Справа № 420/19609/21
22 грудня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.10.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 20 грудня 2020 року провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та здійснити виплату недоотриманих коштів з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відмова ГУ ПФУ в Одеській області щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року в Одеському домобудівному комбінаті, а також періоду навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02.12.1978 року по 31.08.1979 року, є неправомірною, протиправною та такою, що порушує права та інтереси на належне пенсійне забезпечення. Позивач стверджує, що вказані періоди навчання та трудової зайнятості підтверджуються відомостями з трудової книжки. На переконання позивача, за нормами законодавства, що діяло на час проходження позивачем навчання, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а тому, скільки позивач був слухачем підготовчого відділення, за правовим статусом прирівняний у правах до студентів вищого навчального закладу, не переривав трудового стажу, а відтак, час навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02.12.1978 року по 31.08.1979 року підлягає зарахуванню до трудового стажу. Позивач зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Оскільки наявні відомості в трудовій книжці підтверджують факт працевлаштування позивача у період з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року на Одеському домобудівному комбінаті, а відтак вказані відомості визначають право на зарахування спірного періоду до страхового стажу, тому він підлягає зарахуванню до трудового стажу.
25.10.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
01.11.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.
08.11.2021 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
06.12.2021 року до суду від представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що час перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділенні при вищих навчальних закладах не є навчанням у вищому навчальному закладі, а тому не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії. До страхового стажу не зарахований період роботи з 22.07.1974 по 01.12.1978, оскільки в записі трудової книжки відсутні дата та номер наказу на звільнення. Зарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.07.1974 по 01.12.1978 можливе після надання уточнюючої довідки за вказаний період роботи. Щодо вимоги позивача з 20.12.2020 провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №1058 в розмірі 40% мінімальної заробітної плати для отримання пенсії в розмірі 40% мінімальної заробітної плати страховий стаж для чоловіка має складати 35 років та він має бути особою, яка втратила працездатність. Оскільки, позивач є працюючим пенсіонером, та не має достатнього стажу - відсутні підстави для призначення пенсії в розмірі 40% мінімальної заробітної плати. Відповідач вважає, що дії Головного управління щодо відмови в зарахуванні періодів роботи позивача: 22.07.1974 - 01.12.1978 період роботи в Одеському домобудівному комбінаті; 02.12.1978 - 31.08.1979 період навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті - є законними та обґрунтованими, такими, що відповідають чинним нормативно-правовим актам, якими врегульовано загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 , позивач:
з 01.09.1971 року по 15.07.1974 навчався в Одеському професійному училищі №3;
22.07.1974 року зарахований на посаду маляра 4 розряду (наказ К-396 від 22.07.1974 року);
23.08.1975 року переведений на посаду штукатура 4 розряду (наказ К-385 від 23.08.1971року);
28.11.1978 року зарахований слухачем підготовчих курсів Одеського інженерно-будівельного інституту (наказ № 2899/ас від 28.11.1978 року);
01.12.1978 року звільнений у зв'язку із вступом до вищого навчального закладу за ст. 38 КЗпП;
01.09.1979 року зарахований студентом першого курсу до Одеського інженерно-будівельного інституту;
10.08.1984 року відрахований у зв'язку із закінченням інституту;
12.09.1984 року зарахований на посаду архітектора у відділ № 3 «Туркменгоспржпроект» (назва мовою оригіналу);
23.08.1987 року звільнений за власним бажанням;
03.09.1987 року зарахований на посаду архітектора у відділ № 3 Одеського філіалу інституту «Днепрожелдорпроект» (назва мовою оригіналу);
23.08.1989 року звільнений за власним бажанням;
24.08.1989 року прийнятий на постійну роботу на посаду архітектора І категорії в Проектно-строительною кооперативную фирму «ЭКСПРЕСС-ПРОЕКТ» (назва мовою оригіналу);
12.08.1998 року звільнений за власним бажанням;
14.08.1998 року прийнятий на постійну роботу на посаду головного архітектора в Проектно-строительною кооперативную фирму «ЭКСПРЕСС-ПРОЕКТ» (назва мовою оригіналу);
17.04.2000 року звільнений за власним бажанням;
10.05.2000 року прийнятий на роботу на посаду головного архітектора в Художественно-инженерный центр «ЭКСПРЕСС-ПРОЕКТ» (назва мовою оригіналу);
02.01.2003 року звільнений за власним бажанням (а.с.21-26).
ОСОБА_1 протоколом від 07.12.2015 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при повному стажі 29 років 9 місяців 4 дні (а.с.64).
19.07.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив ГУ ПФУ в Одеській області, зокрема:
1. Зарахувати до трудового стажу період роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року в Одеському домобудівному комбінаті, а саме: з 22.07.1974 року по 22.08.1975 року на посаді маляра 4 розряду (наказ К-396 від 22.07.1974 року) та з 23.08.1975 року по 01.12.1978 року на посаді штукатура 4 розряду (наказ К-385 від 23.08.1975 року)
2. Зарахувати до трудового стажу період з 02.12.1978 року по 31.08.1979 року навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті (наказ № 2899/ас від 28.11.1978 року).
3. Провести перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням вищезазначених періодів трудового стажу (а.с.28-30).
19.07.2021 року ГУ ПФУ в Одеській області надано відповідь на заяву позивача, в якій, зокрема, повідомлено, що час перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділенні при вищих навчальних закладах не є навчанням у вищому навчальному закладі, а тому не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії. До страхового стажу не зарахований період роботи з 22.07.1974 по 01.12.1978, оскільки в записі трудової книжки відсутні дата та номер наказу на звільнення. Відповідно до пункту 3 вищезазначеного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Враховуючи вищезазначене, зарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року можливе після надання уточнюючої довідки за вказаний період роботи. Оскільки, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що заява на перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр) для перерахунку пенсії з урахуванням стажу з 22.07.1974 по 01.12.1978 позивачу необхідно звернутись до відділу обслуговування громадян №8 (сервісного центру) за адресою: вул. Академіка Корольова, буд. 9, м. Одеса, телефон “гарячої»” лінії відділу (048) 752 80 21, та надати оригінали наступних документів: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платників податку та уточнюючу довідку, що підтверджує вищезазначений період роботи (а.с.31-32).
21.08.2021 року Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради на заяву позивача щодо надання довідки про підтвердження стажу за період роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року в Одеському домобудівельному комбінаті, надано відповідь, в якій повідомлено, що надати довідку про підтвердження стажу за період роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року в Одеському домобудівельному комбінаті не можливо, так як згідно з актом прийому-передачі справ № 150 від 16.11.2016 року на зберігання прийняті документи з особового складу ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» /Одеський домобудівельний комбінат комбінату «Одеспромбуд»; Одеський домобудівельний комбінат ВБМО «Одесбуд»/ за 1980р.-2016р. (а.с.33).
Отже, позивачу не зараховано до стажу роботи час перебування на підготовчих курсах Одеського інженерно-будівельного інституту з 28.11.1978 року до 01.09.1979 року (до зарахування студентом першого курсу до Одеського інженерно-будівельного інституту) та не зараховано до страхового стажу роботи період роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року, що на переконання позивача є протиправним.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних положень законодавства.
Стаття 19 Конституції України встановлює правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV)).
Згідно з абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 року № 573.
Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів); 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 10 зазначених нормативних актів), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 р. № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27.07.1963 р. № 1114».
Крім того, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР № 712 від 26.09.1969; № 394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987, згідно з яким: а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (пункт 21); в) «особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача», «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу» (пункт 9-10).
На момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій».
Згідно з підпункту «і» пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Відповідно до записів трудової книжки, позивача 22.07.1974 року зараховано на посаду маляра 4 розряду (наказ К-396 від 22.07.1974 року); 23.08.1975 року переведений на посаду штукатура 4 розряду (наказ К-385 від 23.08.1971року); 28.11.1978 року зараховано слухачем підготовчих курсів Одеського інженерно-будівельного інституту (наказ № 2899/ас від 28.11.1978 року); 01.12.1978 року звільнено у зв'язку із вступом до вищого навчального закладу за ст. 38 КЗпП; 01.09.1979 року зараховано студентом першого курсу до Одеського інженерно-будівельного інституту;
Таким чином, позивач у період з 28.11.1978 року по 01.09.1979 року перебував на денному навчанні у підготовчому відділенні в Одеського інженерно-будівельного інституту.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а тому час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання підлягає зарахуванню до його трудового стажу.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача включити в трудового стажу період навчання позивача на підготовчому відділенні Одеського інженерно-будівельного інституту з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року та зобов'язати зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року.
Щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року в Одеському домобудівному комбінаті та зобов'язати зарахувати вказаний період до трудового стажу.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі Порядок) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до пункту 2 Порядку у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Як встановлено судом, відповідачем до страхового стажу не зарахований період роботи з 22.07.1974 по 01.12.1978, оскільки в записі трудової книжки відсутні дата та номер наказу на звільнення.
При цьому, як вбачається із записів у трудовій книжці, 22.07.1974 року зарахований на посаду маляра 4 розряду (наказ К-396 від 22.07.1974 року); 23.08.1975 року переведений на посаду штукатура 4 розряду (наказ К-385 від 23.08.1971року); 28.11.1978 року зарахований слухачем підготовчих курсів Одеського інженерно-будівельного інституту (наказ № 2899/ас від 28.11.1978 року); 01.12.1978 року звільнений у зв'язку із вступом до вищого навчального закладу за ст. 38 КЗпП.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п.1 Порядку №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Пунктом 18 Порядку № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Суд звертає увагу відповідача, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тому, суд вважає, що відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
З урахуванням зазначеного, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті, а тому, вказаний період має бути зарахований відповідачем.
Водночас, з огляду на обставини встановлені під час розгляду справи, обставин порушення прав позивача, суд дійшов до висновку про те, що належним способом захисту порушених прав позивача в даній частині вимог є саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.12.2015 року з урахуванням зарахованих періодів навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року та періоду роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті з урахуванням проведених виплат.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 20 грудня 2020 року перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та здійснити виплату недоотриманих коштів з урахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.
Судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права. Відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Наводячи обґрунтування вимог перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, позивач зазначає про те, що відповідачем протиправно неврахувано при обчислені трудового стажу 5 років 1 місяць 8 днів, з яких: період навчання в підготовчому відділенні Одеського інженерно-будівельного інституту з 02.12.1978 року по 31.08.1979 року, а також періоди праці в Одеському домобудівному комбінаті з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року, в результаті чого загальний страховий стаж, за підрахунками позивача, мав би становити 35 років 4 місяця 14 днів.
Суд зазначає, що вказаним рішенням встановлено протиправність дій відповідача щодо неврахування при обчислені трудового стажу періоду навчання в підготовчому відділенні Одеського інженерно-будівельного інституту з 02.12.1978 року по 31.08.1979 року, а також періоду трудової діяльності в Одеському домобудівному комбінаті з 22.07.1974 року по 01.12.1978 року. Проте, відповідачем вказаного зарахування на момент розгляду справи не здійснено та буде здійснено саме на виконання даного рішення. В результаті такого зарахування загальний трудовий стаж позивача збільшиться, що послугує підставою для відповідного перерахунку. Проте, на даний момент, така підстава відсутня.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС країни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню в повній мірі.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м.Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.12.2015 року з урахуванням зарахованих періодів навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті з 02 грудня 1978 року по 31 серпня 1979 року та періоду роботи з 22 липня 1974 року по 01 грудня 1978 року в Одеському домобудівному комбінаті з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Л.М. Токмілова