Справа № 766/4733/21
н/п 2/766/9451/21
21 жовтня 2021 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар судового засідання Крайнюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» про стягнення заробітної плати та грошових коштів невиплачених при звільненні,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» про стягнення заробітної плати та грошових коштів невиплачених при звільненні, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 18646,00грн. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки з 14 грудня 2020 року по 24 березня 2021 року на суму 22665,93грн., та стягнути суму середнього заробітку за час затримки з дати звернення позивача до суду до дня ухвалення судового рішення. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000,00грн., та понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач ОСОБА_1 у період з 30 вересня 2020 року по 14 грудня 2020 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем Малим приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «ТОС». Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 18646,00 грн., окрім того у зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача та враховуючи те, що з моменту звільнення з 14.12.2020 року по 24.03.2021 року пройшло 68 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 22665,93 грн. В добровільному порядку відповідач відмовляється погасити заборгованість по заробітній платі, тому позивач змушений звернутися за поновленням його порушеного права на оплату праці до суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.03.2021 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
30.04.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою від 25.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи без участі.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
01.10.2020 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» на посаду заступника директора (код професії 1319) на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звільнено з посади за ст. 36 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 , що підтверджено трудовою книжкою Серії НОМЕР_1 .
Згідно відповіді Головного управління Держпраці у Херсонській області від 01.02.2021 року, згідно перевірки видаткового касового ордера від 14.12.2020 року ОСОБА_1 , на підставі платіжної відомості №24 від 14.12.2021 року належить до виплати 3312,68грн, за грудень, які не були виплачені. Відомості про виплату заробітної плати за весь період роботи відсутні. Підприємством не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. За результатами перевірки встановлено порушені підприємством вимоги ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст.83 КЗпП України складено відповідний акт та винесено припис про усунення виявлених порушень.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача по заробітній платі складає 7000,00грн.+7000,00грн.+3312,68грн.+1333,32грн. = 18646,00грн.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Суд вважає встановленим, що в день звільнення Мале приватне підприємтсво «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» не виплатило позивачу належних йоиу сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі розміром 18646,00 грн. за період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, та компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 1333,32грн. В даному випадку стороною відповідача не заперечується факт щодо невиплати позивачу нарахованих сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 27 цього Закону встановлено, що середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 02.02.1995 року №100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.2,3,4,8 Порядку).
Відповідно до ст. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 168.3 Податкового кодексу України, розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).
Судом визначено, що період затримки фактичного розрахунку по заробітній платі із позивачем, за час затримки розрахунку за період з 14.12.2020 року по день розгляду справи в суді 21.10.2021 року, складає 211 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 70332,63 грн. (333,33 грн. середньоденна заробітна плата Х 211 робочих дні за час затримки розрахунку).
При цьому, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач вказав середньоденну заробітну плату саме в розмірі 333,33 грн., просив стягнути заробіток за час затримки розрахунку відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, його розрахунок здійснений на час подання позовної заяви, а судом на час ухвалення судового рішення.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВС України від 31.05.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами до пункту 9, внесеними постановою від 25.05.2001 р. N 5), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
На думку суду, позивачем взагалі не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а також не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням відповідача і виникненням у позивача душевних переживань, порушення звичного ритму життя, нервових переживань, якого саме фізичного болю зазнав позивач у зв'язку з неправомірними діями відповідача.
В зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати на користь держави, оскільки позивач під час звернення до суду був звільнений від їх сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 141, 258, 259, 280-283 ЦПК України, ст.ст.115, 116, 117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», суд, -
Позов адвоката Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» про стягнення заробітної плати та грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» (місцезнаходження: м.Херсон, Карантинний остів, 1, код ЄДРПОУ 20665300) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2020 року по 14 грудня 2020 року в сумі 18646 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 00 коп.
Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» (місцезнаходження: м.Херсон, Карантинний остів, 1, код ЄДРПОУ 20665300) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а саме з 14 грудня 2020 року по 21 жовтня 2021 року у сумі 70332 (сімдесят тисяч триста тридцять дві) грн. 12 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Малого приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «ТОС» (місцезнаходження: м.Херсон, Карантинний остів, 1, код ЄДРПОУ 20665300) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.М. Єпішин