21 грудня 2021 р. № 400/8719/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Успенська, 4, м.Одеса, Одеська область, 65014, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2021 № 306122,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2021 року №306122.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм не попускав, а відповідними матеріалами не підтверджено порушенням вимог законодавства, висновки викладені в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу не підтверджено відповідними матеріалами перевірки.
Відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30.09.2021 року адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліку.
Позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.
Ухвалою суду від 20.10.2021 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд
01.08.2021 року посадовими особами Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Одеська область) на а/д Н-14, 205 км + 280 м, на підставі направлення на перевірку від 13.08.2021 року №001519, проведено ваговий контроль транспортного засобу МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки BODEX, д/н НОМЕР_2 .
Під час проведення рейдової перевірки виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких встановлений в ст.48 ЗУ «про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20%, чим порушено ч.1 абз.15 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Посадовими особами 01.08.2021 року за результатами перевірки складено довідку №046983 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт №0053482 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Посадовими особами 23.08.2021 року складено акт №295496 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Акт від 23.08.2021 року №295496 був складений відносно ФОП ОСОБА_1 , та саме до позивача застосований штраф у розмірі 17000,00 грн.
Відповідачем 09.09.2021 року проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу N 306122 і до перевізника ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф передбачений ч. 1 абз. 15. ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад10 % але не більше 20 %, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу у розмірі 17000 грн.
Позивач зазначає, що не вчиняв даного порушення, оскільки за результатом вагового контролю зважування було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на строєну вісь 24,8 тон при нормативно допустимій 22 тон, (при цьому навантаження на 1 (першу) вісь при нормативно допустимих 11 тон, було 5,85 тон та на 2 (другу) при нормативно допустимих 11 тон, було 8,75 тон.), а повна маса при нормативно допустимій вазі 40 тон становила фактично 39,4 тон.
Крім того позивач зазначає, що не являється перевізником в розуміння ЗУ «Про автомобільних транспорт», оскільки транспортний засіб МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки BODEX, д/н НОМЕР_2 переданий в оренду на підставі договору від 20.01.2020 року №02/01-2020, тому позивач не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Вважає постанову протиправною у зв'язку з тим, що на момент завантаження, перевезення та здійснення зважування (ГВК) відповідачем транспортних засобів їх загальна маса не перевищувала допустимої ваги. Зазначає, що при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийнятті оскаржуваної постанови N 306122 від 09.09.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідачем не було враховано, що позивачем перевозилась пшениця, яка за своїми фізичними властивостями є сипучим та подільним вантажем. Зазначений вантаж насипом розміщувався в спеціалізованому напівпричепі та під час перевезення постійно переміщується по всім осям такого транспортного засобу, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху.
Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 N 879 (далі - Порядок N 879).
Пунктом 3 Порядку N 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Відповідно до п. 4 Порядку N 403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 N 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за N 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 N 422;
видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з п. п. 12, 13 та 14 Порядку N 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Відповідно до п. 21 Порядку N 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одною вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 2 Порядку N 879:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до п. 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому, довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Методика, про яку йдеться у п. 2 Порядку N 879 та згідно з якою повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована відповідно до ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію N 02-84-08.
Однак, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі.
Враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійсненні посадовими особами відповідача, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем.
Також, відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, пересувний пункт повинен бути укомплектований, поміж іншого, таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; комп'ютерна техніка; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію (пункт 3 Розділу II).
Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 N 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.
Судом встановлено, що 01.08.2021 року відповідно до Товарно-транспортної накладної N 0111 від 01.08.2021 ТОВ «Укртрансюг» здійснювала перевезення пшениці в кількості 23870 тон з с. Олександрія, вул. Єсеніна, 51, Широківський р-н, Днепропетровська обл. (пункт навантаження) до м. Миколаїв, вул. Айвазовського 13/8 (пункт розвантаження), Вантажовідправник - СГ ТОВ «Зоряне», Вантажоодержувач - ТОВ «Аскет Шиппінг»".
Суд зазначає, що зважування проведене 01.08.2021 року відповідачем не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при русі автомобілі на підйомах, спусках, екстреному гальмуванні, а також при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух сипучого вантажу, що в свою чергу не дає можливості встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, у випадку коли загальна маса не перевищує допустимо встановлених 40 тон..
Дані обставини підтверджують і результати здійсненого вагового контролю (зважування) де було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів лише на строєну вісь 24,8 тон, при нормативно допустимій 22 тон, (при цьому значна розбіжність при навантаженні на 1 (першу) вісь при нормативно допустимих 11 тон, було 5,85 тон та на 2 (другу) при нормативно допустимих 11 тон, було 8,75 тон.), а повна маса при нормативно допустимій вазі 40 тон становила фактично 39,4 тон.
З огляду на вказані докази, суд дійшов висновку що відповідачем 01.08.2021 року при зважуванні вантажу не враховано властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме сипучий вантаж, які є подільним (сипучим, рухомим) вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх сипучих властивостей, легко змінює форму та вільно переміщується під дією мінімальних сил.
Відтак постанова від 09.09.2021 N 306122 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята на підставі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, що встановлено відповідачем, прийнята протиправно та підлягає до скасування.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 908,00 грн. за подання позову, такі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд
1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2021 № 306122 - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2021 N 306122 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
3. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 908,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок) сплачений відповідно до квитанції №8 від 01.10.2021 року.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. С. Брагар