Справа № 640/31722/21 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О.
16 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т.,
за участю секретаря - Ворони Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , маючи намір у майбутньому звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», подала заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просила:
- заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на час вирішення спору по суті за позовом до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та нечинним наказу від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», вчиняти дії по відстороненню її від роботи, керуючись цим наказом;
- зупинити дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» до моменту вирішення справи по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року вказану заяву було повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову про задоволення заяви про забезпечення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви. Скаржник вказує на те, що заява про забезпечення позову оформлена з дотриманням вимог ст. 152 КАС України. Позивач наголошує на тому, що на підставі наданих документів та правового обґрунтування позиції, суд першої інстанції мав усі підстави та можливості цілком однозначно зробити висновок про очевидну протиправність наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153. Також ОСОБА_1 зазначає, що з 08 листопада 2021 року в Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виник обов'язок відсторони її від роботи.
Під час судового засідання позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник Міністерства охорони здоров'я України під час судового засідання заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законну і обґрунтовану ухвалу, а підстави для її зміни чи скасування - відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, її представника, а також представника Міністерства охорони здоров'я України, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 3 ст. 152 КАС України, адже заявник не обґрунтувала доцільності вжиття кожного з заходів забезпечення позову, вказаних у заяві.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову визначені у ст. 152 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 КАС України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Правові наслідки недотримання вимог щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову визначені у ч. 7 ст. 154 КАС України. Згідно з вказаною нормою права суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Перевіряючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову оформлена без дотримання вимог ч. 3 ст. 152 КАС України, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 просила суд вжити кілька заходів забезпечення позову, а саме - заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вчиняти дії по відстороненню її від роботи та зупинити дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153.
Таким чином, в силу вимог ч. 3 ст. 152 КАС України, заявник зобов'язана була у заяві про забезпечення позову навести обґрунтування доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 , колегія суддів встановила, що вона містить в собі зміст позовних вимог, з якими заявник має намір звернутися до суду в майбутньому; посилання на обставини, які надають їй право оскаржити нормативно-правовий акт - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, зокрема, зазначено про можливі правові наслідки застосування такого наказу до заявника; обґрунтування щодо наявності ознак очевидної протиправності відповідного наказу.
Разом з тим, обґрунтування доцільності вжиття судом саме тих заходів забезпечення позову, що обрані ОСОБА_1 , заява дійсно не містить.
Колегія суддів враховує, що звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 , посилається на підставу для забезпечення позову, передбачену п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Вказана норма права передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заявник зазначила ознаки протиправності наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, які, на її думку, є очевидними, а також вказала, які саме прав та інтереси можуть бути порушені внаслідок невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
ОСОБА_1 , визначивши способи забезпечення позову у прохальній частині заяви, не обґрунтувала доцільності вжиття саме запропонованих нею заходів. У відповідній заяві не зазначено причин, з яких заявник вважає такі заходи доцільними та найбільш ефективними у порівнянні з іншими заходами забезпечення позову, що викладені в ч. 1 ст. 151 КАС України.
Також у заяві ОСОБА_1 відсутні обґрунтування необхідності застосування кількох заходів забезпечення позову. Не наведено доводів, які б вказували на причини, з яких застосування лише одного заходу забезпечення позову, на думку заявника, буде недостатнім для недопущення порушення її прав.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 оформлена без дотримання вимог ч. 3 ст. 152 КАС України, а ухвала суду першої інстанції про повернення такої заяви без розгляду постановлена у повній відповідності до вимог ч. 7 ст. 154 КАС України.
Колегія суддів наголошує на тому, що виявлений судом першої інстанції недолік в оформленні заяви про забезпечення позову не є формальним та створює перешкоди для розгляду такої заяви в порядку та у строки, встановлені ч. 1 ст. 154 КАС України.
Вказана норма права передбачає, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів враховує, що положеннями ч. 2 ст. 154 КАС України суду першої інстанції надано право викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Разом з тим, таке право може бути реалізоване з метою з'ясування обставин, які підтверджують необхідність забезпечення позову, а не для з'ясування доцільності застосування саме обраних заявником заходів його забезпечення.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення заяви про забезпечення позову без розгляду за вказаних фактичних обставин справи є співмірним заходом реагування на виявлені недоліки в її змісті, який не створює для позивача перешкод для доступу до правосуддя.
ОСОБА_1 не позбавлена можливості усунути недоліки, які стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову без розгляду, та звернутися до суду повторно з відповідними вимогами.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції постановив законну й обґрунтовану ухвалу від 08 листопада 2021 року. Доводи апеляційної скарги заявника не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в цій ухвалі та не можуть бути підставою для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Л.Т. Черпіцька
Постанова складена у повному обсязі 16 грудня 2021 року.