Справа № 578/1079/21>
провадження № 2/578/310/21>
Рішення
Іменем України
14 грудня 2021 року смт Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Басової В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі представника за довіреністю Дашко Володимира Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
07 жовтня 2021 року Позивач звернувся до суду. В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 11.11.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 17000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Позивач надав відповідачу кредит, однак, відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим у нього станом на 17.08.2021 року наявна заборгованість 14427,20 грн., з яких: 14427,20 грн- заборгованість за кредитом; 0,0 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 14427,20 грн та судові витрати.
Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 19.10.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.
Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, позивач у позовній заяві просив в разі неявки відповідача розглядати справу без участі представника Банку та не заперечує проти винесення заочного рішення судом, відповідач повідомлений про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об'єктивно оцінивши докази, доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач має Банківську ліцензію за №22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про Банки і Банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут ПАТ КБ «Приват Банк».
11.11.2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку ( ас.16)
Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне «Я согласен(-на) с тем, что данное заявление вместе с памяткой клиента, Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами составляют между мной и банком договор о предоставлении банковских услуг. Условия и Правила предоставления банковских услуг размещены на официальном сайте ПриватБанка www.privatbank.ua. Я обязуюсь исполнять требования Условий и Правил предоставления банковских услуг, а также регулярно ознакамливаться с их изменениями на сайте Приватбанка www.privatbank.ua».
Будь-яких інших умов кредитування (розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, тощо) в анкеті-заяві не зазначено. Крім того, в даній заяві зазначено, що ОСОБА_1 просить надати йому дебетову особисту картку.
Банком долучено до позову довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Кредитка Універсальна «Contact», яка містить істотні умови кредитування, а саме: встановлений пільговий період 55 днів, базова процентна ставка 1,7 % грн в місяць, комісія за безготівковий платіж 15 грн (5,00 грн повертається на бонусний рахунок) розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Пеня за невчасне погашення заборгованості обчисляється за формулою пеня (1)+пеня (2), де пеня (1) це базова процентна ставка по договору/30 нараховується за кожен день прострочки, пеня (2) це 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки за кредитом або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн і більше. Штраф за порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених договором, більш чім на 30 днів - 500 грн+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з розрахунку нарахованих та прострочених процентів по комісії, та інші умови, яка підписана 07.09.2011 року. (а.с. 17). На вказаній довідці міститься підпис позичальника без зазначення ПІБ.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг, які містять терміни та поняття, умови обслуговування, обов'язки банку та клієнта, права клієнта, відповідальність сторін та інші умови, які відповідачем не підписані (а.с. 18-42).
Згідно довідки банку ОСОБА_1 за вказаним договором були надані наступні кредитні картки № НОМЕР_1 дата відкриття 07.09.2011 року з терміном дії до 04/15; № НОМЕР_2 дата відкриття 22.04.2015 року з терміном дії до 06/18, № НОМЕР_3 дата відкриття 06.08.2018 року з терміном дії до 04/22 (ас.15).
Згідно з наданим банком розрахунком у ОСОБА_1 станом на 17.08.2021 року наявна заборгованість 14427,20 грн., з яких: 14427,20 грн- заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 14427,20 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн- заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн- заборгованість за пенею; 0,00 грн - заборгованість за комісією (ас.3-13).
У позовній заяві позивач не зазначив, який кредитний ліміт було установлено стосовно кредитної карти від 11.11.2010 року яка обліковуються за ОСОБА_1 , а лише вказав, що у подальшому кредитний ліміт збільшено до 17000,00 грн.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідачу було відкрито кредитний рахунок 07.09.2011 року та встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн, який в подальшому то збільшувався то зменшувався, а 24.12.2017 року збільшився і становив 17000,00 грн, з 13.05.2019 року кредитний ліміт становив 0,00 грн. (ас. 14).
Підставами позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості за тілом кредиту, відповідно до вказаних Умов та правил, а також Тарифів банку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 11.11.2010 року розмір та порядок нарахування відсотків не зазначені, а з розрахунку заборгованості вбачається, що банком взято для розрахунку такої заборгованості процентну ставку 20,40%, з 01.09.2014 року - 32,40%, з 01.04.2015 року склала 42,00%, а з 01.06.20215 року - 2,7%, з 27.10.2015 року - 3,5%, з 01.06.2020 року - 0%.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.11.2010 року, посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід'ємну частину договору.
При цьому, матеріали справи, які були представлені банком, не містять підтверджень, що саме цей витяг з умов та тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, та інші істотні умови кредитування.
Крім того, вказані документи позивача належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) та на що вказує у позові і сам банк із 01.03.2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків.
Тому, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Кредитка Універсальна «Contact», яка містить підпис позичальника, не може бути належним доказом, оскільки підписана 07.09.2011 року, в той час як анкету-заяву було підписано 11.11.2010 року та видано 07.09.2011 року карту, тобто не можливо достовірно встановити чи є вона складовою підписаного відповідачем 11.11.2010 року кредитного договору, який є підставою позовних вимог банку, чи іншого кредитного договору, укладеного відповідачем з банком.
Що стосується вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то слід зазначити, що якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 за період з 07.09.2011 року по 17.08.2021 року, незважаючи про відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ КБ «ПриватБанк» здійснювалось нарахування та списання відсотків у збільшеному розмірі: з 01.09.2014 року - 32,40% річних, з 01.04.2015 року - 42,00%, та здійснювалось їх погашення за рахунок кредитних коштів та коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Крім того, слід зазначити, що до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів відповідач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у відповідній колонці «Відсотки погашені за рахунок кредиту», додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
При цьому, згідно розрахунку заборгованості за період з 07.09.2011 року по 17.08.2021 та виписки по особовому рахунку відповідача, сума фактично отриманих кредитних коштів (тіло кредиту) складає 47631,64 грн, в той час як в рахунок погашення боргу ним сплачено суму 63060,14 грн .
Правомірність стягнутих відсотків позивач не довів, а з розрахунку убачається, що відповідачем сплачено 21701,57 грн. в рахунок відсотків.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті банку в повному обсязі, навіть з переплатою, то підстави для стягнення боргу з відповідача відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача стосовно наявності у ОСОБА_1 боргу перед позивачем не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому суд доходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі .
Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повні найменування учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50
Представник позивача: Дашко Володимир Миколайович, адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя В.І. Басова
Повний текст рішення виготовлений 21.12.2021 року.