печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25295/21-ц
13 грудня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, -
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області, Державної казначейської служби України, згідно вимог якого позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 13020,80 грн. - інфляційне збільшення боргу за прострочення виконання основного зобов'язання, 10058,88 грн. - 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення невиконання зобов'язання, як відшкодування шкоди завданої несвоєчасним виконанням рішення суду та стягнути солідарно з відповідачів, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, завдану моральну шкоду в розмірі 29510 грн. та вирішити питання щодо стягнення судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги вказує, що 19 серпня 2019 року позивач звернувся до Головного Управління ДКСУ у Рівненській області із належно оформленою заявою про стягнення грошових коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів в сумі 313 000грн., згідно виконавчого листа та рішення по справі №569/15151/17.
Проте вказане судове рішення було виконано лише 30.12.2020, хоча кошти мали б бути перераховані не пізніше 06.12.2019, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2021 відкрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою суду відповідачам надано право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
19.08.2021 до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити у позові.
26.08.2021 до суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити у позові.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність нез'явившихся осіб.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судовим розглядом встановлено, що 19 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління ДКСУ у Рівненській області із належно оформленою заявою про стягнення грошових коштів з Державної казначейської служби України на його користь, моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів в сумі 313 000грн., згідно виконавчого листа та рішення по справі №569/15151/17.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845)
Так, згідно з п. 35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до п.п. 38-39 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
У разі, коли для здійснення безспірного списання коштів з державного бюджету, згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
На виконання вимог абз. 2 п. 36 Порядку № 845 Головне управління Казначейства листом від 20.08.2019 № 13-08-1-10/4600 звернулось до Прокуратури Рівненської області.
Відповідно до п. 37 Порядку № 845 орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувана. Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п'яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).
Так, на адресу Головного управління Казначейства 03.09.2019 надійшов лист Прокуратури Рівненської області від 29.08.2019 № 05/2-534вих-19.
На виконання вимог абз. 2 п. 37 Порядку № 845 Головним управлінням Казначейства листом від 04.09.2019 № 13-10-08/4843 направлено до Державної казначейської служби України документи з метою виконання Виконавчого листа, у тому числі копію листа Головного управління Казначейства від 20.08.2019 № 13-08-1-10/4600 та оригінал листа Прокуратури Рівненської області від 29.08.2019 № 05/2-534вих-19.
Враховуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що Головним управлінням Казначейства дотримано вимоги та строки, встановлені Порядком № 845, щодо опрацювання документів, поданих позивачем до Головного управління Казначейства разом з заявою від 19.08.2019, та подальшого направлення Виконавчого листа з доданим документами до Державної казначейської служби України для виконання.
Таким чином, посилання позивача на порушення Головним управлінням Казначейства права позивача на отримання коштів присуджених рішенням суду є безпідставним та не обґрунтованим.
Окрім цього, в Казначействі з 06.09.2019 на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 знаходився виконавчий лист Рівненського міського суду Рівненської області від 15.08.2019 по справі № 569/15151/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди в сумі 313 000,00 грн.
Відповідно до норм вищевказаного законодавства та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Казначейство 30.12.2020 здійснило перерахування кошті на користь позивача в розмірі 313 000,00 грн., згідно з виконавчим листом по справі № 569/15151/17, у порядку черговості надходження виконавчого документа за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030.
Таким чином, свої зобов'язання перед позивачем Казначейство виконало в повному в обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Наведена правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступлення від вказаної позиції.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, так як під час судового розгляду не вставлено факту несвоєчасного виконання судового рішення, що як наслідок вказує на безпідставність та недоведеність вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.12.2021
Суддя Т.Г. Ільєва