П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/17216/21
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
20 вересня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову від 29.10.2020 року ВП 59969260 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 12.11.2020 року до суду направлено адміністративний позов про оскарження постанови № ВП 59969260 від 29.10.2020 року. Згідно сайту ПАТ “Укрпошта” позов було доставлено 14.11.2020. Через відсутність інформації протягом тривалого часу, ГУ ПФУ 13.05.2021 року звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою щодо стану розгляду справи, проте було надано відповідь, що позов до суду не надходив та 14.11.2020 був вихідним днем, коли суд не здійснював прийом вхідної документації. З метою отримання більш детальної інформації ГУ ПФУ в Одеській області звернулось до ПАТ “Укрпошта” щодо надання доказів вручення 14.11.2020 року кореспонденції суду, проте 14.09.2021 було надано відповідь, що інформацію неможливо отримати. Представник ГУ ПФУ в Одеській області вказує, що причиною пропуску строку звернення до суду є неотримання відповіді ПАТ «Укрпошта» тривалий час. При цьому, управління вперше подало позов у строки встановлені ч. 2 ст.297 КАС України, а тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що постанову ВП № 59969260 від 29.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області отримано 02.11.2020 року, проте позовну заяву подано лише 16.09.2021 року, тобто більш ніж через 10 місяців після її отримання.
Повертаючи позовну заяву у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що з 20.05.2021 року позивачу було достеменно відомо, що позовна заява щодо оскарження постанови ВП № 59969260 від 29.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. до Одеського окружного адміністративного суду не надходила, проте з даним позовом ГУ ПФУ в Одеській області звернулось лише 16.09.2021 року (відмітка служби доставки на конверті, в якому надійшла позовна заява).
При цьому, суд зазначив, що позивачем не доведено факт звернення ГУ ПФУ в Одеській області вперше до суду у визначені КАС України строки, оскільки з наданих до суду копій документів, а саме квитанції від 12.11.2020 року та роздруківки з сайту ПАТ “Укрпошта” щодо відстеження поштового відправлення не вбачається, що 12.11.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду направлено безпосередньо позовну заяву щодо оскарження постанови ВП № 59969260 від 29.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини четвертої статті 5 КАС України.
Крім того, пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно звернення до суду з позовною заяву у строки встановлені законом.
Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законом чітко регламентовані строки звернення до суду щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, а саме 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Суд встановив, що постановою ВП № 59969260 від 29.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області отримано 02.11.2020 року, проте позовну заяву подано лише 16.09.2021 року, тобто більш ніж через 10 місяців після її отримання.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в-перше звернувся до суду у строки встановлені КАС України, проте поштове відправлення з позовною завою відправленою до суду першої інстанції 12.11.2020 р. через ПАТ «Укрпошта» не надійшло до суду з невідомих йому причин.
Однак, колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки з наданих до суду копій документів, а саме квитанції від 12.11.2020 року та роздруківки з сайту ПАТ “Укрпошта” щодо відстеження поштового відправлення не вбачається, що 12.11.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду направлено безпосередньо позовну заяву щодо оскарження постанови ВП № 59969260 від 29.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, як поважну підставу пропуску строку звернення до суду на те, що причиною пропуску строку звернення до суду є неотримання відповіді ПАТ «Укрпошта» тривалий час, а саме до 14.09.2021 р. з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявна копія листа Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року (вхід. № 12234/7 від 20.05.2021 року в ГУ ПФУ в Одеській області), яким повідомлено, що до Одеського окружного адміністративного суду не надходив позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанов від 29.10.2020, зокрема, № 59969260.
Тобто, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 20.05.2021 року позивачу було достеменно відомо, що позовна заява щодо оскарження постанови ВП № 59969260 від 29.10.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. до Одеського окружного адміністративного суду не надходила, проте з даним позовом ГУ ПФУ в Одеській області звернулось лише 16.09.2021 року.
Слід зазначити, що отримання чи не отримання відповіді від ПАТ «Укрпошта» не змінює дату коли Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській дізналось про порушення прав, свобод чи інтересів, зокрема прийняття постанови від 29.10.2020 року ВП 59969260 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання відповіді від ПАТ «Украпошта» тільки 14.09.2021 року, оскільки отримання позивачем відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином отримання позивачем зазначеної відповіді не впливає на переривання установленого процесуального строку.
Згідно висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладених у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Стосовно доводів апелянта, щодо позбавлення його права звернутись до суду за захистом порушених прав, колегія суддів зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли апелянта можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом, тому позовні вимоги заявлені позивачем подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 287, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець