Справа № 761/19396/20
Провадження № 1-кп/761/1560/2021
21 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020100100004837 від 15.06.2020 року), -
Кримінальне провадження, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185КК України, знаходиться на розгляді Шевченківського районного суду м.Києва з липня 2020 року.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши про подальше існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які попередньо було враховано при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, а також зазначив доводи щодо характеризуючих даних про особу останнього, які доводять неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів щодо особи.
Захисник, у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою та вважав можливим змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував з приводу клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу.
Потерпілий у судове засідання не з'явився про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином..
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши наявні матеріали провадження суд вважає, що відносно обвинуваченого потрібно продовжити строк тримання під вартою, виходячи з наступного.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16 червня 2020 року в межах вказаного кримінального провадження було обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, строком дії до 13 серпня 2020 року включно, із визначенням суми застави, надалі строк дії запобіжного заходу обвинуваченому продовжувався за ухвалами суду останній раз 25.10.2021 року до 23.12.2021 включно, з визначенням розміру застави.
При цьому, при вирішенні по суті доводів, наведених у клопотанні прокурора судом встановлено, що станом на день проведення судового засідання не зменшились попередні ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від суду, зокрема враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому останній обвинувачується, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується наявними відомостями, зазначеними в обвинувальному акті, в яких зафіксовані фактичні дані про протиправне діяння ОСОБА_4 та характеризуючи дані про особу обвинуваченого тощо.
Враховуючи наведені вище обставини суд приходить до висновку про подальше існування ризиків можливості уникнення обвинуваченого від суду, інших доведених прокурором ризиків та необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою на час розгляду кримінального провадження.
Так, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого суд враховує дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_4 є раніше неодноразово судимою особою, останній раз був засуджений вироком суду у вересні 2019 року, звільнений по відбуттю покарання у січні 2020 року, однак належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, у зв'язку із чим насьогодні обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за кваліфікацією ст. 12 КК України, який передбачає покарання до 6 років позбавлення волі, що доводить суду схильність обвинуваченого до протиправної, кримінально-караної діяльності. Окрім іншого, останній до затримання офіційно не працював та не має інших законних джерел доходу, не має достатніх соціальних зв'язків, також враховується сам мотив та спосіб вчинення останнім кримінального правопорушення, що у своїй сукупності свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
При цьому таких обставин, які б могли беззаперечно свідчити про можливість зміни або обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченому, на чому наполягала сторона захисту та обвинувачений, за відсутності достатніх стримуючих факторів для обвинуваченого, які б запобігали ризиками, передбаченим ст. 177 КПК України, встановлено не було та висновків суду про необхідність продовження дії запобіжного заходу не спростовує.
Окрім іншого суд вважає доцільним залишити застосованим альтернативний запобіжний захід у виді застави у раніше визначеному судом розмірі, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який слід обраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом станом на 1 січня 2020 року.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.183, 189, 199, 334 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 18 лютого 2022 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок для внесення застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого, у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;
- утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати до повноважного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави до 18 лютого 2022 року.
Роз'яснити обвинуваченому, що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя ОСОБА_1