Справа № 296/9882/20
2/296/522/21
"24" листопада 2021 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
представника позивача - адвоката Омельчука І.М.,
представника відповідача - адвоката Демчик Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 про стягнення коштів,-
Адвокат Омельчук І.М., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 6500 доларів США як майно, що набуте без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23.03.2018 року за усною домовленістю, яка була досягнута між відповідачем ОСОБА_2 по позивачем ОСОБА_1 , позивачу було передано автомобіль «Шевроле Авео» н.з. НОМЕР_1 . При цьому, позивач зобов'язувався протягом двох наступних років сплатити за вказаний автомобіль 6500 доларів США, а відповідач зобов'язувалася переоформити автомобіль на позивача. Позивач свою частину домовленості виконав та сплатив відповідачу 6500 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою від 02.06.2020 року. Однак, відповідач свою частину домовленості не виконала, автомобіль не переоформила і не продала, а власник автомобіля вимагає його повернення. Вважає, що відповідач не будучи власником автомобіля отримала кошти без достатніх правових підстав та незаконно їх утримує, чим порушує права позивача, тому кошти в сумі 6500 доларів США підлягають поверненню позивачу.
Ухвалою від 22.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
27.04.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що надані кошти за розпискою позивачем, призначені саме за передачу транспортного засобу, а тому до цих правовідносин не може бути застосовано положення ст. 1212 ЦК України про безпідставно набуте майно. З моменту передачі транспортного засобу по сьогоднішній день позивач користується автомобілем, він повністю перебуває у його господарському віданні та користування. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності отримання грошових коштів від позивача у розумінні вимог ст. 1212 ЦК України позивачем не надано (а.с.43-45).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позові, та просив їх задовольнити, додатково зазначивши, що метою написання розписки та сплати коштів було набуття права власності на автомобіль. Однак після виплати обумовленої суми відповідач відмовилася здійснити реєстрацію автомобіля за позивачем, крім того ОСОБА_2 не може виконати вказаний обов'язок, так як автомобіль їй не належить, а власник ОСОБА_3 вимагає його повернення.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позову та просила відмовити в задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність. Вказала на існування правових підстав для отримання коштів, а саме довіреності на розпорядження автомобілем виданої власником ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 пояснень по справі не надавав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належно.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 січня 2016 року ОСОБА_3 була видана довіреність строком на три роки на ім'я ОСОБА_2 , якою він уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати, користуватися, розпоряджатися (продати або обміняти, здати в оренду), ставити або знімати з обліку в органах ДАІ належний ОСОБА_3 автомобіль марки CHEVROLET модель AVEO, випуску 2008 року, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , тип ТЗ -легковий седан -В (а.с.75).
За змістом копії розписки від 23.03.2018 року (оригінал якої оглянутий в судовому засіданні) ОСОБА_5 віддала транспортний засіб марки «CHEVROLET AVEO» 2008 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , тип ТЗ легковий седан -В, під викуп. Загальна сума викупу 6500 доларів США. Загальний строк викупу двадцять чотири місяці. Також зазначено, що ОСОБА_5 приймає від ОСОБА_1 500 доларів США першого викупу по 250 доларів США кожного місяця до 25 числа включно (а.с.5).
19 червня 2019 року ОСОБА_3 була видана довіреність строком на один рік на ім'я ОСОБА_1 , якою він уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси на митниці, у відповідних органах МВС, ДАІ, відповідних сервісних центрах МВС, органах нотаріату, страхових компаніях, органах державної влади та управління, податкових інспекціях, дозвільній системі МВС, у відповідних Інспекціях, у відповідних органах, які видають сертифікати на перераховані нижче ТЗ, в усіх інших державних, громадських, господарських, приватних підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, перед будь-якими фізичними особами, при вирішенні будь-яких питань, пов'язаних з експлуатацією (керуванням) належним ОСОБА_3 автомобілем марки CHEVROLET, модель AVEO, тип ТЗ легковий седан -В, випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,
номер шасі № НОМЕР_3 , колір чорний, та при виконанні наданих повноважень експлуатувати (керувати) вказаним ТЗ займатись збором всіх необхідних документів для виконання передбачених довіреністю повноважень, здійснювати перетин кордону України, переганяти ТЗ, заповнювати різного pоду документи, визначати на власний розсуд місце стоянки цього ТЗ, в разі необхідності укладати від його імені договори страхування із страховими організаціями, одержувати страхові відшкодування, слідкувати за технічним станом ТЗ, здійснювати його поточний ремонт, замінювати деталі (прилади), що вийшли з ладу; подавати та отримувати заяви, необхідні довідки та документи, дублікат реєстраційного документа у випадку його втрати, у разі необхідності отримати тимчасовий реєстраційний талон у органах ДАІ, сервісних центрах сплачувати транспортні податки та інші необхідні платежі, розписуватися за нього в документах та в їх одержанні, керувати під час здійснення визначених цією довіреністю повноважень, а також вчиняти всі інші юридично-значимі дії, пов'язані з цією довіреністю (а.с. 4).
За змістом копії розписки від 02.06.2020 року (оригінал оглянутий в судовому засіданні), ОСОБА_5 отримала гроші в сумі 6500 доларів США від ОСОБА_1 за автомобіль марки «CHEVROLET AVEO» 2008 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.6).
Як на підставу позову позивач посилався на те, що відповідач отримала від нього кошти за автомобіль без належних правових підстав, а тому мають бути застосовані наслідки, встановлені законом (ст.1212 ЦК України) у вигляді виникнення обов'язку відповідача повернення йому безпідставно набутого майна (грошових коштів).
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані іншими спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Одночасно, стаття 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.
Таким чином, застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 ЦК України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу.
Судом встановлено, що відповідач на момент укладання правочину 23.03.2018 року діяла на підставі довіреності від 18.01.2016 року, згідно якої мала право на розпорядження автомобілем ОСОБА_3 (продати або обміняти, здати в оренду тощо), а тому правомірно набула майно у сумі 500 доларів США, за існування відповідних правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.
Отже, між позивачем та третьою особою, від імені якого згідно доручення діяла відповідач, виникли зобов'язальні правовідносини, які мають ознаки договору-купівлі продажу з відстрочкою платежу таабо договору лізингу (передача майна в користування з подальшим набуттям права власності).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки у встановленому законом порядку зазначений правочин визнаний недійсним не був і виконаний частково сторонами, існування між ними зобов'язальних відносин унеможливлює застосування до цих правовідносин норми статті 1212 ЦК України, а відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення коштів в сумі 500 доларів США необхідно відмовити.
В частині стягнення коштів у сумі 6000 доларів США слід зазначити наступне.
Як вбачається, 02.06.2020 року відповідач ОСОБА_5 отримала від позивача ОСОБА_1 іншу частина коштів у сумі 6000 доларів США за продаж автомобіля, який їй не належав, та яким вона не мала права розпоряджатися, оскільки строк довіреності на її ім'я від 18.01.2016 року закінчився 18.01.2019 року.
При цьому, сам факт користування майном не підтверджує існування між позивачем і відповідачем будь-яких договірних правовідносин.
Отже, встановивши, що ОСОБА_5 одержала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6000 доларів США з метою викупу автомобіля марки «CHEVROLET AVEO» 2008 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який їй не належить, і у подальшому будь-який правочин щодо цього транспортного засобу укладений не був, суд дійшов висновку про набуття відповідачем коштів за відсутності для цього правових підстав, у зв'язку з чим стягує з відповідача 6000 доларів США відповідно до статті 1212 ЦК України. Суд звертає увагу, що доказів сплати коштів в інші періоди відсутні, а тому суд виходить з дати розписки про отримання коштів, а саме 02.06.2020р.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
На переконання суду, будь-які інші доводи сторони відповідача в жодній мірі не спростовують та не ставлять під сумнів встановлені в ході судового розгляду обставини, а тому такі до уваги не приймаються.
За таких обставин, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягнення грошові кошти в розмірі 6000 доларів США, які були набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1702,44 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 202, 205, 207, 216, 509, 1212 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, набуті та збережені без достатньої правової підстави в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 44 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 29.11.2021.