Справа №591/9234/21
Провадження № 2/591/3550/21
22 грудня 2021 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Шелєхова Г.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку,
Позивачка звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з вказаним позовом про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку.
Разом з цим просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на те, судовий збір є об'єктивною перешкодою у реалізації її права на звернення до суду.
Дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фінансової неспроможності сплатити судовий збір. Відсутня будь-яка інформація щодо інших джерел доходу. Не надано жодних доказів на підтвердження витрат на лікування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно положень пункту 1 ст. 6 Конвенції Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Разом з цим, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ у рішенні по справі «FC Mretebi проти Грузії», заява №38736/04 (і не тільки ЄСПЛ, а і КПЛ ООН, справа Няккяляйярви проти Фінлянді) звернув увагу на необхідність забезпечення належного балансу між, з одного боку, інтересами держави у забезпеченні розумного суду та, з іншого боку, інтересами заявника у відстоюванні своїх вимог через суд.
Враховуючи вищевикладене, заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 136 ЦПК України, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В.Шелєхова