24 червня 2010 р.Справа № 2-а-1819/09/1527
Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Середа І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
доповідача - Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Косцової І.П.,
за участю секретаря - Ридванської Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії,-
Позивачка - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання відмови у виплаті допомоги неправомірною та зобов'язання нарахувати і виплатити на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року. Одночасно позивач просив поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак в період з 2007 - 2008 роки зазначене підвищення до пенсії не нараховувалось та не виплачувалось позивачці, а у 2008 році виплачувалось в значно меншому розмірі.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Суворовському районі м. Одеси нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмолено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси та має статус дитини війни згідно з посвідченням.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивачки права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”.
На підставі ст. 6 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 названого Закону на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 року від 22 травня 2008 року, положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що стосується виплати доплати “дітям війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”(в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”і ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, а також зазначених Рішень Конституційного Суду України, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є правильним.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 30 червня 2009 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена касаційному порядку за правилами цивільного судочинства до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: