П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/16704/21
Головуючий І інстанції Бжассо Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 28.09.2021р.) про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -
13.09.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Шабівської сільської ради, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у порушенні ч.7 ст.118 та ч.3 ст.123 ЗК України, при розгляді її клопотання від 18.03.2021р.;
- зобов'язати відповідача задовольнити її клопотання від 18.03.2021р.;
- стягнути з відповідача на її користь 250 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. вказана позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з підстав відсутності обрахунку суми моральної шкоди, яку остання просить стягнути з Шабівської сільської ради та ненаданням доказів надсилання листом з описом вкладення на адресу відповідача копії позову з додатками.
23.09.2021р. позивачем подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, у якій остання надала додаткові пояснення стосовно оформлення даного адміністративного позову та, зокрема, способу його подання через підсистему «Електронний суд».
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інтсанції, позивач 08.10.2021р. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. Зокрема, позивач зазначає про те, що відсутність іншого розрахунку суми моральної шкоди, аніж зазначено у позовній заяві, не може перешкоджати розгляду даної справи по суті та поновленню її порушених прав. У свою чергу, відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та, відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.
19.10.2021р. матеріали справи, разом із апеляційною скаргою позивача, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення.
Так, як чітко визначено частиною 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ст.55 Конституції України та ст.ст.2,5 КАС України. У свою чергу, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень або створення перешкод для їх реалізації.
Вимоги ж щодо змісту позовної заяви встановлені ст.160 КАС України.
Так, за приписами п.4-6 ч.5 цієї статті, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог відносно кожного з відповідачів, а також обґрунтування порушення його прав, свобод або інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Також, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9 ст.160 КАС України).
Згідно із вимогами ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як передбачено п.6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив із того, що незважаючи на вимоги його попередньої ухвали від 20.09.2021р. позивачем так і не було надано розрахунку розміру моральної шкоди, яку відповідач повинен відшкодувати, а також не надано доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, що, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, є підставою для повернення позову.
Однак, суд апеляційної інстанції, уважно дослідивши матеріали справи, вважає такий висновок судді окружного суду необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.
Так, аналізуючи зміст адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що наведені нею обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги та зміст самих позовних вимог, дають можливість чітко встановити предмет спору, яким, у даному випадку, є визнання протиправною бездітності Шабівської сільської ради, яка полягає у неприйнятті (у межах встановленого ЗК України строку) рішення за результатами розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати даний дозвіл.
Вимоги ж про відшкодування з відповідача моральної шкоди позивачка пов'язує із тривалою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, що створює для неї додаткове психічне напруження.
Водночас, стверджуючи про те, що позивачем не наведено жодного письмового розрахунку чи доказу на обґрунтування розміру заявленої суми моральної шкоди, суддя 1-ї інстанції не врахував, що приписи ч.4 ст.161 КАС України закріплюють обов'язок позивача додати до позовної заяви лише наявні в неї докази, які підтверджують обставини, на яких і ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, на переконання позивача, всі необхідні докази нею додано до позовної заяви, а розрахунок визначеного нею розміру моральної шкоди остання не може навести, позаяк вважає, що відсутні будь-які «точні критерії», які б чітко вимірювали глибину переживань та (або) хвилювань, обурення, душевних страждань та їх впливу на психіку і моральний стан особи.
Оцінка ж доказів у розрізі заявлених позовних вимог (у т.ч. оцінка рівня моральної шкоди) надається судом виключно лише при ухваленні рішення по суті спору (ст.244 КАС України). При цьому позивач, відповідно до ст.47 КАС України, наділена правом уточнювати та змінювати заявлені нею позовні вимоги, у т.ч. і щодо відшкодування моральної шкоди.
Так, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. по справі № 464/3789/17. Зокрема, «адекватне» відшкодування шкоди, у т.ч. й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність або інші негативні переживання. Порушення прав людини або погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Варто зазначити те, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань та психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Водночас, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, рішення або ж бездіяльність, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні, психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я особи.
У справах про відшкодування суми моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії, рішення чи бездіяльність відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та, як наслідок, визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги судді 1-ї інстанції щодо надання розрахунку розміру моральної шкоди «надмірним формалізмом» у трактуванні норм ч.5 ст.160 КАС України, з урахуванням того, що положення цієї норми процесуального права застосовані судом першої інстанції до позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, за умови наведеного позивачем обґрунтування її завдання.
Що ж стосується висновків суду першої інстанції про те, що позивач нібито взагалі не усунула недоліків, встановлених у попередній ухвалі, які полягали в ненаданні доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.
Так, наказом ДСА України від 22.12.2018р. №628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов'язані дотримуватись вимог «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» (затв. рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 у відповідній редакції).
А відповідно до наказу ДСА України від 01.06.2020р. №247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» запроваджено з 01.06.2020р. в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та "Електронний кабінет" у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Так, вірними є доводи позивача, що з 22.12.2018р. надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису, що зроблено позивачем.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.44 КАС, України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, а тому приписи ст.44 КАС України є обов'язковими для усіх учасників справи.
За правилами ч.9 ст. 44 КАС України, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Керуючись саме даною нормою, суддя суду 1-ї інстанції визначив підстави для залишення позовної заяви без руху.
Слід звернути увагу, що спеціальною статтею щодо порядку подачі позовної заяви, зокрема, в частині визначення документів, що додаються до неї є ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1,2 вказаної статті КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
У разі подання до суду документів в електронній формі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що в разі подання до суду документів в електронній формі, обов'язок надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів виникає тільки у суб'єкта владних повноважень, що передбачено останніми змінами.
Із урахуванням наведеного, вимоги щодо надання позивачем доказу надсилання листом із описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів є помилковими і необгрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.174 КАС України, одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Судова колегія звертає увагу, що в даному випадку позовну заяву подано фізичною особою через підсистему «Електронний суд», а тому відсутні підстави вважати, що у суду 1-ї інстанції існує необхідність в отриманні копій позовної заяви, яка було сформована та подана позивачем у вигляді електронного документу.
Додатково, судова колегія звертає увагу й на те, що введення норми щодо зобов'язання учасника справи надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів нівелює сенс використання модулю «Електронний суд», перевага якого полягає якраз у можливості не мати необхідності виготовлення багатьох копії документів на папері.
Окрім того, враховуючи функціонал даного модулю, виконати обов'язок надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів неможливо технічно, оскільки сам процесуальний документ, який подається до суду (наприклад, позовна заява, відзив, клопотання, тощо) створюється у самій системі та за її ж допомогою відправляється до суду, а у паперовому вигляді не існує взагалі.
Отже, до відправлення документу за допомогою підсистеми «Електронний суд» самого документу, відправити його копію звичайною поштою неможливо, оскільки самого документу у паперовому вигляді та його копій не існує.
Підсумовуючи вищевикладене, повернення позовної заяви ОСОБА_1 , у цьому випадку, суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав та доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала судді Одеського окружного адміністративного суду - скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021р. - скасувати та направити справу №420/16704/21 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 22.12.2021р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко