Справа № 640/17664/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
21 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т.
Пилипенко О.Є.
судді:Собків Я.М.
за участю секретаря: Борисовської Л.М.
за участю:
представника скаржника Рябовол Д.В.,
представника відповідача Снісаренко К.С.,
представника третьої особи Борисова Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСОМІ УКРАЇНА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.21 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСОМІ УКРАЇНА" до Міністерства фінансів України, третя особа Державна митна служба України про визнання протиправним та скасування наказу ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІСОМІ УКРАЇНА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України, третя особа Державна митна служба України, в якому просило визнати протиправними оскаржувані пункти Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №648 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 09 червня 2020 року №282) «Про внесення змін до Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону», у зв'язку із тим, що у пунктах 11, 13-16 частини дев'ятої розділу ІІІ цього Порядку встановлено додаткові ознаки оригінальності товару: маркування, етикетки, захисні елементи, голограми, ярлики, штрих-коди, імпортери. В обґрунтування позову зазначає, що такі додаткові умови створять формальні умови для можливого зловживання з боку виробників (правовласників) правами та порушення умов вільної конкуренції через створення монополії на імпорт товарів в Україну. Позивач вважає, що перелік ознак, наведений у пунктах 11, 13-16 частини дев'ятої розділу ІІІ цього Порядку безпідставно та довільно розширений порівняно із тими ознаками, що містяться у Митному кодексі України та у розділі ІІ самого Порядку. Зокрема відповідно до пункту 1 частини третьої статті 397 Митного кодексу України оригінальними слід вважати товари, які були виготовлені за згодою правовласника, або товарів, виготовлених особою, належним чином уповноваженою правовласником на виробництво певної кількості товарів, у тому числі у кількості, що перевищує обумовлену між цією особою і правовласником.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «НІСОМІ УКРАЇНА» повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовних вимог позивача повністю. Мотивуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що перелік ознак, наведений у пунктах 11, 13-16 частини дев'ятої розділу ІІІ цього Порядку безпідставно та довільно розширений порівняно із тими ознаками, що містяться у Митному кодексі України та у розділі ІІ самого Порядку. Зокрема відповідно до пункту 1 частини третьої статті 397 Митного кодексу України оригінальними слід вважати товари, які були виготовлені за згодою правовласника, або товарів, виготовлених особою, належним чином уповноваженою правовласником на виробництво певної кількості товарів, у тому числі у кількості, що перевищує обумовлену між цією особою і правовласником.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №648 затверджено Порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону (далі по тексту - Порядок).
Цей Порядок встановлює порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів прав інтелектуальної власності (далі - ПІВ), які охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви, внесення інформації до митного реєстру та його ведення.
Наказом Міністерства фінансів України від 09 червня 2020 року №282 «Про внесення змін до Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону» внесені зміни до Порядку, виклавши його в новій редакції.
Позивач, вважаючи, що перелік ознак, наведений у пунктах 11, 13-16 частини дев'ятої розділу ІІІ цього Порядку безпідставно та довільно розширений порівняно із тими ознаками, що містяться у Митному кодексі України та у розділі ІІ самого Порядку, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 398 Митного кодексу України, порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви, внесення інформації до зазначеного реєстру та його ведення визначаються Міністерством фінансів України.
Порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону затверджений наказом Мінфіну 30.05.2012 №648.
Згідно частини 2 статті 398 Митного кодексу України, правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право безоплатно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності з метою реєстрації такого об'єкта у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 398 Митного кодексу України, Держмитслужба веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт ПІВ, має право безоплатно подати до Держмитслужби заяву про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі.
Заява про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі може бути подана з метою реєстрації у митному реєстрі таких об'єктів ПІВ як об'єкти авторського права і суміжних прав, винаходи, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, сорти рослин, компонування напівпровідникових виробів (пункт 4 розділу І Порядку).
За правилами пункту 5 розділу І Порядку дозволяється подання однієї заяви про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі для реєстрації двох або більше об'єктів ПІВ у митному реєстрі за умови дотримання вимог, передбачених цим Порядком.
