14 грудня 2021 року о/об 11 год. 01 хв.Справа № 280/5705/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РДД" (Україна, 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ КОЛЬОРОВА, будинок 3, код ЄДРПОУ 41532436)
до УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Профспілок майдан, будинок 5, код ЄДРПОУ 41904647)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
за участі представників сторін:
від позивача - Непомнящий Я.В.
від відповідача - Клецький О.М.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РДД" (далі - позивач) до УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09 грудня 2020 року № ОМС-ЗП15005/1057/НД/АВ/П/ТД-ФС, у розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою судді від 12 липня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 02 серпня 2021 року.
02 серпня 2021 року провадження у справі зупинено до 04 жовтня 2021 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року строк, встановлений ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року про зупинення провадження в адміністративній справі №280/5705/21, продовжено, до 25 жовтня 2021 року.
25 жовтня 2021 року провадження у справі поновлено про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Разом з тим, ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року підготовче провадження у справі відкладено на 16 листопада 2021 року.
16 листопада 2021 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 14 грудня 2021 року про що судом постановлено ухвалу.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 14 грудня 2021 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позовна заява обґрунтована тим, що відеоматеріали до акту не долучалися, та не надавалися ТОВ «РДД» під час отримання примірнику Акту. Вказана обставина підтверджується відсутністю у Акті відповідної відмітки, відтак, відеоматеріали на які посилається відповідач при складенні Акту взагалі не могли розглядатися як належний та допустимий доказу під час розгляду справи та винесення постанови про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю. Вказує, що зазначення інспектором праці у Акті лише прізвища та ім'я без встановлення особи є порушенням приписів частини 8 статті 4 Закону № 877 та пункту 10 Порядку № 823 якими на посадових осіб органу державного нагляду покладається обов'язок щодо збирання доказів (будь-яких документів). Зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, де саме здійснювалося опитування осіб у ході інспекційного відвідування, оскільки, ані інспектором праці, під час складення Акту, ані керівником управління з питань праці ЗМР, під час винесення постанови про накладення штрафу, не прийнято до уваги факт того, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 3 знаходяться й інші суб'єкти господарювання, які не мають відношення до ТОВ «РДД», оскільки Товариство здійснює свою діяльність за вказаною адресою на підставі договору оренди та займає 391,7 кв. з усієї площі приміщення, яка становить 3047,4 кв.м. Разом з чим згідно з інформацією зазначеною у акті його тривалість становила з 26 жовтня 2020 року но 20 листопада 2020 року, при цьому строк перевірки, у зв'язку з оскарженням ТОВ «РДД» вимоги про надання документів від 26 жовтня 2020 року, зупинявся з 28 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року (включно) таким чином проведення інспекційного відвідування здійснено з перевищенням десятиденного строку, що є порушенням норм Конституції України та Порядку № 823. Також вказує, що відсутність належних та допустимих доказів щодо встановлення у діях ТОВ «РДД» порушень законодавства про працю, встановлених Актом, також підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/7666/20 про притягнення директора ТОВ «РДД" - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 41-3 КУпАП, на підставі протоколу інспектора праці від 20 листопада 2020 року № ОМС- ЗП15005/1057/НД/АВ/П/ПТ, за допущення до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 3, без укладення трудового договору.
У судовому засіданні 14 грудня 2021 року представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві вх.№45289 від 09 серпня 2021 року, відповідно до якого зазначає, що інспектори праці попросили надати для огляду документи, на підставі яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на робочих місцях та виконують роботи на користь ТОВ «РДД», однак представник ТОВ «РДД» Непомнящий Я.В., начальник відділу кадрів ТОВ «РДД» Єрмоліна В. та виконавчий директор ТОВ «РДД» Лесняк В.Я. пояснили, що кадрові документи знаходяться за іншою адресою, а всі необхідні для проведення заходу контролю документи будуть надані на письмову вимогу. Надати письмові пояснення щодо того, на підставі яких документів Семивол О. та ОСОБА_5 перебувають на робочих місцях представник ТОВ «РДД» Непомнящий Я.В. також відмовився, мотивуючи це тим, що на підприємстві працює 65 осіб і точно зазначити в яких відносинах перебувають Семивол О. та ОСОБА_5 з ТОВ «РДД» він на цей час не може. Інспектором праці було внесено ТОВ «РДД» письмову вимогу про надання документів №ОМС-ЗП15005/1057/НД від 26 жовтня 2020 року зі строком виконання до 11:30 год. 27 жовтня 2020 року. Вказує, що будь-яких документів (заява про прийняття на роботу, наказ, трудовий договір тощо) на підтвердження оформлення трудових відносин з працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також цивільно-правових договорів на виконання цими особами робіт (надання послуг) на користь ТОВ «РДД» не надано. Таким чином, ТОВ «РДД» допущено до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення з ними трудових договорів, чим порушено частину 1 статті 21, частини 1,3 статті 24 КЗпП України.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглядаючи справу, судом встановлено наступне.
Так, у період з 26 жовтня 2020 року по 20 листопада 2020 року головними спеціалістами відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекторами праці - Полигою Аліною Валеріївною, службове посвідчення № 1057, ОСОБА_7 , службове посвідчення № 1499, ОСОБА_8 , службове посвідчення № 1757, ОСОБА_9 , службове посвідчення № 1618 на підставі направлення №215нг від 19 жовтня 2020 року проведено інспекційне відвідування ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РДД".
На підставі проведеного інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОМС-ЗП15005/1057/НД/АВ від 20 листопада 2020 року.
