Справа 362/6533/21
Провадження 3/362/2742/21
20.12.2021 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Поповича Олега Васильовича розглянув справу матеріали про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, фізична особа - підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (далі - ОСОБА_1 )
за частиною 2 статті 173-2 КУпАП та
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 16 листопада 2021 року серії ВАБ№426721, 16 листопада 2021 року близько 12:05 годин ОСОБА_1 за місцем проживання в АДРЕСА_1 ,, вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , в ході якої погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 категорично заперечив вину у скоєнні даного правопорушення.
Частина 1 статті 9 КУпАП передбачає, що адміністративним порушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 173-2 КУпАП ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Дослідивши матеріали, суд виходить з такого.
Відповідно до протоколу ОСОБА_1 інкримінують вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, а саме настання адміністративної відповідальності за, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою статті173-2 КУпАП.
Проте, до матеріалів справи не додано доказів того, що ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню, відсутня інформація про повторне накладення стягнення за статтею 173-2 КУпАП.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- чи кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, згідно зі статтею 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. Зокрема, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, у рішенні від 21липня 2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію про те, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Отже, суд констатує, що матеріал про адміністративне правопорушення не містить належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 9, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В. Попович