Справа № 420/19305/21
21 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25 вересня 2021 року громадянину Палестини ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , прийняте штаб-сержантом ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 22.10.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що 25 вересня 2021 року ОСОБА_1 , громадянин Палестини, разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 , громадянка Палестини, прибув у міжнародний аеропорт «Одеса» рейсом НОМЕР_3 з ОСОБА_4 . Позивач зі своєю дружиною прибув до України по запрошенню свого рідного брата ОСОБА_5 , який є громадянином України, одружений, має дитину. Представник позивача вказав, що позивач з дружиною мали одноразову візу типу «С» дійсну з 14.09.2021р. по 12.10.2021р. та при здійснені прикордонного контролю надано паспорт громадянина Палестина НОМЕР_4 з дійсною візою до 12.10.2021р. та повідомлено, що метою перебування Україні є зустріч з рідним братом та його родиною, відповідно до мети поїздки зазначена віза типу «С». Представник позивача зазначив, що при проходженні паспортного контролю другої лінії позивачем були надані запрошення від рідного брата, якій запросив його з дружиною, в якому вказано, що вони будуть мешкати за місцем реєстрації брата за адресою АДРЕСА_1 та брат бере на себе зобов'язання зі сплати всіх витрат, пов'язаних з перебування запрошених на території України, гарантує забезпечити їх матеріальним утриманням та у цей час в аеропорту «Одеса» позивача з дружиною зустрічали його брат ОСОБА_5 з родиною. Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземця або особі без громадянства позивача з підстав, що «не може підтвердити мету запланованого перебування на території України». Представник, зазначивши, що не погоджується із прийняттям вказаного рішення з підстав, що позивачем жодної суперечливої інформації під час проходження прикордонного контролю не надавалось, а висновки відповідача щодо не підтвердження мети перебування на території України ґрунтуються на припущеннях та є необґрунтованими. Поряд з цим, як вказав представник позивача, рідний брат позивача постійно з родиною проживає в Україні, тому не зрозуміло чи зможе позивач наступного разу відвідати рідного брата на підставі документів передбачених діючим законодавством, а саме належним чином оформленого запрошення, дійсної візи та якого зустрічає рідний брат в аеропорту.
13.12.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник Військової частини НОМЕР_1 зазначив, що 25 вересня 2021 року в пункт пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Одеса» рейсом FDB - 1723 «Дубай - Одеса» прибув гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час контролю другої лінії в рамках статті 9 Закону України «Про прикордонний контроль» з позивачем було проведену співбесіду під відеозапис, та встановлено наступну інформацію: прибув в Україну з приватною метою зі своєю дружиною до свого брата гр. України ОСОБА_7 , водночас відомостями про якого володіють не у повній мірі, зокрема не зміг відповісти де працює. У базі даних « ОСОБА_8 » заявлена мета перебування на території України відвідування сина, водночас під час співбесіди було встановлено, у позивача немає сина який проживає в Україні. На протязі 48 років проживає у ОАЄ та на протязі 1 року працює механіком у фірмі по забезпеченню пожежної безпеки, але будь-які підтвердження відсутні. На території України проживатиме за адресою м. Одеса у готелі який заброньований тільки на 5 днів. Відповідач вказав, що за приписами пункту 11 частини 2 Порядку 392 співбесіда з іноземцями проводиться з метою: уточнення правдивості відомостей, які подавалися іноземцем для отримання в'їзної візи України. Відповідач, зазначивши, що за результатами проведення контролю другої лінії, проведення заходів передбачених Порядком 392 встановлено суперечності у поясненнях та подання недостовірної інформації під час отримання візи, зокрема, прибув до брата відомостями про якого володіє не в повній мірі, а також у базі даних « ОСОБА_8 » заявлена мета перебування на території України відвідування сина, водночас під час співбесіди було встановлено, у позивача немає сина який проживає в Україні, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
25 вересня 2021 року ОСОБА_1 , громадянин Палестини разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 , громадянка Палестини, прибув у міжнародний аеропорт «Одеса» рейсом НОМЕР_3 з Дубай по запрошенню, як ним зазначено свого рідного брата ОСОБА_5 , якій є громадянином Україні, одружений, має дитину.
Магребі ОСОБА_9 мав одноразову візу тину «С» дійсну з 14.09.2021р. по 12.10.2021 р.(а.с.16) та при здійснені прикордонного контролю яким повідомлено, що метою перебування Україні є зустріч з рідним братом та його родиною.
Рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25 вересня 2021 року громадянину Палестини ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , відмовлено у перетинанні державного кордону з підстав не підтвердження мети запланованого перебування на території України (а.с.10).
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України «Про прикордонний контроль» 5 листопада 2009 року № 1710-VI.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 1)паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: 1)встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.
Механізм проведення процедури контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці) в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон (далі - пункти пропуску) уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України (далі - службові особи) визначений Порядком проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 14 травня 2018 року № 392.
Частиною 8 розділу ІІ Порядку №392 встановлено, що контроль другої лінії щодо іноземців проводиться шляхом: перевірки наявності належно оформлених документів на право в'їзду в Україну, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; перевірки за базами даних і банками даних правоохоронних органів України; перевірки наявності інших підстав для заборони в'їзду іноземців в Україну, визначених частиною першою статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; встановлення місць відправлення та призначення, підтвердження мети запланованого перебування іноземця на території України; проведення з іноземцями співбесіди; перевірки наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження чи транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України, що передбачено Порядком підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2013 року № 884; перевірки дотримання іноземцями встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні відповідно до вимог, визначених пунктом 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року № 884, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 року за №944/27389.
Частиною 10 розділу ІІ Порядку №392 встановлено, що підтвердженням мети запланованого перебування в Україні для поїздок туристичного або приватного характеру можуть бути такі документи: запрошення з боку особи, яка приймає, в разі розміщення у приватної особи; документ установи, що надає житлове приміщення, або будь-який інший документ, який вказує на планований характер розміщення; підтвердження бронювання місця як учасника групової туристичної поїздки або будь-який інший документ про програму запланованої поїздки; зворотний квиток.
Частиною 11 розділу ІІ Порядку №392 визначено, що співбесіда з іноземцями проводиться з метою: уточнення правдивості відомостей, які подавалися іноземцем для отримання в'їзної візи України; отримання інформації про спроби незаконного переміщення через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів.
Співбесіда має на меті отримання відповідей на поставлені іноземцю запитання, вивчення підтвердних документів.
Під час співбесіди перевіряються або уточнюються усі пояснення особи щодо правових підстав перетинання державного кордону.
Проведення співбесіди фіксуються на засоби відео- або аудіодокументування (за згодою).
Під час співбесіди службова особа з урахуванням даних про іноземця, які можуть свідчити про справжні наміри особи, що в'їжджає в Україну, спостерігає за поведінкою опитуваної особи з метою виявлення змін у її поведінці, що можуть давати підстави для додаткової перевірки наданої іноземцем інформації.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем під час перетинання кордону було надано разову візу, із зазначенням мети поїздки : С-02 (а.с.16).
Спільним наказом МЗС України, МВС України та СБУ від 30.10.2017р. №469/897/605 затверджено вимоги до організації роботи з оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію.
Відповідно до п.4 розділу 3 Вимог залежно від мети поїздки та типу візи встановлюються кодові позначення: при оформленні короткострокової візи С: С-02 - приватна.
Суд, за наслідком дослідження наданих відеозаписів співбесіди з позивачем та доданих до позовної заяви документів, вбачає, що позивачем при здійснені прикордонного контролю 25.09.2021 р. надано паспорт громадянина Палестини НОМЕР_4 з дійсною візою до 12.10.2021 р. та повідомлено, що метою перебування Україні є відвідання брата - ОСОБА_5 .
Також, при здійсненні контролю було надано заяву громадянина України ОСОБА_5 адресована компетентним органам, засвідчена 13.08.2021р. приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу за №5748, про те, що заявник запрошую громадянина Палестини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Бурдж-аль-Бараджне, паспорт НОМЕР_5 , виданий Генеральням управлінням з питань загальної безпеки 19.08.2017р., дійсний до 19.08.2022р., який планує відвідати Україну з приватною метою у період з 10.09.2021р. по 10.09.2022р. (строком на 90 днів), який буде мешкати за адресою реєстрації заявника: АДРЕСА_1 . також повідомив, що бере на себе зобов'язання зі сплати всіх витрат, пов'язаних з перебуванням запрошеного на території України, а також гарантує забезпечити його матеріальним утриманням, на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого на Україні, нести будь-які витратив тому числі транспортні витрати, харчування, медичне обслуговування, кишенькові витрати та інші), що необхідні для його проживання та перебування на території України та виїзду з України (а.с.14).
З метою перевірки вказаних відомостей посадовими особами відповідача поставлені запитання щодо мети поїздки та встановлено наявну неточність, а саме наявність у програмі «Віза» відомостей - «планують відвідати сина, громадянина України», на які позивач вказав, що йому не зрозумілі вказані обставини, оскільки у нього в Україні живе рідний брат, який і запросив його. Співбесіда була проведена на англійській мові.
Суд зазначає, що надані позивачем документи у повній мірі не підтверджували мету прибуття позивача до України.
Зокрема, згідно наданого до суду витягу з бази даних «Віза» заявлена мета перебування громадянина Палестини ОСОБА_1 на території України відвідування сина, в той час як під час співбесіди було встановлено, у позивача немає дітей та він прибув до брата.
Поряд з цим, зі змісту заяви громадянина України ОСОБА_5 адресована компетентним органам, засвідчена 13.08.2021р. приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу за №5748, вбачається, що ОСОБА_5 запросив громадянина Палестини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Бурдж-аль-Бараджне, паспорт НОМЕР_5 , який планує відвідати Україну з приватною метою у період з 10.09.2021 р. по 10.09.2022 р. (строком на 90 днів).
В той же час, надана ОСОБА_1 одноразова віза типу «С» дійсна з 14.09.2021 р. по 12.10.2021 р.(а.с.16).
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не підтвердив мету запланованого перебування на території України та відповідно рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 25 вересня 2021 року громадянину Палестини ОСОБА_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.