефективне виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судом не викликалися в судове засідання учасники справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи позивача та його представника про необхідність забезпечення позову, не вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 30000 євро, та 25000 доларів США та визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , яку шляхом забезпечення просить заборони відчужувати.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який просить позивач вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування №22, виданого 14.01.2020 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В.
Враховуючи підстави позову та обставини справи, з яких вбачається, що предметом позову є стягнення грошових коштів та визнання недійсним договору дарування зазначеної квартири, обґрунтування та аргументованість представником позивача заяви про забезпечення позову, вид забезпечення позову, зазначені у заяві причини необхідності забезпечення позову, суд приходить до висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до відчуження майна, належного відповідачу на праві власності, внаслідок чого виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде суттєво утруднене чи неможливе, відтак заява про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 14.01.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною підлягає до задоволення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову до набранням судовим рішенням у цій справі законної сили, забезпечить рівний баланс прав та обов'язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог, тобто такий спосіб забезпечення позову якнайкраще забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Також, згідно з п.1 ч.3 ст.154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивач є громадянином Республіки Франції, не має зареєстрованого місця проживання на території Україні та у суду відсутні відомості щодо наявності у позивача на території України майна.
Таким чином у зазначеному випадку у разі забезпечення позову застосування зустрічного забезпечення є обов'язковим.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Так, обраний вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача, як власника майна, не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування.
Єдиним збитком, який може зазнати відповідач у зв"язку з накладенням арешту на майно, на думку суду, є неможливість станом на зараз відчуження даної квартири, а відтак у випадку зміни цін на нерухомість, шляхом зниження таких відповідач може понести збитки в частині отримання меншої суми доходу від відчуження нерухомості.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Враховуючи обставини справи, співмірність заходів зустрічного забезпечення із заходами забезпечення позову, а також розмір збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову, суд вважає за доцільне визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень та зобов'язати сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, передбачений пунктом 8 ст. 154 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, -
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гришка Івана Івановича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики та визнання недійсним договору дарування задоволити.
Забезпечити позов шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 14.01.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною.
Застосувати у справі зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання ОСОБА_1 , внести на депозитний рахунок суду грошові коштів в розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч грн.).
Визначити ОСОБА_1 десятиденний строк надання зустрічного забезпечення з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку не виконання вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що інформація про депозитний рахунок, на який слід внести зазначені кошти розміщена на офіційному веб-сайті Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області (https://lv.court.gov.ua/tu14/gromadyanam/depozit/).
Стягувач: ОСОБА_1 ; паспорт НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса місця проживання АДРЕСА_4 .
Боржник: ОСОБА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_5 .
Боржник: ОСОБА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню. Термін пред'явлення до виконання становить три роки.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Марків Ю.С.