22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13001/21
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із застосування граничного розміру пенсії, з 01 квітня 2020 року, в сумі 16380,00 грн. та з 01 листопада 2020 року в сумі 17120,00 грн. при здійсненні ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року перерахунку пенсії на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ЮО104988 від 30.09.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 квiтня 2020 року та з 01 листопада 2020 року, поновити порушене право ОСОБА_1 на отримання загального розміру пенсійної виплати в сумі 23867,21 грн. з проведенням перерахунку пенсії з 01 квітня 2020 року виходячи із загального розміру пенсійної виплати в сумі 23867,21 грн. та зі сплатою мені суми недоотриманої пенсії за весь строк перерахунку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно та протиправно було застосовано граничний розмір пенсії, чим було зменшено розмір моєї пенсійної виплати з 01.04.2021 року з 23867,21 грн. до 16380,00 грн., та з 01.11.2021 року з 23867,21 грн. до 17120,00 грн., у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі № 420/1967/20, яке набрало законної сили з урахуванням ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позивачу 29.10.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 (з урахуванням виплачених сум) на підставі наданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 та з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2018. Розмір пенсії з 01.11.2020 становив 17120,00 грнтаз 01.07.2021 становить 18540. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано, що починаючи з 01.01.2018 згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262- XII (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
У відзиві на апеляційну скаргу представника позивач зазначає, що застосування положень Закону України №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводитбь нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.. 17 Констиуції України.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” отримує пенсію за вислугу років.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі № 420/1967/20, серед іншого, зобов'язано Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2020 року (з урахуванням виплачених сум) на підставі наданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року.
На виконання зазначеного рішення Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки була виготовлена довідка №ЮО104988 від 30.09.2020 року.
Також, на виконання зазначеного рішення Головним управлінням позивачу 29.10.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 (з урахуванням виплачених сум) на підставі наданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки №ЮО104988 від 30.09.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
Згідно наданого перерахунку пенсії станом на 01.11.2020 року загальний розмір пенсійної виплати становить 23867,21 грн. Під час проведення перерахунку відповідач обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а саме до 17120 грн.
З розрахунку на доплату пенсії вбачається,що відповідачем було обмежено максимальний розмір пенсії позивача, а саме станом на 01.04.2020 року, розмір нарахованої пенсійної виплати складає 16380,00 грн., станом на 01.07.2020 року, розмір нарахованої пенсійної виплати складає 17120,00 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що що п. 2 розділом ІІ Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VІІІ від 24.12.2015 року визначено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження розміру пенсії максимальним розміром застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.
Суд першої інстанції зазначив, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За положеннями статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, Закону України “Про пенсійне забезпечення” не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому, обов'язкові для застосування, що повністю спростовує доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу.
Що стосується посилань позивача на положення абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналізуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, колегія суддів приходить до висновку, що вказані норми не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI.
В даному випадку ці норми не скасовують обмеження розміру пенсії, а лише визначають, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом тощо).
Колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню.
У зв'язку з цим, положення пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
З огляду на викладене, оскільки на момент набрання чинності Законом № 3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів приходить до висновку, що на нього не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3668-VI.
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, незастосування судом першої інстанції статті 2 Закону № 3668-VI, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19 та від 10.09.2020 року у справі № 280/5154/19, які прийняті за аналогічних обставин щодо вирішення підстав для перерахунку пенсії за вислугу років, як працівнику льотного складу, призначену відповідно до статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII. У цих справах Верховний Суд визначив, що на позивачів поширюють норми Закону № 3668-VI щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Вказані висновки Верховного Суду помилково не враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Також, колегія суддів зазначає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції помилково послався на положення Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII, оскільки цей Закон не містить норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги та відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу, а тому, відповідно до ст. 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик