Справа № 420/15341/21
14 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
при секретарі: Куртій Д.О.
сторін:
позивач: не з'явився
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 21; код ЄДРПОУ 39969443) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування заробітної плати у повному обсязі, зобов'язання вчинити певні дії, -
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 грудня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, в якій позивач просить:
визнати бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо неврахування положень Постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за період з 11.09.2020 р. по 01.06.2021 р. протиправною;
зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (код ЄРПОУ 39969443) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 із застосуванням положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. щодо її підвищення на 50 % та виплатити недоотриману заробітну плату за період роботи з 11.09.2020р. по 01.06.2021 р. в сумі 222903 (двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот три) грн. 10 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить службу в органах прокуратури з 2004р. У період з 11.09.2020р. по 01.06.2021р. позивач обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил. З урахуванням приписів ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається, зокрема, з інших виплат, передбачених законодавством. Проте, позивачу не нараховано та не виплачено належну йому іншу виплату, а саме підвищення на 50 % заробітної плати за час фактичного перебування в районах проведення операції об'єднаних сил, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 708 від 05.09.2018 р. «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також працівників державних і комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення». Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постановах від 09.07.2020р. у справі № 812/452/17, від 02.10.2020р. у справі №440/1425/20, позивач зазначив, що невиплата належної йому виплати призводить до порушення права на соціальний захист.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №53402/21 від 29.09.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з урахуванням приписів ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил двічі зверталась до Офісу Генерального прокурора щодо спірного питання, який у свою чергу повідомив, що законодавством не передбачено підстави для здійснення підвищення заробітної плати працівникам прокуратури на 50 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 708 від 05.09.2018 р. Крім того, за змістом листа Міністерства соціальної політики України від 09.01.2020р. № 185/0/290-20/52, листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 16.03.2020р., норми постанови Кабінету Міністрів України № 708 від 05.09.2018 р. не поширюються на державних службовців органів прокуратури. Згідно листа Офісу Генерального прокурора від 29.01.2020р., не передбачено видатків на виплату заробітної плати із підвищенням на 50 % відповідно до вищевказаної Постанови.
28.09.2021р. (вх. № ЕП/26364/21), 04.10.2021р. (вх. №54152/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.10.2021р. (вх. № 56283/21) від відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою від 30.08.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі; встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 27.10.2021р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 30.11.2021 р.
Ухвалою суду від 03.11.2021р. призначено розгляд справи 30.11.2021 р. 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою суду від 30.11.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.12.2021 р.
До судового засідання 14.12.2021р. позивач не з'явився, явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.
07.12.2021р. (вх. 68825/21) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
ОСОБА_2 проходить службу в органах прокуратури з 2004р. до теперішнього часу.
У період з 11.09.2020р. по 01.06.2021р. позивач обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил.
З 21.09.2020р. по 31.03.2021р. позивач виконував обов'язки за вакантною посадою начальника управління організації процесуального керівництва, нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (а.с. 16).
Наказами начальника Генеральною штабу Збройних Сил України №149/ДСК від 10.11.2020р. та Командувача об'єднаних сил № 301/дск від 26.11.2020 з 11.09.2020р. позивача залучено до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (а.с. 17-19).
26.07.2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 11.09.2020р. по 01.06.2021р. з урахуванням підвищеної на 50% заробітної плати (а.с. 5-6).
Листом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил № 14/268вих-21 від 10.08.2021р. за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу 50% підвищення заробітної плати за період з 11.09.2020 р. по 01.06.2021 р., оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України № 708 від 05.09.2018 р. не поширюються на працівників органів прокуратури (а.с. 7-8).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу" і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури. Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Наказом Генерального прокурора № 66 від 05.02.2020р. «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» військову прокуратуру об'єднаних сил перейменовано у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (на правах обласної прокуратури), а наказом Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020р. визначено, що 11.09.2020р. є днем початку роботи обласних прокуратур.
До складу даної прокуратури входять: військові прокуратури Донецького, Луганського та Маріупольського гарнізонів. Вказана Спеціалізована прокуратура здійснює свої функції на території Донецької та Луганської областей, вздовж лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями вказаних областей незаконними збройними формуваннями Російської Федерації.
За приписами ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі №12-рп/98 надано офіційне тлумачення теоміну «законодавство», до якого, зокрема, належать і постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, а також працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях» (далі - постанова № 708), в редакції, чинній на дату її прийняття, Кабінет Міністрів України постановив:
«Установити, що заробітна плата працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, а також працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, підвищується на 50 відсотків за фактичний час перебування в районах проведення такої операції (здійснення таких заходів) за наявності підтвердних документів.
Рекомендувати керівникам інших суб'єктів господарювання передбачити в колективних договорах норму щодо виплати підвищеного розміру заробітної плати їх працівникам, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення і здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях».
Постановою Кабінету Міністрів України № 468 від 05.06.2019р. внесено зміни до Постанови № 708, змінено її назву «Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також працівників державних і комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення", при цьому в пункт 1 Постанови № 708 зміни вносились.
Отже, в період існування спірних правовідносин Постановою № 708 гарантовано підвищення заробітної плати на 50 відсотків працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, а також працівників, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
При цьому, аналіз змісту п. 1 Постанови №708 свідчить, що передбачені ним гарантії оплати праці учасникам антитерористичної операції та працівникам, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, носять загальний характер і стосуються всіх працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, за фактичний час їх перебування в районах проведення такої операції (здійснення таких заходів) за наявності підтвердних документів.
Аналіз положень Постанови №708 свідчить про те, що підвищення заробітної плати працівнику на 50 відсотків здійснюється за умови дотримання таких вимог: фінансування з державного бюджету; залучення працівника до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; фактичне перебування у районах проведення операції об'єднаних сил.
Згідно з п. 12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Відповідно до ч.1 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» Фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Матеріалами справи стверджено та визнається відповідачем, що ОСОБА_2 у період з 11.09.2020 р. по 01.06.2021 р. обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил. З 21.09.2020р. по 31.03.2021р. позивач виконував обов'язки за вакантною посадою начальника управління організації процесуального керівництва, нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (а.с. 16).
Крім того, наказами начальника Генеральною штабу Збройних Сил України №149/ДСК від 10.11.2020р. та Командувача об'єднаних сил № 301/дск від 26.11.2020 з 11.09.2020р. позивача залучено до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (а.с. 17-19).
Згідно Указу Президента України №116/2018 від 30.04.2018р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VII від 18.01.2018р., початок та завершення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях визначаються окремими рішеннями Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил розташована у м. Краматорську Донецької області, тобто в районі проведення операції об'єднаних сил із забезпечення національної оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації. Таким чином, враховуючи, що окремого рішення Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України про завершення заходів із забезпечення національної оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації не приймалось, працівники Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил перебувають у районі здійснення таких заходів.
Таким чином, враховуючи, що у період з 11.09.2020р. по 01.06.2021 р. позивач був залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та фактично перебував в районах проведення такої операції, обіймаючи посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, позивач набув право на підвищення заробітної плати на 50%, однак відповідачем всупереч приписів Постанови № 708 під час нарахування та виплати позивачу заробітної плати не здійснено її підвищення на 50% за час фактичного перебування у районах проведення операції об'єднаних сил.
Щодо посилання відповідача в на лист Міністерства соціальної політики України від 09.01.2020 № 185/0/290-20/52 «Щодо встановлення надбавки згідно з постановою КМУ від 05.09.2018 № 708», суд зазначає, що вказаний лист не є нормативно- правовим актом, а має інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер.
Водночас у Постанові № 708 не визначено жодних винятків і застережень щодо переліку установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, працівники яких не мають права на підвищення заробітної плати на 50 відсотків за фактичний час перебування в районах проведення антитерористичної операції (здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 1 ст. 5 та п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде: визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо неврахування положень Постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за період з 11.09.2020 р. по 01.06.2021 р.; зобов'язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 із застосуванням положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. щодо її підвищення на 50 % та виплатити недоотриману заробітну плату за період роботи з 11.09.2020р. по 01.06.2021 р.
При цьому, суд зазначає, що нарахування та виплата заробітної плати відноситься до компетенції відповідача, тому підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату у конкретній суму відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні позову у вказаній частині позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 21; код ЄДРПОУ 39969443) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування заробітної плати у повному обсязі, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо неврахування положень Постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. під час нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за період з 11.09.2020 р. по 01.06.2021 р.
Зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 із застосуванням положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №708 від 05.09.2018 р. щодо її підвищення на 50 % та виплатити недоотриману заробітну плату за період роботи з 11.09.2020р. по 01.06.2021 р.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2021р.
Суддя: Г.П. Самойлюк