22 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4679/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 р. (суддя Сацький Р.В., повне судове рішення складено 04.08.2021 р.) в справі № 280/4679/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 27 протоколу № 1008 від 30.07.2020 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто - 01.01.2020 р, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вказує, що відповідачем при визначенні розміру одноразової грошової допомоги безпідставно ототожнено поняття «виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги» та «визначення розміру одноразової грошової допомоги». Оскільки позивачу вперше ІІ групу інвалідності встановлено 17.06.2020 р., тому вважає, що розмір одноразової грошової допомоги повинен визначатися, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020 р., відповідно відповідачем не доплачено йому одноразову грошову допомогу в розмірі 54 300 грн.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, якій встановлено інвалідність війни II групи.
26.03.2019 позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №1024296 від 26.03.2019.
У зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, (2019) в сумі 480 250 грн.
17.06.2020 позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії ААБ №657578 від 17.06.2020.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, від 30.07.2020 №108, позивачу, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, призначено одноразову грошову допомогу у зв'язку зі зміною групи інвалідності на підставі довідок МСЕК серії АВ № 1024296 від 26.03.2019 та серії 12 ААБ № 657578 від 17.06.2020 у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, (2019) та раніше триманою сумою одноразової грошової допомоги (480250), в сумі 96 050,00 грн.
01.02.2021 позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про донарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, виходячи із розрахунку одноразової грошової допомоги 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на момент встановлення групи інвалідності, (2020 рік) та виникнення права на отримання допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності.
За результатами розгляду вказаного звернення Міністерством оборони України надіслало позивачу відповідь листом від 12.02.2021 за №248/К-135/132, у якому повідомлено про те, що комісією прийнято рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у розмірі, передбаченому законом.
Суд першої інстанції вказав, що діюче законодавство пов'язує право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності, при цьому у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Тобто, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності II групи визначається з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, тому дійшов висновку про правомірність рішення комісії про визначення розмірі одноразової грошової дороги при встановленні вищої групи інвалідності, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня календарного року, в якому інвалідність позивачу встановлена вперше.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивачу 26.03.2019 р. встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №1024296 від 26.03.2019 р.
У зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, (2019) в сумі 480 250 грн.
Позивачу 17.06.2020 р. встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії ААБ №657578 від 17.06.2020 р.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, прийняте рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 30.07.2020 р. №108, про призначення позивачу, який є особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності на підставі довідок МСЕК серії АВ № 1024296 від 26.03.2019 р. та серії 12 ААБ № 657578 від 17.06.2020 р. у розмірі різниці між 300- та 250-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, (2019) та раніше отриманою сумою одноразової грошової допомоги (480 250 грн.) в сумі 96 050,00 грн.
Спірним в цій справі є питання правомірності застосування Міністерством оборони України при визначенні позивачу розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності (ІІ групи інвалідності), прожиткового мінімуму, встановленого на час встановлення ІІІ групи інвалідності.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Приписами частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
На виконання частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якою передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Відтак, аналіз приведених правових норм дає підстави для висновку, розмір отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язаний з днем встановлення інвалідності.
При цьому Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Оскільки позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності з 26.03.2019 р., яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, є правильним висновок суду першої інстанції, що одноразова грошова допомога позивачу у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності (ІІ групи) 17.06.2020 р. повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 1 січня 2019 року, а також про правомірність рішення комісії з цього питання.
Позивачем не приведено доводів у спростування арифметичного розрахунку розміру одноразової грошової допомоги, тому судом не надається оцінка цьому питанню.
Доводи апелянта стосовно того, що оскільки позивачу вперше ІІ групу інвалідності встановлено 17.06.2020 р., тому розмір одноразової грошової допомоги повинен визначатися, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020 р., відповідно відповідачем не доплачено йому одноразову грошову допомогу в розмірі 54 300 грн., спростовані приведеними вище висновками суду.
Також суд визнає необґрунтованим зазначення апелянтом про неврахуванням судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 15.07.2020 р. в справі № 240/10153/19, адже предмети доказування в справі, що розглядається, та в справі № 240/10153/19 не є тотожними.
Так, Верховний Суд в постанові в справі № 240/10125/19 дійшов висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Тобто, спірним в справі № 240/10153/19 було питання дії норм законодавства у часі при встановленні інвалідності вищої групи та обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності, тому правовідносини в цій справі є відмінними від правовідносин в справі № 240/10153/19.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 р. в справі № 280/4679/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 р. в справі № 280/4679/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 22.12.2021 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 22.12.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко