Справа № 569/14426/20
20 грудня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Семенюк Ю.О.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Рівненської міської рад про визначення місця проживання дітей -,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 . Просить суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, під час перебування у якому у них народилося двоє дітей, які просить залишити проживати з ним. Рішенням Рівненського міського суду від 20.07.2017 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом у будинку в с.Колоденка. Протягом 2010-2020 років відповідач практично не цікавилася питаннями влаштування та навчання дітей у навчальних закладах, витратами на навчання, жодного разу не ходили з дітьми в лікарню, коли вони хворіли. Зазначає, що у нього є трикімнатна квартира у м.Рівне, яка належить йому на праві приватної власності, в якій він планує в подальшому проживати з своїми доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а отриману частку домоволодіння та земельної ділянки від поділу спільного сумісного майна подружжя продати, кошти витратити на покращення житлових умов доньок та їхній розвиток. Вказує, що він є ФОПом, має самостійний дохід, доходи які він отримує від підприємницької діяльності дозволяють йому належним чином утримувати доньок. Зазначає, що є фізично здоровим, спиртними напоями не зловживає, по місцю проживання характеризується позитивно. Влітку возить дітей на оздоровлення, поїздки оплачує самостійно. В зв"язку з захоплення доньки ОСОБА_7 мистецтвом, уклав з Львівською національною академією мистецтв Договір про здійснення навчання доньки на курсах з рисунку, живопису та композиції на денній формі навчання, особисто оплатив вартість надання освітніх послуг, поживання та харчування дитини у м.Львів. На даний час донька ОСОБА_7 є студентом 1-го курсу Львівської національною академією мистецтв. Проживання доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із ним відповідає їхнім інтересам. Він має можливість забезпечити донькам належні умови проживання, навчання, повною мірою займатися вихованням дітей, чого відповідач ОСОБА_3 забезпечити не може. Разом з тим, він не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача з доньками і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавлені піклування матері.
Ухвалою суду від 23.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Зобов"язано третю особу подати до суду висновок з приводу визначення місця проживання дітей.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Ухвалою суду від 14.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів, які наведені у позовній заяві. Позивач пояснив, що у 2017 році розлучилися, подружня зрада. ОСОБА_7 проживає з ним. Щодо доньки ОСОБА_6 - турбується про її здоров"я, водить в навчальний заклад, ходить на батьківські збори, збирає до школи, перевіряє уроки, контролює щоб дитина була зібрана, кожні вихідні гуляють, більшість часу проводить ОСОБА_6 з ним. Коли був у відряджені догляд за ОСОБА_6 здійснювала няня Шлюз, зараз працює вдома за комп"ютером. З 2017 року забезпечує продуктами в більшості він, одяг купується обома. Настя у 2018 році перейшла у 9 клас в іншу школу, мама не цікавиться донькою, він контролює процес навчання. Вирішили поступати в художній коледж, потім у Академію мистецтв, оплачував репетиторство, два роки серйозної підготовки, влітку 2020 року донька вступила на державну форму навчання. При невдалому вступі у коледж мама говорила погано про доньку. Надалі хоче турбуватися про доньку ОСОБА_6 , для цього в нього є все необхідне. Вважає, що мама повинна приділяти більше уваги доньці, тому перешкод мамі зустрічатися з донькою він не чинить.
В судовому засіданні відповідач пояснила, що з 1 по 4 клас водила в школу ОСОБА_7 вона. Позивач їздив до Москви, займався контрабандою, має схильність до алкоголізму, наркотиків. Вона працює на базарі, одяг дитині купує вона. Зараз не возить дитину до школи, тому що позивач забрав у неї машину. Заперечує щодо залишення проживання дітей з батьком.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що є вихователем дитячого садочка, який відвідувала ОСОБА_6 в період з лютого 2017 року по 2019 рік. Весь час з дитиною був батько, возив її до садочка, був головою батьківського комітету, ОСОБА_6 дуже любить батька. ОСОБА_9 не бачила батька в стані алкогольного сп"яніння, завжди був за кермом. Маму вона не знає.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_11 є її племіннецею. Дитиною ОСОБА_6 займається батько, мама працює, купує одяг, а тато кругом з дитиною. Те, що він є алкоголіком, наркоманом - заперечує. Мама любить дитину, але дитиною займається батько: водить у садочок, робить уроки з дитиною. Вона з двох місяців допомагала виховувати ОСОБА_6 до семи років. Чотири роки батьки не розмовляли, дитині боляче. Вона ніколи не чула, щоб батько бив, кричав, завжди казав: "Наша мама".
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що він є сусідом, ОСОБА_13 постійно бачить з дочкою ОСОБА_6 , батько займається дитиною. Вважає, що дитині краще буде з батьком.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснив, що він проживав у цій сім"ї близько трьох років, був чоловіком дочки ОСОБА_11 . Зазначає, що батько є порядною людиною, відповідальним до дітей, займався дітьми. У ОСОБА_11 постійні нервові зриви, погрози в сторону ОСОБА_15 . Батько з ОСОБА_6 постійно проводить час. Останній раз був у хаті в с.Колоденка роки три тому. Свою дочку ОСОБА_16 бачить постійно, її привозить ОСОБА_15 з ОСОБА_6 в с.Бармаки.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснила, що живе у квартирі з батьком та меншою сестрою. На її думку сестра ОСОБА_6 має залишатися з татом, вона сама так говорить, і більше часу проводить з батьком. На даний час тато більше займається ОСОБА_6 , робить з нею уроки, возить до школи, на відпочинок возить. Пам"ятає образи з боку матері до тата. Мама працює з 10 год. до 17 год приблизно, батько працює більше вдома. Автомобіль до конфлікту батьків був у мами, а потім у тата. Тато завозить ОСОБА_6 до школи, так зручніше. На День народження тата вітали маленьким подарунком, на привітання тата торт пекла мама.
Заслухавши вступне слово сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв'язку і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, Рішенням Рівненського міського суду від 20.07.2017 року шлюб між ними було розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільних дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 06.05.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 27.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.
Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до роз'яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Як встановлено статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Судом встановлено, що діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали з батьками в житловому будинкуза адресою: АДРЕСА_1 . З кінця серпня 2021 року позивач з донькою ОСОБА_6 переїхав на проживання в квартиру АДРЕСА_2 . Між батьками існує спір щодо визначення місця проживання дітей.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-2257 від 09.12.2021 року, щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконавчий комітет вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 .
Як вбачається із вищезазначеного висновку, щодо умов проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_3 , за місцем проживання останньої створені належні умови для проживання та розвитку дитини.
Квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.34).
Згідно характеристик з навчальних закладів вбачається, що батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дітей, постійно цікавиться її шкільним життям, відвідує батьківські збори, піклується про дітей. Мати, ОСОБА_3 , навчанням та шкільним життям дітей не цікавиться. (а.с.27-33)
Згідно довідки №101 від 24.06.2020 року КЗ "Рівненський обласний центр психічного здоров"я населення" РОР ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
Згідно довідки №3 від 23.06.2020 року КЗ "Рівненський обласний центр психічного здоров"я населення" РОР ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.(а.с.35)
Згідно ст. 33 Конституції України кожна особа має право на вибір свого місця проживання. Але сімейні відносини мають свою специфіку, оскільки малолітні та неповнолітні діти не можуть проживати самостійно, а батьки повинні брати участь у їх вихованні та утриманні.
Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
В судовому засіданні встановлено, що діти на даний час проживають разом із батьком.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, висновок органу опіки та піклування, вік дитини, її стан здоров'я, виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, встановивши, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком не буде суперечити її інтересам, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із батьком. Зазначене відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, її стану здоров'я, не порушуючи нормальних звичних умов для дитини.
За вимогами ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Відповідно до п. 14 Правил реєстрації місць проживання, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Відповідно до ч. 3 ст.160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
Оскільки на момент звернення позивача до суду ОСОБА_5 виповнилось 14 років, позовна вимога у частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом із батьком не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом із батьком повністю відповідає інтересам дитини. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей - задоволити частково.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач ОСОБА_3 місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4
Третя особа Служба у справах дітей Рівненської міської ради, місцезнаходження: м.Рівне вул.Поштова 2
Повний текст судового рішення виготовлено 22.12.2021 року.
Суддя І.О.Гордійчук