Справа № 640/1058/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
21 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора України (далі по тексту - відповідач, ОГПУ), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк по Генеральній прокуратурі України, яким прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1526ц, яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату»;
3) визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) щодо невиконання вимог статті 119 Кодексу законів про працю України в частині збереження місця роботи та посади ОСОБА_1 після припинення контракту про проходження військової служби;
4) зобов'язати Офіс Генерального прокурора забезпечити виконання вимог статті 119 Кодексу законів про працю України в частині збереження місця роботи та посади ОСОБА_1 після припинення контракту про проходження військової служби;
5) поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора як прокурора, що обіймає посаду Офісу Генерального прокурора, рівнозначну посаді прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України;
6) стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним наказом Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк його було звільнено з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Підставою для прийняття цього рішення слугував наказ Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715, однак із зазначеним наказом позивач не був ознайомлений та його зміст до нього доведений не був. Крім того, на думку позивача, наказ Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 видано з порушенням вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 239 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2019 року №1153/2008, оскільки відсутнє попередження у письмовій формі позивача, як військовослужбовця, який підлягає звільненню з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів про звільнення не пізніше ніж за два місяці до проведення таких заходів.
Також позивач, як підставу для скасування наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, вказав відсутність законних підстав для його видання, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», порушення статей 9, 51 Закону України «Про прокуратуру», частини 2 статті 19, статей 22, 43, 59 Конституції України, статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, статті 11 Конвенції МОП №158с про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року даний адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, яким прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції Горгуля Ф.Є. з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1526ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк», яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 01 січня 2020 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1 894 998,04 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 01 січня 2020 року.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 34 620,86 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що 18 грудня 2019 року позивачем подано Генеральному прокурору рапорт про його звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором згідно з вимогами пункту 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України надіслано до Міністерства оборони України подання про звільнення позивача з військової служби. З вищенаведених підстав наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Саме наказ Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 став підставою для прийняття Генеральним прокурором оскаржуваного наказу від 20 грудня 2019 року №1182-вк. При цьому, вказаний наказ Міністра оборони України у встановленому законом порядку позивачем не оскаржується.
Між тим, звільнення військовослужбовців з військової служби є беззаперечною підставою для прийняття рішення про їх звільнення з посад в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних і комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені. Тобто, з припиненням правовідносин, пов'язаних з проходженням військової служби, припиняються і правовідносини з Генеральною прокуратурою, оскільки позивач є військовослужбовцем, відрядженим до Генеральної прокуратури України.
Також відповідач вказав на те, що позивач не працював у Генеральній прокуратурі України за трудовим договором, а проходив військову службу, його звільнення з військової служби має відбуватись саме на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Таким чином, правовідносини з приводу проходження військової служби не є трудовими та їх врегульовано спеціальним законодавством.
Зазначив, що при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16, згідно якої оскільки підвищення посадових окладів відбулися після звільнення ОСОБА_1 , а відповідно до Порядку розрахунок середньоденної заробітної плати (грошового забезпечення) обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (служби), тобто жовтень-листопад 2019 року, то здійснити розрахунок середньої заробітної плати (грошового забезпечення) з вказаної дати не є можливим, тому коефіцієнт підвищення посадового окладу не належить до застосування під час обчислення середнього заробітку (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
Порядок №100 не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за 2 місяці, що передували події звільнення. В той же час, жодні норми законодавства не передбачають збереження за працівником середнього заробітку в період, коли особа не перебуває у трудових відносинах внаслідок її звільнення із займаної посади, навіть у випадку, якщо таке звільнення в подальшому визнано судом неправомірним.
Позивачем подано відзив на позовну заяву, в якому він наполягав на законності оскаржуваного рішення та безпідставності вимог скарги. Зазначено, що скасування рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у справі №640/8497/20 рішення шостої кадрової комісії від 05 грудня 2019 року та зобов'язання відповідача допустити позивача до проходження третього етапу атестації - співбесіди, свідчить про незавершення процедури атестації.
Поряд з цим, згідно пункту 3-2 розділу V Порядку №221, у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурор, якого поновлено на посаді чи рішення про звільнення якого з посади за наслідками атестації не приймалось з підстав, визначених законодавством України, допускається кадровою комісією до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято відповідне рішення.
Крім того, приймаючи оскаржуваний наказ від 11 червня 2020 року № 1526ц, відповідач керувався статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», статтями 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктом 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Однак, наведеними нормами не визначено підстав для звільнення прокурора.