Пункт 7 розділу І Порядку встановлює, що реєстрація об'єктів ПІВ у митному реєстрі здійснюється на підставі інформації та документів, які надає заявник до СП Держмитслужби.
Приписами пункту 2 розділу І Порядку передбачено, що заявник - правовласник, який самостійно або через уповноваженого ним представника у встановленому порядку подає заяву про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі або про продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі;
заява про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі - заява про сприяння захисту належних правовласнику майнових прав на об'єкт ПІВ, яка подається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, відповідно до статті 398 Кодексу з метою реєстрації такого об'єкта у митному реєстрі;
заява про продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі - заява про продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі, яка подається за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, з метою продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі.
Аналіз наведених норм Порядку свідчать, що він застосовується виключно до заявника - правовласника, який самостійно або через уповноваженого представника у встановленому порядку подає заяву про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі або про продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували, що ТОВ «НІСОМІ УКРАЇНА» є правовласником та самостійно або через уповноваженого представника подавав заяву про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі або про продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі.
Крім того, у справі відсутні відповідні заяви позивача або його уповноваженого представника про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі або про продовження строку реєстрації об'єкта ПІВ у митному реєстрі, та докази реєстрації таких заяв у відповідному митному органі.
Щодо відповідності оскаржуваних норм Порядку вимогам законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 9 розділу ІІІ Порядку визначає, що графи та поля заяви про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі заповнюються з дотриманням таких вимог, зокрема:
11) у графі 11 зазначається опис характерних (типових) ознак, що містяться безпосередньо на оригінальних товарах, у тому числі маркування, етикетки, захисні елементи, голограми, ярлики, штрих-коди; при цьому зазначаються місця розміщення таких характерних (типових) ознак на товарах та надається їх фотографічне зображення;
13) у графі 13 зазначається інформація про учасників зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють операції з оригінальними товарами: імпортери (одержувачі), експортери (відправники), перевізники тощо.
Інформація щодо кожного учасника зовнішньоекономічної діяльності зазначається окремо:
роль (наприклад, імпортер, експортер тощо);
повне найменування юридичної особи або прізвище, власне ім'я фізичної особи / фізичної особи - підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи / фізичної особи - підприємця (країна, поштовий індекс, адреса);
код за ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків / серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону, та для нерезидентів), або номер EORI (для економічних операторів, які мають номер EORI);
14) у графі 14 зазначається інформація про митне оформлення оригінальних товарів та їх дистрибуцію:
пункти пропуску через митний кордон України, через які здійснюється переміщення оригінальних товарів, та митні органи, які здійснюють митне оформлення таких товарів;
країни відправлення оригінальних товарів, спосіб їх перевезення (автомобільний, повітряний, морський, залізничний тощо), транспортні маршрути;
місця зберігання оригінальних товарів, місця їх відправки, розвантаження, складування тощо;
15) у графі 15 зазначається інформація про пакування оригінальних товарів:
найменування виду та коду упаковки (відповідно до Класифікатора видів упаковок, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів);
характерні (типові) ознаки упаковки (наприклад, маркування, етикетки, захисні елементи, голограми, ярлики, штрих-коди), при цьому зазначаються місця розміщення таких характерних ознак на упаковці;
особливості дизайну упаковки (колір, форма), у тому числі її фотографічне зображення (за наявності);
кількість одиниць товару на пакувальну одиницю;
16) у графі 16 зазначається інформація про документи, що супроводжують оригінальні товари: брошури, інструкції з використання, гарантійні документи, специфікації, сертифікати тощо, а також їх характерні особливості (мова, шрифт, колір, якість поліграфії тощо).
Таким чином, оскаржувані норми Порядку передбачають інформацію, яка має зазначатись заявником у заяві про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Порядок не містить частин, зокрема частини дев'ятої, а ділиться на розділи, пункти, підпункти та відповідні абзаци.
Твердження позивача, що вказані норми розділу ІІІ цього Порядку встановлюють додаткові ознаки оригінальності товару: маркування, етикетки, захисні елементи, голограми, ярлики, штрих-коди, імпортери, що створює формальні умови для можливого зловживання з боку виробників (правовласників) правами та порушення умов вільної конкуренції через створення монополії на імпорт товарів в Україну, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спростовуються змістом розділу ІІІ Порядку, який не регулює питання оригінальності товарів та не визначає відповідних ознак.
Крім того, суд звертає увагу, що Порядок прийнятий на реалізацію частини третьої статті 398 Митного кодексу України, яка регулює питання митного реєстру права інтелектуальної власності.
При цьому частина третя статті 397 Митного кодексу України, на яку посилається позивач, визначає лише випадки, коли не застосовуються заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, передбачені частиною першою цієї статті, та не визначає ознаки оригінальності товарів.
Необхідно також зазначити, що Порядок, затверджений наказом Мінфіну від 09.06.2020 №282, у тому числі розділ ІІІ цього Порядку (щодо заповнення граф заяв) розроблено з метою вдосконалення порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності та наближення митного законодавства України у сфері захисту інтелектуальної власності до законодавства ЄС, а саме Регламентів ЄС №608/2013 від 12.06.2013 та №1352/2013 від 04.12.2013, в рамках виконання зобов'язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.
Враховуючи викладене, твердження позивача про те, що оскаржувані норми Порядку безпідставно та довільно розширюють ознаки оригінальності товарів порівняно із пунктом 1 частини третьої статті 397 Митного кодексу України, є помилковими та спростовуються змістом розділу ІІІ Порядку та статті 297 Митного кодексу України.
Посилання позивача на те, що ознакою оригінальності товару згідно із законом є лише критерій правомірності виготовлення товару - безпосередньо власником або іншою особою, належним чином уповноваженою правовласником на виробництво таких товарів незалежно від кількості фактично виготовлених товарів, колегія суддів оцінює критично, оскільки оскаржувані норми Порядку не визначають поняття та ознак оригінальності товарів.
Колегія суддів зазначає, що Порядок, затверджений у редакції наказу Мінфіну від 09.06.2020 №282 не визначає порядку застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі питання ідентифікації оригінальних товарів під час митного контролю та митного оформлення товарів.
Визначення поняття «оригінальні товари» наведене у пункті 1 частини 3 статті 397 Митного кодексу України, не містить підстав для обмеження права правовласника надати Держмитслужбі у заяві про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі будь-яку інформацію, у тому числі щодо оригінальних товарів, яка сприятиме виявленню митними органами товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, то застосуванню до таких товарів заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, передбачених частини 1 статті 397 Кодексу.
Крім того, слід вказати, що згідно частини 4 статті 398 Митного кодексу України, для забезпечення ідентифікації товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, митні органи можуть використовувати додаткові інформаційні ресурси у межах, що не суперечать законодавству.
Таким чином, вимоги ТОВ "Нісомі Україна", що стосуються фактично заборони правовласнику надавати Держмитслужбі у заяві про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі інформацію, передбачену графами 11, 13, 14, 15 та 16 заяви про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі, суперечать частинам 1-3 статті 398 Кодексу, у тому числі в частині повноважень Мінфіну щодо визначення порядку реєстрації у митному реєстрі права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, а також порушує вимоги статті 52 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності в частині надання правовласником детальної інформації про опис товарів з метою ідентифікації товарів.
Слід зазначити, що зміни до Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, затверджені наказом Мінфіну від 09 червня 2020 року №282 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 22 червня 2020 року за №548/34831, а також відповідно до законодавства пройшли процедуру погодження із Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державною регуляторною службою України, Державною митною службою України та Міністерством цифрової трансформації України.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що оскаржувані норми Порядку, які визначають перелік інформації, яка має зазначатись заявником у заяві про реєстрацію об'єкта ПІВ у митному реєстрі, суперечать чи порушують приписи частини другої статті 5 Господарського кодексу України, пункту 1 частини третьої статті 397 Митного кодексу України та Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Посилання позивача про можливі зловживання з боку інших осіб, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки такі ймовірні зловживання не свідчать про незаконність норм Порядку та тягнуть інші правові наслідки - оскарження відповідної поведінки таких осіб у встановленому порядку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.241, 242, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСОМІ УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
судді:О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків