02 червня 2010 р.Справа № 2-а-326/09/2108
Категорія:Головуючий в 1 інстанції: < Суддя >
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Кравець О.О. та Осіпова Ю.В.,
секретаря Руденко І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії,-
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. Одночасно позивач просив поновити пропущений строк для звернення до суду.
В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. В період з 2006 року по 2007 роки зазначена надбавка не нараховувалась та не виплачувалась позивачу, чим Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області порушило його конституційні права.
Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до суду щодо нарахування сум недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни за період з 01 січня 2006 року по 08 липня 2007 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області зробити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 на 30 % мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 09 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року -123 грн. 02 коп. на місяць та за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року -124 грн. 53 коп. на місяць у загальному розмірі 742 грн. 65 коп.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено матеріальний закон. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, на яке посилається суд першої інстанції, зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Однак судом не враховано положення ст. 7 названого Закону, відповідно до яких фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»такі видатки не передбачено. Крім того, в апеляційній скарзі вказується, що чинним законодавством не визначено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії дітям війни. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області та має статус дитини війни згідно з посвідченням.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі ст. 6 названого Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 названого Закону на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, а також зазначеного рішення Конституційного Суду України, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 є правильним.
Разом з цим, зазначення судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу конкретну суму підвищення до пенсії не є вірним.
Відповідно до положень статей 21, 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Тому суд першої інстанції встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен був визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про виплату конкретних сум
Оскільки судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, постановлене по справі судове рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області задовольнити частково.
Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2009 року змінити.
Викласти резолютивну частину постанови Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2009 року в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.»
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами цивільного судочинства до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: