П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4531/20
Головуючий І інстанції: Лісовська Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 09.02.2021р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
15.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2020р. №0000013119 та №0000014119.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням норм діючого законодавства, поза межами строку давності, визначеного ст.102 Податкового кодексу України та такими, що базуються виключно на копії експертної декларації від 20.06.2017р., яка не є «легалізованою» в Україні.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021р. (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 30.07.2020р. №0000013119 та №0000014119. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби судовий збір у сумі 840,80 грн на користь позивача.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Чорноморська митниця Держмитслужби 15.03.2021р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просила скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.02.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
30.03.2020р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою відповідача, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021р. дану апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
06.07.2020р. посадовими особами митниці була проведена документальна невиїзна перевірка стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи при митному оформленні транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Passat» за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 04.07.2017р. №UA504170/2017/005733, результати якої були оформлені актом від 13.07.2020р. №6/7.16-19-05/ НОМЕР_1 .
За результатами документальної перевірки встановлено, що за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 04.07.2017р. №UA504170/2017/005733 митним брокером ОСОБА_2 проведене митне оформлення товару «легковий автомобіль «Volkswagen Passat» 2015 р.в. за ціною - 12500 євро. За митне оформлення даного транспортного засобу позивачем було сплачено митні платежі на загальну суму - 143150,94 грн., при заявленій митній вартості автомобіля - 375678 грн.
Згідно з митною декларацією Країни-відправлення від 20.06.2017р. № 17DE945962466764EO та рахунку-фактури, вказаний транспортний засіб був проданий компанією «Autohaus Neumann» позивачу за вартістю 15500 євро, що за курсом НБУ станом на дату митного оформлення становить 464771,60 грн. Зазначене свідчить про фактичне заниження ОСОБА_1 рівня митної вартості товару на загальну суму 89093,60 грн., що є порушенням вимог ст.52 Митного кодексу України. В результаті здійсненого митного оформлення за «недостовірними» відомостями про митну вартість товару спричинено недоплату митних платежів до Державного бюджету України в розмірі 28509,95 грн., у тому числі ввізне мито - 8909,36 грн та ПДВ - 19600,59 грн.
На підставі висновків вказаної перевірки, уповноваженою особою відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2020р.: 1) №0000013119 - на суму 24500,74 грн. та 2) №0000014119 - на суму 11136,70 грн.
18.08.2020р. ОСОБА_1 подав скаргу на податкові повідомлення-рішення від 30.07.2020р. №0000013119 та № 0000014119, яка, в свою чергу, рішенням Державної митної служби України від 08.09.2020р. була залишена без задоволення.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Предметом спору, у даному випадку, є правовідносини пов'язані з наявністю законних підстав та правомірності проведення перевірки правильності визначення митної вартості транспортного засобу.
Так, з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів законодавством встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок.
Колегія суддів наголошує, що лише їх дотримання під час проведення перевірки може бути належною підставою для прийняття суб'єктом владних повноважень законного і обґрунтованого рішення.
У відповідності до ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта (або уповноваженої ним особи) встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному ст.ст.345-354 цього ж Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За визначенням ч.1 ст.345 МК України, «документальною перевіркою» вважається сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
За правилами ч.ч.2,3 ст.351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.
Посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть також бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; або інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом чи інші законами України (пп.5,6 ч.1 ст.352 МК України).
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені ст.351 МК України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення перевірок.
Згідно з ч.1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законодавством порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються:
1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;
2) поясненнями свідків;
3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;
4) висновком експерта;
5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
У свою чергу, відповідно до положень ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Аналізуючи наведене вище правове регулювання, колегія суддів доходить висновку про те, що документально підтверджена інформація отримана від уповноважених органів іноземних держав щодо вартості ввезених товарів, повинна підтверджувати або ж не підтверджувати автентичність поданих документів, а також повинна бути легалізована у спосіб, передбачений законодавством (консульська легалізація та проставляння апостилю).
До того ж, аналогічна правова позиція стосовно застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 02.07.2019р. у справі №821/2067/17 та, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наданий відповідачем переклад декларації країни відправлення від 20.06.2017р. №17DE945962466764EO на підтвердження правомірності висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм законодавства не є допустимими, достовірними та належними, оскільки такий документ не був «легалізований» в установлений законом спосіб (відмітка про проставлення апостилю відсутня), а відтак не може бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.
Отже, порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави (а саме декларації країни відправлення), не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі зазначеного документа - призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Чорноморської митниці Держмитслужби від 30.07.2020р. №0000013119 та №0000014119, не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати те, що вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Слід також зазначити, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 22.12.2021р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко