№ 2-4751/2010
25 червня 2010 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі судді Іванченко А.М., при секретарі Корольовій Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області
- про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,
26.04.2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області (далі УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області), в якій просив визнати дії відповідача щодо відмови провести перерахунок призначеної йому пенсії неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату йому основної пенсії за період з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. та додаткової пенсії за період з з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. у відповідності зі ст.ст. 49,50,54,67,71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліда 3 групи, пов'язаного з впливом на ЧАЕС, перебуває на обліку і отримує пенсію в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 12.10.2006 р. Однак розмір виплачуваної йому пенсії за період з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. не відповідає розміру пенсії, встановленому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. При встановленні нового розміру прожиткового мінімуму, відповідач повинен провести перерахунок призначеної йому пенсії і виплачувати щомісячно пенсію виходячи з шести мінімальних пенсій за віком, розмір якої дорівнює прожитковому мінімуму, а також додаткову пенсію. Однак відповідач нараховував та виплачував пенсію не у відповідності зі Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає діючому законодавству.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення в яких вказано, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області та з 12.10.2006 року отримує пенсію. У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про проведення йому перерахунку та виплати пенсії, однак у відповідності до ЦПК України пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав, який становить три роки. Наполягав на застосуванні норм щодо строку позовної давності і просив відмовити позивачу в перерахунку пенсії з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. Пояснив також, що 28.12.2007 року прийнято Закон України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-У1, пунктом 28 розділу 2 якого були внесені зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і положення ст.ст. 50,54,67 Закону України № 796- ХП , у відповідності з якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з 01.01.2008 року втратили чинність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції. У зв'язку з чим, відсутній закон, який регулював спірні відносини, і УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя, нараховуючи позивачу пенсію, діяло на підставі постанов КМУ. Вважає також, що відсутні підстави для встановлення позивачу основного розміру пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімального розміру пенсії, який встановлено ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так як мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений вказаною нормою, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1 від 27.03.2007 року та згідно довідки МСЕК від 19.10.2009 року серія ДОН-04 №038704 визнаний інвалідом Ш групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області та повинен отримувати пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків внаслідок аварії на ЧАЕС згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 р.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991 року.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсії, компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю , яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам , віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам третьої групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1.
Частиною третьою статті 54 вказаного Закону визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина четверта ст.54 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по Ш групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523 ( з наступними змінами та доповненнями).
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності і для інвалідів 3 групи складає 50 відсотків пенсії за віком обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Таким чином, після внесення змін у частину 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.
Суд не може погодитися з доводами представника відповідача в той частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно до визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17.11.2005 року № 3108-15 ( набрав чинності з 13.12.2005 року).
Неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивачки норм статті 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058 , суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Згідно ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму ”.
Додаткового звернення особи за перерахунком пенсії вищенаведена стаття не передбачає.
У відповідності з вимогами ст 268 ЦК України позовна давність на розповсюджується на вимоги страховика (застрахованої особи) до страхувальника про здіснення страхового відшкодування. Цією нормою ЦК України також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші вимоги на які не розповсюджується позовна давність. З цього приводу слід зазначити, що за період з 18.01.2006 року по 31.10.2006 рік перерахунок пенсії позивачу не проводився з вини відповідача, який діяв в порушення вимог закону, на підставі ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата не нарахованих сум пенсії за минулий час, які були не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюється без обмеження будь-яким строком. Враховуючи наведені доводи суд вважає, що до вимог позивача про перерахунок пенсії не застосовується позовна давність.
Статтею 65 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік ” від 20.12.2005 року № 3235-1У затверджений на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: 3 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 411 гривень.
Статтею 62 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік ” від 19.12.2006 року № 489-У затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 гривень.
При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 140 грн.06 коп.; 415 грн.11 коп.
Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” від 26.12.2008 року № 835-У1 встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, який , згідно Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-У1 з 01 жовтня визначений в розмірі 498 грн. Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати ” від 20.10.2009 року № 1646-У1, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року складає 573 грн.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14.
Частиною 3 статті 4 даного Закону України ( в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд не може погодитися з доводами представника відповідача, що положення ст.ст. 50,54,67 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року втратили чинність з посиланням на норми Закону України № 107-У1 від 28.12.2007 року ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, зміни до законодавчих актів, які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а саме до статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України у цій страві має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, визнаних неконституційними.
Отже , з 22.05.2008 року відновлена дія ст.ст. 49,50,54 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року, за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, мав право на отримання щомісячно з 22 травня 2008 року пенсію у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка чинна і з 01 серпня 2009 року.
Суд не може також погодитися з доводами відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії і в тій частині, що відповідно до ч.5 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки вказаною постановою визначено лише порядок обчислення і виплати пенсії, а не розмір, а тому дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства і як наслідок є протиправними.
З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.2002 року ( зі змінами , внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894.).
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 статті 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, провадиться виходячи з розміру 19,91 грн.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4 „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців ( крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ” в пункті 13 надається роз'яснення щодо правомірності застосування п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 при визначенні підвищень, передбачених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” , визначення розміру підвищення виходячи з розрахункової величини 19,91 грн., а розміри цих підвищень, як і мінімальні розміри пенсій інвалідів - чорнобильців, визначались виходячи з мінімального розміру пенсії.
Згідно ст..16 Конституції України , подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Згідно ст..22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Статтею 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні , включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, ч.2 ст.6,статтею 8, ч.2 ст.19, статтями 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення , не може бути скасоване, звужене. Правою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.. 8 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є неправомірними, а тому необхідно зобов'язати відповідача провести йому перерахування та виплату пенсії в межах заявлених вимог з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. - основної пенсії в розмірі не менш 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії за період з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком.
Керуючись ст.ст. 212- 215 ЦПК України, ст. 268 ЦК України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХП від 28.02.1991 року, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058 - 1У від 09.07.2003 року, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області щодо виплати за період з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії, як інваліду третьої групи внаслідок ЛНА на ЧАЕС, в розмірі меншому ніж передбачено ст.ст. 49,50,54 та ч.3 статті 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.3 ст.42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням передбаченого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії за період з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії за період з 12.10.2006 р. по 28.02.2009 р. за шкоду, завдану здоров'ю, із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат, відповідно до статей 49,53, 50, 54 ч.4, 67 ч.3,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :