Справа № 420/19076/21
22 грудня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року, у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці СБУ в Одеській області №128 від 17.08.2020 року для обчислення та перерахунку розміру пенсії та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що йому була призначена пенсія у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб».
Однак, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, протиправно зменшило розмір пенсії позивача до 70% сум грошового забезпечення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№ЕП/34637/21 від 03.12.2021р.) на позовну заяву (а.с.60-63).
Відзив обґрунтований наступним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, здійснено з урахуванням основного розміру пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що прямо передбачено статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, у редакції, що діє на момент здійснення перерахунку.
У відповіді на відзив (вх.№ ЕП/36103/21 від 15.12.2021р.) ОСОБА_1 наголошував, що має право на отримання пенсії у розмірі 86% від відповідних сум грошового забезпечення. Вказане право позивача було підтверджене також і рішенням суду, яке набрало законної сили. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області застосовано до позивача відсоткове обмеження розміру пенсії, яке здійснюється лише при призначенні пенсії, а не її перерахунку (а.с.66-74).
Станом на 22 грудня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та з 01.01.2010 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 86 % від грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (а.с.78).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4425/20 від 17.08.2020 року (суддя Стефанов С.О.), зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум (а.с.25-28).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/10919/20 від 04.01.2021 року (суддя Свида Л.І.), зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 року пенсії, виходячи зі складу грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за умови режимних обмежень, допуск ф, надбавки за особливо важливі завдання, надбавка за розвідувальну та контррозвід. діяльність, премії (а.с.29-34).
З 01.04.2019 року, на підставі оновленої довідки СБУ в Одеській області №128 від 17.08.2020 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/10919/20 від 04.01.2021 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с.12).
Розмір пенсії ОСОБА_1 після проведеного перерахунку становить 70 % від відповідних сум грошового забезпечення та складає 12318,08 гривень.
Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року протиправно зменшено відсотковий розмір пенсії позивача до 70 % від сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ у редакції чинній на час призначення пенсії позивачу передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорій 2 - 95 процентів.
Наразі, стаття 13 Закону №2262-ХІІ передбачає, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.01.2010 року отримує пенсію за вислугу років у розмірі 86 % від грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (а.с.78).
Суд зазначає, що відповідно до статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З 05.03.2019 року, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по адміністративній справі №826/3858/18 від 12.12.2018 року, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Судом встановлено, що з 01.04.2019 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки СБУ в Одеській області, однак зменшено відсотковий розмір пенсії позивача з 86 % до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.81).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було протиправно ототожнено поняття «призначення» та «перерахунок» пенсії та застосовано до позивача обмеження відсоткового розміру пенсії, яке застосовується тільки під час її призначення.
Суд наголошує, що внесення змін до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках, стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії, у даному випадку, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін не зазнавала.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% від сум грошового забезпечення під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року є протиправними.
Суд звертає увагу, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області вже проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, а тому, позовні вимоги у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок основного розміру пенсії на підставі оновленої довідки СБУ в Одеській області №128 від 17.08.2020 року не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.04.2019 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності зменшення відсоткового розміру пенсії позивача після її перерахунку з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року, з 86 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70 %.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем не наведено суду будь-яких обґрунтувань, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, одночасно з ухваленням рішення по справі.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень який підлягає відшкодуванню.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Судом встановлено, що 20.05.2020 року, між ОСОБА_1 та адвокатом Шавровим Ігорем Ігоровичем було укладено договір про подання правової допомоги №39 (а.с.35).
Відповідно до п. 1 договору, адвокат приймає на себе обов'язок надавати правові послуги клієнту, а саме, здійснювати правовий захист та допомогу клієнту у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно Додаткової угоди №39-3 від 15.07.2021 року до договору №39 від 20.05.2020 року, зокрема пункту 3, сторони погодили, що вартість наданих послуг за цією додатковою угодою складає 5000,00 гривень (а.с.36).
Відповідно до Акту приймання-передачі робіт (наданих послуг), адвокатом виконано: консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі вартістю 0 гривень; підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень, тощо, вартістю 500,00 гривень; складання позовної заяви вартістю 3500,00 гривень; складання відповіді на відзив вартістю 500,00 гривень; супровід примусового виконання рішення суду вартістю 500,00 гривень (а.с.38)
Згідно рахунку №39-3 від 04.10.2021 року, ОСОБА_1 сплачено адвокатові 5000,00 гривень за надані юридичні послуги (а.с.37).
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області наголошувало, що розмір витрат на правову допомогу заявлений до стягнення не є обґрунтованим, зважаючи що дана справа відноситься до справ незначної складності.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, наявні у матеріалах справи довір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанції не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі №905/1795/18 від 07 листопада 2019 року, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, суд зазначає, що виконані адвокатом роботи з підготовки та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень, тощо - охоплюються виконаною роботою щодо складання позову, а тому, не належать до стягнення.
Крім того, супровід примусового виконання рішення суду вартістю 500,00 гривень можливий лише після набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності написання, зокрема, відповіді на відзив та значимості їх у справі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.
Суд бере до уваги норму статті 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа №815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).
З огляду на зазначене, суд вважає, що сума витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме - на професійну правничу допомогу, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1000,00 гривень.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року, у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, визначених у довідці СБУ в Одеській області №128 від 17.08.2020 року для обчислення та перерахунку розміру пенсії та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум - задовольнити частково.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% від сум грошового забезпечення під час здійснення її перерахунку з 01.04.2019 року - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) з 01.04.2019 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Ярослава БАЛАН