донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.10.2007 р. справа №10/15пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Стойка О.В. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Літвиненко О.В. - за дов. № 5 від 28.09.07 р.,
від відповідача:
третя особа-1:
третя особа-2:
Михалюк Р.О. - за дов. № 989/02 від 22.03.07 р.,
не з"явився
не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства «Вестмет», м. Київ
на рішення господарського суду
Донецької області
від
09.08.2007 року
по справі
№10/15пн (Приходько І.В.)
за позовом
Приватного підприємства «Вестмет», м. Київ
до
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Акціонерного банку «Національні інвестиції», м. Київ
1. Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Плохута Бориса Павловича, м. Київ;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Ремспецмаш», м. Київ
про
Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У 2007 році позивач, Приватне підприємство «Вестмет», м. Київ, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача -Акціонерного банку «Національні інвестиції», м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Плохута Бориса Павловича, м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Ремспецмаш», м. Київ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 3 ст. 15 ГПК України зазначено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є м. Краматорськ, оскільки позивач фактично знаходиться в м. Краматорську Донецької області, має майно та рахунки в банках в м. Краматорську, отже справа правомірно розглядалася господарським судом Донецької області.
Рішенням від 09.08.2007р. в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Вестмет», м. Київ до Акціонерного банку «Національні інвестиції», м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Плохута Бориса Павловича, м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Ремспецмаш», м. Київ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що доводи позивача необґрунтовані та обумовлені невірним тлумаченням норм законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Позивач, Приватне підприємство «Вестмет», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення господарського суду прийнято із неправильним застосуванням норм Закону України «Про заставу», Закону України «Про Нотаріат», Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2007 року скасувати, прийняти нове рішення, в якому визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. 08.12.06 р., зареєстрований в реєстрі за № 2942 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач по справі, Акціонерний банк «Національні інвестиції», м. Київ надав судовій колегії заперечення на апеляційну скаргу, якими зазначив, що доводи апеляційної скарги є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області без змін, а провадження по справі № 10/15пн -припинити.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Плохута Борис Павлович, м. Київ та Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Ремспецмаш», м. Київ до судового засідання апеляційної інстанції не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.07.05 р. ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Донецької області було емітовано простий вексель № 643341411827 на суму 350677 грн. 56 коп. ПП «Вестмет» зі строком платежу 01.08.06 р.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що форма векселю № 643341411827 від 15.07.05 р. на суму 350677 грн. 56 коп. відповідає «Положенню про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків», що затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.01 р. № 338.
14.12.05 р. між АБ «Національні інвестиції»(далі-Банк) та ТОВ «НВО «Ремспецмаш» (далі-позичальник) був укладений кредитний договір № 815-05, відповідно до умов якого Банк зобов»язався надати позичальникові кредит в розмірі 500000 грн. 00 коп. на строк з 14.12.05 р. по 20.06.06 р. включно, на умовах, встановлених зазначеним договором, а Позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Пунктом 7.1 кредитного договору № 815-05 від 14.12.05 р. визначено, що строк дії договору встановлений сторонами з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за договором.
Відповідно до п. 2.2 вищенаведеного договору плата за кредит встановлюється в розмірі 21 відсотка річних.
Пунктом 3.7 кредитного договору № 815-05 від 14.12.05 р. визначено, що забезпеченням кредиту є застава цінних паперів, що оформлюється підписанням відповідного Договору застави в строк не пізніше 03.02.06 р. включно.
02.02.06 р. між відповідачем, АБ «Національні інвестиції», м. Київ та позивачем, ПП «Вестмет»було укладено договір застави цінних паперів № 815-05, відповідно до умов якого в забезпечення зобов»язань позичальника (ТОВ «НВО «Ремспецмаш») перед заставодержателем (Банк) щодо повернення суми кредиту в розмірі 500000 грн. 00 коп., відсотків за кредитом, пені та відшкодування можливих збитків відповідно до кредитного договору № 815-05 від 14.12.05 р., заставодавець на умовах, визначених договором, здійснює заставу цінних паперів, визначених у реєстрі простих векселів.
Згідно п.п. 4.1 та 4.2 договору застави цінних паперів № 815-05 від 02.02.06 р., строк дії договору встановлений сторонами з дня підписання цього договору та припиняє свою чинність у разі виконання позичальником умов кредитного договору та у випадках, визначених у ст.ст. 28, 29 Закону України «Про заставу».
Як вбачається з копії Додатку № 1 до договору застави № 815-05 та акту прийому-передачі векселів від 02.02.06 р. ПП «Вестмет»передало АБ «Національні інвестиції», м. Київ у заставу простий вексель № 643341411827 емітований 15.07.05 р. Відкритим акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Приватному підприємству «Вестмет» на суму 350677 грн. 56 коп. зі строком платежу 01.08.06 р.
Позивачем, ПП «Вестмет», м. Київ, на векселі було зроблено напис «в заставу», і індосовано його АБ «Національні інвестиції», м. Київ.
Пунктом 4.2.2 кредитного договору № 815-05 позичальник зобов»язаний погасити заборгованість перед Банком не пізніше 20.06.06 р.
02.08.2006р. Банк телеграммою звернувся до ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Донецької області із вимогою сплатити вексель шляхом перерахування коштів на його рахунок. Однак, ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Донецької області, оплату за векселем в установлений строк не здійснив.
Банк звернувся до Третьої Краматорської державної нотаріальної контори для здійснення протесту про неоплату векселя. 03.08.2006р. державним нотаріусом Соловйовою С.С. було здійснено протест про неоплату векселя № 643341411827 за реєстровим № 3581.
08.12.06р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. відповідно до заяви Банку та на підставі протесту векселя про неоплату, вчиненного 03.08.3006 р., було вчинено виконавчий напис, в якому запропоновано стягнути на користь Банку - векселедержателя простого векселя № 643341411827 плату в розмірі 350 677 грн. 56 коп., а також витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 3506 грн. 77 коп. з індосанта - Приватного підприємства «Вестмет».
Відповідно до вказаного виконавчого напису, 14.12.06р. Державною виконавчою службою у м. Краматорську Донецької області, було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису та запропоновано боржнику добровільно виконати виконавчий напис у строк до 20.12.06 р.
19.01.07р. було винесено постанову про арешт коштів боржника - ПП «Вестмет», на всіх належних йому рахунках.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до п. 4.2.2 кредитного договору №815-05 ТОВ «НВО «Ремспецмаш»зобов'язався погасити заборгованість перед Банком не пізніше 20.06.06р.
Згідно п. 2.2 договору застави № 815-05, підтвердженням виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченому заставою, є Акт про припинення цього договору застави.
Оскільки вказаного Акту сторонами до суду першої інстанції надано не було, то місцевий господарський суд правомірно вважає зобов'язання за кредитним договором таким, що не було виконано. Крім того, ТОВ «НВО «Ремспецмаш», м. Київ, своїми поясненнями по справі № 10/15пн, повідомив суд першої інстанції про те, що дійсно не погасив кредит за кредитним договором № 815-05 від 14.12.2005р.
Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» зазначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
У відповідності до п. 3.1.1 договору застави № 815-05, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється Заставодержателем одним з обраних ним засобів:
- закладене майно реалізується Заставодержателем самостійно або через третіх осіб від імені Заставодавця у рахунок погашення заборгованості Позичальника;
- право власності на закладене майно переходить до Заставодержателя за оцінкою, встановленою сторонами у договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, Заставодержатель (Банк) обрав засіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом набуття права власності на закладене майно, у тому числі на вексель № 643341411827 на суму 350 677 грн. 56 коп. відповідно до Додатку № 1 до договору застави цінних паперів № 815-05 від 02.02.06 р., тому суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи позивача про виконання звернення стягнення на заставлене майно неналежним чином і таким, що суперечить ст. 20 Закону України «Про заставу».
Щодо доводів позивача про вчинення виконавчого напису не до особи, яка зобов'язана за векселем (платника), а до держателя (заставодавця) векселя, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне:
При вирішенні спору місцевим господарським судом було застосовано Уніфікований закон про переказні і прості векселі (далі -Уніфікований закон), який запроваджено Конвенцією, що ратифікована Україною 06.07.99р. та набула сили для України 06.01.00р.
15.07.05р. ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Донецької області був емітований простий вексель № 643341411827 на суму 350 677 грн. 56 коп. ПП «Вестмет» зі строком платежу 01.08.06 р.
Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону до простого векселю застосовуються такі ж положення, що відносяться до переказного векселю.
Статтею 13 Уніфікованого закону зазначено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) та підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).
Передача векселя здійснюється індосаментом простим і нічим не обумовленим особливим написом. В ст. 16 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі вказано, що особа, у якої знаходиться вексель, розглядається як законний власник, якщо вона засновує своє право на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент бланковий.
Як вбачається з матеріалів справи, вексель № 643341411827 містить на звороті напис «в заставу», підпис директора та печатку ПП «Вестмет»без вказання найменування особи, на користь якої вчинений індосамент.
Як вбачається з копії Додатку №1 до договору застави № 815-05 та акту прийому-передачі векселів від 02.02.06р., простий вексель № 643341411827 емітований 15.07.05р. ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Донецької області ПП «Вестмет» на суму 350 677 грн. 56 коп. зі строком платежу 01.08.06р. та ПП «Вестмет» було передано Банку в заставу.
Статтею 12 Уніфікованого закону зазначено, що індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписанною.
У відповідності до приписів ст. 19 Уніфікованого закону, якщо індосамент містить застереження "валюта в забезпечення", "валюта в заставу" або будь-яке інше застереження, яке має на увазі заставу, держатель може здійснювати всі права, що випливають з переказного векселю, але поставлений ним індосамент має силу лише як передоручений індосамент.
Статтею 15 Уніфікованого закону зазначено, що оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.
Згідно приписів ст. 16 Уніфікованого закону, особа, у якої знаходиться переказний вексель, вважається його законним держателем.
Враховуючи вищевикладене, Банк на підставі здійсненого позивачем бланкового індосаменту як держатель векселя набув всі права, що випливають з переказного векселя, в той час як ПП «Вестмет»стало індосантом за вказаним векселем.
Заставним індосаментом Банку передано право на пред'явлення до платежу і отримання платежу за векселем, тому, при настанні строку повернення кредиту та невиконанням обов'язків позичальником, Банк правомірно пред'явив вимоги векселедавцю та індосанту.
Відповідно до приписів ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.
Згідно ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
Враховуючи той факт, що платіж за векселем не був здійснений, Банк мав право як законний держатель векселя використати своє право регресу проти індосанта -ПП «Вестмет».
Отже, враховуючи наведене, доводи позивача щодо вчинення виконавчого напису не до особи, яка зобов'язана по векселю (платника), а до держателя (заставодавця) векселя місцевим господарським судом правомірно не були прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не відповідають законодавству України.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на порушення нотаріусом при здійсненні виконавчого напису ст. 88 Закону України «Про норатіат», відповідно до вимог якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Статтею 36 Закону України “Про нотаріат» визначено, що приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, зокрема вчиняє виконавчий напис.
Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
У відповідності до п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку є документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Плохути Бориса Павловича, м. Київ із заявою про вчинення виконавчого напису № 3323/02 від 07.12.2006р. До заяви було надано оригінал векселю № 643341411827 та протест про неоплату цього векселю, вчиненний 03.08.06р. державним нотаріусом Третьої краматорської державної нотаріальної контори Соловйовою С.С. за реєстровим № 3581.
Позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів того, що дії нотаріуса були оскаржені відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про нотаріат».
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд правомірно вважав довід позивача про порушення нотаріусом при вчиненні виконавчого напису ст. 88 Закону України «Про нотаріат» необґрунтованим та правомірно не прийняв його до уваги.
Стосовно доводів позивача про неповідомлення його належним чином про вчинення виконавчого напису і відкриття виконавчого провадження у відношенні ПП «Вестмет», непред'явлення векселя до оплати ПП «Вестмет»у відповідності до законодавства, суд першої інстанції правомірно зазначив, що:
Статтею 38 Уніфікованого закону зазначено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
Простий вексель № 643341411827 емітований 15.07.05 р. зі строком платежу 01.08.06 р.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданої відповідачем копії телеграми від 02.08.06р., Банк звернувся до ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування»з вимогою сплатити вексель шляхом перерахування коштів на його рахунок. Факт отримання телеграми ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» підтверджується копією повідомлення про вручення 02.08.06р. телеграми.
Однак, як вбачається з матеріалів, що є наявними в справі, ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» оплату за векселем у встановлений строк не здійснив.
Статтею 44 Уніфікованого закону зазначено, що відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).
У зв'язку з чим Банк звернувся до Третьої Краматорської державної нотаріальної контори для здійснення протесту про неоплату векселя з вимогою до трасанта (ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування »).
03.08.06р. Державним нотаріусом Соловйовою С.С. було здійснено протест про неоплату векселю №643341411827 за реєстровим № 3581 і відмітка про протест щодо неоплати на самому векселі. Вказані дії відповідають Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Якщо здійснюється протест, то настає відповідальність індосантів, трасанта і їх авалістів і настає право власника векселя вимагати оплатити вексель. Право вимоги за векселем - це право векселедержателя залучати учасників векселя до тієї вексельної відповідальності, яку вони прийняли відповідно до змісту векселю.
Статтею 45 Уніфікованого закону зазначено, що держатель повинен повідомити свого індосанта і трасанта про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту.
Як вбачається з матеріалів справи, Банком не було здійснено повідомлення індосанта - ПП «Вестмет»про неплатіж в межах встановленого законодавством строку.
Але відповідно до приписів ч. 6 ст. 46 Уніфікованого закону, особа, яка не надсилає повідомлення протягом вказаного вище строку, не втрачає своїх прав. Вона несе відповідальність за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок її необережності, однак розмір відшкодовуваних збитків не повинен перевищувати суму переказного векселю.
Враховуючи наведене, доводи позивача не є обґрунтованими та обумовлені невірним тлумаченням норм законодавства, а суд першої інстанції правомірно визначився щодо незадоволення позовних вимог.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, інших доказів в підтвердження своїх позовних вимог ПП «Вестмет», м. Київ, суду першої інстанції надано не було, то місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2007 року у справі № 10/15пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестмет», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2007 року у справі № 10/15пн залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2007 року у справі № 10/15пн -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний термін та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: О.В. Стойка
Т.А. Шевкова
Надр.7 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4,5 -третім особам;
6 -ДАГС;
7 -ГС Дон. обл.;
Ложка Н.Л.