Таким чином, наказ Генерального прокурора №1526ц не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить конкретних підстав звільнення мене з посади прокурора, передбачених Законом України «Про прокуратуру», та підстав для його прийняття.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 26 квітня 2016 року між Міністром оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
Згідно пункту 25 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 26 квітня 2016 року №352, відповідно до частини 5 статті 5, статей 6, 20, 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пунктів 38, 71, 72, 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та на підставі статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду зі штатно - посадовою категорією «підполковник юстиції» та в порядку переатестації присвоєно військове звання «підполковник юстиції».
Наказом Генерального прокурора України від 23 травня 2016 року №186-вк, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» та на підставі наказу Міністра оборони України від 26 квітня 2016 року №352, радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та за додержанням законів органами, що провадять оперативно - розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України - у зв'язку зі вступом на військову службу.
Згідно наказу Генерального прокурора України від 24 травня 2016 року №187-вк, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» та на підставі наказу Міністра оборони України від 26 квітня 2016 року №352, підполковника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та за додержанням законів органами, що провадять оперативно - розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 17 листопада 2017 року №746-вк, керуючись статтями 9, 27 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, підполковника юстиції ОСОБА_1 з 21 листопада 2017 року призначено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно - розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
18 грудня 2019 року позивачем подано Генеральному прокурору рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 (по особовому складу) підполковника юстиції ОСОБА_1 , прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру», статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на підставі наказу Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715, прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату.
Наказом Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1526ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк» внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату.»
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За приписами частини 1, 3 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) особливим порядком призначення на посаду та звільнення з посади забезпечується незалежність прокурора.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1697-VII (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №113-IX) військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), який визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до частин 1, 2, 10 статті 6 Закону №2232-XII військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України.
Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладів освіти, затверджується Президентом України.
На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби (абзац 1 частини 1 статті 20 Закону №2232-XII).
Згідно частини 2 статі 23 Закону №2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.
Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно підпункту «г» пункту 1 частини 5, частини 7 статті 26 Закону №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, у мирний час, - у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
За приписами пунктів 5, 7 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Положення 1153/2008, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
За приписами пункту 12 Положення 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністром оборони України.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (пункт 15 Положення №1153/2008).
Згідно пунктів 26, 38, 39 Положення №1153/2008, контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
Контракт про проходження військової служби, з військовослужбовцями, які відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, - укладається на загальних підставах із дотриманням вимог пункту 26 цього Положення.
З військовослужбовцями, визначеними підпунктами 1 і 2 пункту 38 цього Положення, контракт про проходження військової служби укладається від імені Міністерства оборони України, - з особами офіцерського складу - Міністром оборони України;
Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Положення №1153/2008, за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к» пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 1, 2 статті 51 Закону №1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв'язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.
Таким чином, законодавцем передбачені різні порядки та процедури звільнення з військової служби та з органів прокуратури, а також можливість військовослужбовців військової прокуратури бути переведеними на інші посади в органи прокуратури України.
Як встановлено судом першої інстанції, 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор провів з позивачем бесіду з приводу звільнення у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Під час бесіди ОСОБА_1 наполягав на звільненні з військової служби у Збройних Силах України; зазначив про відсутність бажання проходити службу у військовому резерві; претензій до порядку та терміну подання до звільнення не мав.
За результатами розгляду вказаного рапорту заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором складено та направлено до Міністерства оборони України подання про звільнення позивача з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частин 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скорочення штатів або проведенням організаційних заходів).
У той же час, позивач у своєму рапорті не порушував питання стосовно звільнення його з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, а просив лише звільнити його з військової служби.
Натомість, позивач, перебуваючи на посаді військового прокурора, подав дві заяви про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, які не відповідали формі, затвердженій Порядком проходження прокурорами атестації №221, в зв'язку з чим не були прийняті Генеральним прокурором до розгляду.
Також позивач подав заяву про переведення його на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, яка відповідала формі, затвердженій Порядком проходження прокурорами атестації №221, у зв'язку з чим його було включено до графіку іспитів з метою виявлення знань та умінь у застосуванні законодавства.
04 грудня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора із заявою про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14 жовтня 2019 року, відмову від проходження третього етапу атестації.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що подана позивачем 14 жовтня 2019 року заява є дійсною лише в частині його переведення до Офісу Генерального прокурора.
05 грудня 2019 року, бажаючи взяти участь у третьому етапі атестації, у зв'язку з неможливістю прибуття на співбесіду за станом здоров'я, позивачем надіслано відповідачу заяву про перенесення третього етапу атестації та про відкликання заяви від 04 грудня 2019 року «про часткове відкликання заяви про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14 жовтня 2019 року, відмову від проходження третього етапу атестації». Цією заявою позивач надав згоду на проходження третього етапу атестації. Вказана заява 05 грудня 2019 року о 09.55 год. була доставлена на адресу відповідача.
В додаток до даної заяви на підтвердження стану здоров'я позивачем надано медичні документи, які свідчать про його перебування на лікарняному в період з 16 вересня 2019 року по 06 грудня 2019 року включно (останній період лікарняного з 22 жовтня 2019 року по 06 грудня 2019 року включно) у зв'язку з отриманою травмою.
У зв'язку з неявкою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Горгуля Ф.Є. для проходження співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Кадровою комісією №6 прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації від 05 грудня 2019 року.
При цьому, відкликана позивачем передчасна заява від 04 грудня 2019 року надійшла до Генеральної прокуратури України лише 06 грудня 2019 року за вх.№255406-19, тобто, на наступний день після прийняття рішення про неуспішне проходження атестації, що взагалі виключає можливість її врахування 05 грудня 2019 року шостою кадровою комісією під час прийняття рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX), який набув чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Згідно пункту 21 розділу І Закону №113-ІХ у Законі України «Про прокуратуру» пункт 4 частини 1 статті 7, яким передбачено військові прокуратури як складову системи прокуратури України, частину 4 статті 8, якою передбачено утворення у Генеральній прокуратурі України (на правах самостійного структурного підрозділу) Головної військової прокуратури, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, виключено.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).
Згідно пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
У пункті 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
На підставі та на виконання Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 Порядку №221).
Згідно пунктів 8, 9 Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 Порядку №221).
Відповідно до пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку №221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту.
Згідно пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що нормами спеціального законодавства регламентовано чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора у зв'язку з реформуванням органів прокуратури.
Разом з тим, зазначена процедура зумовлює необхідність подання прокурором відповідної заяви за формою, затвердженою вищевказаними законодавчими нормами, про намір пройти атестацію у зв'язку з реформуванням органів прокуратури.
Наведене свідчить, що з дня набрання чинності змін до Закону України «Про прокуратуру» військові прокурори та слідчі військових прокуратур також могли бути звільнені з посади (припинити виконувати свої повноваження) на підставі наказу Генерального прокурора за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором військової прокуратури за умови, коли вони подали відповідну заяву про проходження атестації та виявили бажання бути переведеними на інші посади в органах прокуратури ніж ті, що обіймали, як військовослужбовці військової прокуратури.
Натомість, у даному випадку підставою для звільнення позивача з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 31 грудня 2019 року слугував наказ Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715, а не рішення Кадрової комісії №6 про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації від 05 грудня 2019 року, що, з огляду на встановлені обставини у справі, суперечить вимогам чинного на той час законодавства щодо надання військовим прокурорам можливості бути переведеними на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та проходження ним атестації, зокрема, положенням розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
Разом з тим, рішенням від 09 липня 2020 року у справі №640/8497/20 Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнав протиправним та скасував рішення №5 від 05 грудня 2019 року, прийняте шостою кадровою комісією, яка утворена наказом Генерального прокурора №287 від 15 листопада 2019 року, про неуспішне проходження атестації прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ; зобов'язав Офіс допустити прокурора ОСОБА_1 до проходження третього етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
Постановою від 25 листопада 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишив без змін.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що згідно положень пунктів 7, 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ приймати участь в атестації та бути переведеними до Офісу Генерального прокурора могли лише особи, що перебували, зокрема, на посадах військових прокурорів або слідчих військових прокуратур, що виключає можливість виконання судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про протиправність наказів Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк та від 11 червня 2020 року №1526ц, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Позивач до звільнення обіймав посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на тій посаді, з якої його було звільнено - посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 01 січня 2020 року.
Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі за текстом - Порядок).
За змістом пункту 2 цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули, починаючи з дня незаконного звільнення, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Як встановлено судом першої інстанції з довідки Офісу Генерального прокурора від 27 лютого 2020 року №21-407зп, середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 , яке обчислене виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці служби, що передували звільненню, складає 62 241,88 грн. (із розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 1 135,11 грн).
Відповідно до пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Позивач отримував посадовий оклад, визначений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, тобто, з 16 січня 2020 року оклад за посадою, що обіймав позивач, збільшено з коефіцієнтом 4,04.
Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає (1 135,11 грн * 9) + (1 135,11 грн *4,04 (коефіцієнт збільшення посадового окладу))* 411 днів служби (з 16 січня 2020 року по дату винесення судового рішення - 07 вересня 2021 року включно)) = 1 894 998,04 грн.
Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 894 998,04 грн.
За приписами статті 296 КАС України, апеляційна скарга повинна містити, зокрема, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Натомість подана відповідачем апеляційна скарга не дозволяє встановити, в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Таким чином, проаналізувавши таку апеляційну скаргу, судова колегія зазначає, що вона не спростовує висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І.Мєзєнцев
Я.М. Собків