Справа № 420/19306/21
21 грудня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження пез повідомлення сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» (вул. Суворова, 2-А, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 43096047) до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» (далі - Товариство) до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби з проханням визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 06.07.2019 року між компанією «YIWU JLAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай), як продавцем, та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП», як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0607/1, за умовами якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину цього Договору. На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник «YIWU JLAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» поставило позивачу партії товару.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом (позивачем) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби була подана митна декларація № UA5005002021/212877 від 15.09.2021 року, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом -ціною договору. Позивачем для митного оформлення були подані також ряд інших документів. Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із Декларантом, не звернув увагу на доводи Декларанта стосовно зауважень митниці та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року та склав картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
При цьому підставами для прийняття такого рішення відповідач визнав наступне. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, зокрема відсутня складова щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 30.07.2021 року відсутні умови оплати. В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсi) від 30.07.2021 року № J25421-360 зазначено що поставка здійснюється на умовах CFR ODESSA, але в копії митної декларації країни відправлення від 02.08.2021 року №310120210517342995 зазначено інші умови поставки. Надані до митного оформлення прайс-листи не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Позивач у свою чергу зазначає, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної Декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Цим Класифікатором.
Не залежно від вантажу, форма iнвойсiв, заявлених в усіх вищевказаній МД (у розрізі питання відсутності умов поставки) є ідентичною, та у кожному окремому інвойсі відсутні умови оплати вантажу. Як умови оплати, так і не зазначення цих умов у інвойсах - безпосередньо на ціну товару не впливають, тому зауваження Митниці стосовно даного питання не є спроможними.
Стосовно висновків митниці, що в копіях митних декларацій країни відправлення умови поставки CIF, але в наданих до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсi) зазначено що поставка здійснюється на умовах CFR, позивач зазначає, що, по-перше, митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості, по-друге, Декларант не відповідає за її заповнення, і по-третє - С & F (CNF) Інкотермс, а не CIF як вказує митниця - «Сarriage and Freight (переклад «Перевезення і фрахт»), даний базис є старою назвою CFR. Сторонами контракту були узгоджені умови поставки Cost and Freight (вартість товару і фрахт) з використанням базисів поставок, які не суперечать чинним нормам Інкотермс-2010.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Разом із тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено. Тому твердження митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей - не е вірним. Тому твердження митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей - не є вірним.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Відповідачем не встановлено наявності жодного застереження, визначеного у ч.2 ст.58 МК України, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Сама по собі наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, та не надають безумовного права митниці застосовувати рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
З наведених підстав позивач вважає Рішення про коригування митної вартості та Картку відмови протиправними у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.10.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
18.11.2021 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 15.09.2021 року та від 15.09.2021 року, карток відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2021/212877 від 15.09.2021 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Piшення про коригування митної вартості № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або Уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - виписку з бухгалтерської документації;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару. 15.09.2021 декларантом ТОВ «ТК ЮНІОН ГРУП» було надіслане електронне повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були , а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України.
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною Декларацією (МД) № UA500500/2021/212877 від 15.09.2021 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження виробник. У відношенні товарів можливо застосувати резервний метод (6).
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (САІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3,76 дол. США за кг ваги нетто (МД від 14.09.2021 року № UA500500/2021/211424); по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 5,52 дол. США за кг ваги нетто (МД вiд 14.09.2021 №UA500110/2021/206408).
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № UA500500/2021/213046 від 15.09.2021 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 143 847,51 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 06.07.2019 року між компанією «YIWU JLAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай), як продавцем, та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП», як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 0607/1, за умовами якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину цього Договору.
На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник «YIWU JLAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» поставило позивачу партії товару:
- Товар № 1: Інвентар та обладнання для заняття фізичними вправами та дозвіллям: Скейтборд, арт. S-99160 -224шт. Торгівельна марка - BEST BOARD. Виробник - YIWU JIAYU IMP.&EXP. CO., LTD (JIА YU TOY TRADE CO., LTD). Країна виробництва - Китай, CN.»$
- Товар № 2: Іграшки на колесах: -Самокат дитячий, арт. 80277 -130шт. - Самокат дитячий, арт. В-4125 -4шт. -Самокат дитячий, арт. В-1069-304шт. -Самокат дитячий, арт. 54528 -330шт. -Самокат дитячий, арт. 74609 -1195шт. -Самокат дитячий, арт. 68995-212шт. -Самокат дитячий, арт. 15800 -156шт. -Самокат дитячий, арт. 10999 -168шт. Торгівельна марка - BEST SCOOTER. Виробник - YIWU JIAYU IMP.&EXP. CO., LTD (JIА YU TOY TRADE CO., LTD). Країна виробництва - Китай, CN.».
З метою здійснення митного оформлення товару, Декларантом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби була подана митна декларація № UA5005002021/212877 від 15.09.2021 року, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості подані наступні документи:
- Пакувальний лист, J25421-360-PL, 30.07.2021;
- Рахунок-фактура, J25421-360, 30.07.2021;
- коносамент, MEDUNF791242, 05.08.2021;
- автотранспортна накладна, 2701, 14.09.2021;
- декларація про походження товару, J25421-360, 30.07.2021;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару, J25421-360-PR;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору, 06.07.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору, 10.08.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору, 16.08.2021;
- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення, 0607/1, 06.07.2019;
- некласифікований внутрішній договір, Угода про спільну діяльність б, 05.03.2018;
- інші некласифіковані документи, Акт зважування № 142824, 14.09.2021;
- інші некласифіковані документи, Довіреність б/н, 18.01.2021;
- копія митної декларації країни відправлення, 310120210517342995, 02.08.2021.
15.09.2021 року відповідачем було ухвалено рішення №UA500500/2021/200097/2 «Про коригування митної вартості товарів» та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
Відмовлено в митному оформленні відповідно до статті 256 Митного кодексу України. В оскаржуваному рішенні UA500500/2021/200097/2 відповідачем було зазначено наступне:
1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) п.п.4.3. доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 № 4 передбачено, що оплата за товар може бути здійснена, як у вигляді передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. П.п.5.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.07.2019 №0607/1 також передбачено, що оплата за товар здійснюється за фактично поставлений товар або можливе здійснення передоплати на умовах, що зазначені в інвойсі. Проте, в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (Інвойс)) від 30.07.2021 № J25421-360 відсутні умови оплати;
3) п.п.3.4. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.07.2019 №0607/1 передбачено, що поставка товару буде здійснюватися на умовах CFR Одеса, Чорноморськ, Южний (Інкотермс 2010). П.п.3.1. доповнення зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.08.2020 №4 передбачено, що поставка товару повинна здійснюватися на умовах, визначених для кожної поставки в специфікаціях та/або інвойсі, відповідно до «Інкотермс 2010». В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 30.07.2021 № J25421-360 зазначено що поставка здійснюється на умовах CFR ODESSA, але в копії митної декларації країни відправлення від 02.08.2021 №310120210517342995 зазначено інші умови поставки;
4) надані до митного оформлення прайс-листи не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у зв'язку з спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанта було зобов'язано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи, для підтвердження митної вартості товарів.
На запит щодо надання додаткових документів декларантом жодного надано не було посилаючись на надання вичерпного переліку додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та про неможливість наданні інших.
Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС митного органу та встановлено, що: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснене є більшим - 3,76 доларів США за кг ваги нетто (МД від 14.09.2021 № UA500500/2021/211424); по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 5,52 дол. США за кг ваги нетто (МД від 14.09.2021 № UA500500/2021/206408).
Декларанту роз'яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.
Вважаючи протиправним вищезазначене Рішення про коригування митної вартості та Картку відмови позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України)
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Відсутня складова щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Як встановлено судом, поставка імпортованих товарів здійснювалася на підставі контракту № 0607/1 від 06.07.2019 року та інших додаткових угод до нього які в подальшому були укладені між сторонами.
Так, відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 4 до Договору поставки товару № 0607/1 від 10.08.2020 року, Продавець вживає всіх заходів для надійної і належної упаковки Товару, що захищає його від пошкоджень при транспортуванні та зберіганні. Упаковка повинна захищати Товар від будь-яких пошкоджень при перевезенні та зберіганні. Упаковка Товару повинна бути пристосована для завантаження. Продавець складає для кожної упаковки детальний пакувальний лист, в якому перераховуються упаковані предмети, їх кількість, тип (або модель), вага брутто і нетто. На кожній упаковці повинні бути нанесені такі відомості: вага брутто, вага нетто. Упаковка, що вимагає спеціального поводження, повинна мати маркування: «Обережно», «Верх», «Не кантувати» або інші необхідні позначення. Сторони погодили, що Товар поставляється Покупцю (позивачу) у безповоротній упаковці.
Також, зі змісту спірної митної декларації UA500500/2021/213046 вбачається, що у графі 37 декларантом зазначено ZZ00, тобто, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.
Тобто, поставка товару була здійснена у тарі Постачальника товару, відповідно її вартість вже входить у ціну товару. Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі № 815/6794/17 і у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019 року.
Вірними є наголошення позивача стосовно того, що умови оплати та не зазначення цих умов в інвойсах не ціну товару не впливають, тому у митного органу відсутні підстави та повноваження вимагати від декларанта наявність і зазначення умов оплати покупки товару в інвойсі. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові 07.05.2020 року по справі №826/10527/17 (№K/9901/30257/19), перевіривши правильне застосування судами попереднiх iнстанцiй застосування норми частини третьої статті 53 МК, зробив висновок, що чинне законодавство не встановлює обов'язкової вимоги щодо зазначення в інвойсi умов платежу, а надані Товариством документи в сукупності підтверджують всі складові митної вартості, зазначені в них відомості не викликають об'єктивних сумнівів.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19.
Стосовно висновків митного органу про невідповідність умов поставки CFR ODESSA умовам поставки, що зазначені в копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 02.08.2021 року № 310120210517342995 (CIF), суд зазначає наступне.
Митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості, та декларант не відповідає за її заповнення.
Крім того, С & F (CNF) Інкотермс, а не СIF як вказує митниця - «Carriage and Freight» (переклад «Перевезення і фрахт»), даний базис є старою назвою CFR. Сторонами контракту були узгоджені умови поставки Cost and Freight (вартість товару і фрахт) з використанням базисів поставок, які не суперечать чинним нормам Інкотермс-2010. У свою чергу базис CFR застосовується з 1923 року і не суперечить чинному законодавству України, та який постачальником виконано, а саме: товар доставлений в порт призначення за рахунок постачальника.
У відповідності до змісту «Інкотермс 2010» Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому, продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Згідно з п.9.3 правил Інкотермс 2010, на практиці сторони часто продовжують використовувати стару абревіатуру C&F (або С і F, C+F). Проте в більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вирази як еквіваленти CFR.
Враховуючи вказані положення, у розумінні «Інкотермс 2010» термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори у зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Стосовно відсутності в наданих прайс-листах відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів та відомостей.
При поданні митної декларації до оформлення позивачем було подано Прейскурант (прйс-лист) виробника товару J25421-360-PR від 30.07.2021 року, про зазначено в Картці відмови від 15.09.2021р.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю.
Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність прайс-листа, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем.
Що стосується витребування контролюючим органом додаткових документів у позивача, то суд зазначає, що лише у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості;- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Судом встановлено, що митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару було використано митну декларацію від 14.09.2021 № UA500020/2021/211424 для Товару № 1, та МД від 14.09.2021 року № UA500110/2021/206408 для Товару № 2.
Між тим, відповідачем не надано до суду вказані копії митних декларацій.
Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажній митній декларації.
Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними, а отже підлягають скасуванню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Закріплений у частині другій статті 9 КАС України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, обсяг позовних вимог та їхнє формулювання належить виключно позивачу.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. за заявлені позовні вимоги, 2 270,00 гривень - майнова вимога про визнання протиправним і скасування рішення, та 2 270,00 гривень - немайнова вимога про скасування Картки відмови.
Виходячи з предмету судового розгляду та суті заявлених вимог, суд звертає увагу позивача на те, що позовна вимога про визнання протиправною і скасування Картки відмови є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення митного органу про коригування митної вартості, оскільки Картка складається після прийняття та лише на підставі Рішення про коригування митної вартості. Саме тому, скасування Рішення автоматично призводить до обов'язку відповідача скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, оскільки ціна позову (різниця між заявленою МД UA5005002021/212877 та МД на підставі якої було вивільнено товар) становить 143 847,51 грн. то розрахунок позивача є вірним та дійсно за заявлену позовну вимогу майнового характеру розмір судового збору становить 2 270,00 гривень.
Між тим, виходячи з вищевикладеного, не підлягає сплаті судовий збір за заявлення вимоги про визнання протиправною і скасування Картки відмови, оскільки вона є похідною.
Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби 2270,00 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» (вул. Суворова, 2-А, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 43096047) до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2021/200097/2 від 15.09.2021 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00645 від 15.09.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія Юніон Груп» (вул. Суворова, 2-А, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 43096047) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270, 00 гривень.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук