Справа № 569/12630/17
1-кп/569/107/21
про продовження запобіжного заходу
01 листопада 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участі прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м.Рівне в режимі відеоконференції між Рівненським міським судом та ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» кримінальне провадження №12017180010000886 від 09.02.2017 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
На розгляді у Рівненському міському суді перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор подав клопотання, у якому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 на два місяці, без визначення розміру застави, як альтернативного заходу. Вказує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, яке згідно вимог ст. 12 КПК України відноситься до категорії особливо тяжких та в якості максимальної міри покарання передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років, а також на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання підл вартою, оскільки клопотання прокурорм подане несвоєчасно та просила змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала думку свого захисника.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання прокурора слід задоволити.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Можливість ОСОБА_6 переховуватися від правоохоронних органів та суду, суд вважає такі дії вірогідними, оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає від семи до п'ятнадцяти років, що вказує на існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст 177 КПК України. Враховуючи, що ОСОБА_6 вчинила особливо тяжке кримінальне правопорушення, а також обставини та характер вчинення злочину, у якому обвинувачується, його суспільну небезпечність, існує ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України і жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
З огляду на існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення кримінального правопорушення та його суспільну небезпечність, тяжкість кримінального правопорушення санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів колегія суддів не вбачає, суд не визначає розмір застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, колегія суддів-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - задоволити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 30 грудня 2021 року.
Обвинувачену утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали до 30 грудня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019, № 4-р/2019.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2