Відповідно до виявлених порушень у Акті інспекційного відвідування зазначено: «… 26 жовтня 2020 року в ході огляду території ТОВ «РДД» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, в одному з приміщень інспекторами праці були зафіксовані три особи, які перебували на робочих місцях, працювали з документами, та персональним комп'ютером. Одна з жінок представилась як ОСОБА_2 , на запитання інспекторів праці зазначила, що вона проходить стажування на посаду оператора на ТОВ «РДД», з початку поточного місяця, трудовий договір з підприємством ще не підписувала, тільки заповнювала анкету на стажування. ОСОБА_2 пояснила, що спочатку вона тільки ознайомлювалась з роботою, згодом почала самостійно продивлятись та друкувати документи ТОВ «РДД». ОСОБА_10 зазначила, що її робочий день починається з 8.00 години та до 17.00. Також, на запитання інспекторів праці, чи буде Вам оплачено стажування, ОСОБА_10 відповіла - ТАК.
Друга дівчина представилась інспекторам праці як ОСОБА_11 . Юлія також зазначила інспекторам праці, що вона працює на ТОВ «РДД» протягом двох тижнів, однак, офіційно ще не працевлаштована, так само як і ОСОБА_12 проходить стажування на посаду оператора. На запитання щодо режиму роботи ОСОБА_11 зазначила, що також її робочий день з 8.00 до 17.00 години. Юлія зазначила, що після проходження стажування вона буде працювати на цьому ж робочому місці.
Третя дівчина представилась як ОСОБА_13 , працює на ТОВ «РДД» на посаді - начальника відділу товарного обліку. Пермякова Лілія повідомила інспекторам праці, що ОСОБА_2 і ОСОБА_11 проходять стажування під її керівництвом, стажування триватиме стільки часу поки дівчата не навчаться роботі. Лілія зазначила, що кожен день вона надає дівчатам певну роботу, роз'яснює як саме її виконати. Які саме документи при працевлаштуванні підписували працівники - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , ОСОБА_14 не знає.
Разом з інспекторами праці у приміщенні перебував виконавчий директор ОСОБА_15 , який також підтвердив інспекторам праці, що зафіксовані особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 проходять стажування, ОСОБА_13 навчає їх роботі, період стажування у дівчат триватиме поки Ліля не скаже, що дівчата готові до працевлаштування.
Вся вищезазначена інформація зафіксована засобами відеофіксації інспекторами праці.
Керівник відділу кадрів - ОСОБА_16 , на запитання інспекторів праці, чим регламентовано проходження стажування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповісти не змогла, зазначивши, що стажування на ТОВ «РДД» не перебачено і дати відповідь на підставі яких документів зазначені особи перебувають на робочих місцях ОСОБА_17 не може. Слід зазначити що статею 48 КЗпП України передбачено, проходження стажування на підприємстві лише студентами вищих та учнями професійно - технічних навчальних закладів. При цьому, будь- яких документів на проходження відповідного стажування інспекторам праці надано не було
Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 знаходились на своїх робочих місцях в офісному приміщенні, за юридичною адресою ТОВ «РДД»: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд.3, в робочий час товариства, перебували за робочими столами, виконували певну роботу на комп'ютері, що свідчить трудові відносини між зазначеними особами та ТОВ «РДД». Будь-яких документів, на підтвердження оформлення трудових відносин між працівниками ОСОБА_18 , ОСОБА_2 та ТОВ «РДД» надано не було, отже зазначені особи були допущенні до роботи керівництвом ТОВ «РДД» без оформлення трудових договорів, чим порушено частину 1 статті 21 КЗпП України та частин 1,3 статті 24 КЗпП України. …».
26 листопада 2020 року стосовно ТОВ «РДД» винесено припис №ОМС-ЗП15005/1057/ПД/АВ/П.
09 грудня 2020 року керівником УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ стосовно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РДД" винесено постанову № ОМС-ЗП15005/1057/НД/АВ/П/ТД-ФС, якою до суб'єкта господарювання застосовано штрафні санкції у сумі 100 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням у вигляді постанови, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон №877-V.
Статтею 1 Закону №877-V (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до частини 5 статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
Частиною 3 статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, належать, зокрема, делеговані повноваження щодо: 1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством; 2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.
Рішенням Запорізької міської ради №65 від 19 грудня 2018 року затверджено Положення про Управління з питань праці Запорізької міської ради (нова редакція), на яке в межах міста Запоріжжя, покладено обов'язок забезпечувати контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Станом на час виникнення спірних правовідносин процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві та Законом України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, визначена «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року (далі за текстом - Порядок № 823).
Пунктом 2 Порядку №823 (тут й надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Пунктом 3 Порядку №823 визначено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.
Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що інспектори праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад за наявності відповідного посвідчення мають право на проведення заходів державного контролю.
Як зазначено в пункті 10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Так, як позивач вказує як підстави скасування оскаржуваної постанови наступне:
відеоматеріали до акту не долучалися, та не надавалися ТОВ «РДД» під час отримання примірнику Акту вказана обставина підтверджується відсутністю у Акті відповідної відмітки, відтак, відеоматеріали на які посилається відповідач при складенні Акту взагалі не могли розглядатися як належний та допустимий доказу під час розгляду справи та винесення Постанови про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю;
зазначення інспектором праці у Акті лише прізвища та ім'я без встановлення особи є порушенням приписів частини 8 статті 4 Закону № 877 та пункту 10 Порядку № 823, якими на посадових осіб органу державного нагляду покладається обов'язок щодо збирання доказів (будь-яких документів);
матеріали справи не містять жодного доказу, де саме здійснювалося опитування осіб у ході інспекційного відвідування;
згідно з інформацією зазначеною у акті його тривалість становила з 26 жовтня 2020 року по 20 листопада 2020 року, при цьому строк перевірки, у зв'язку з оскарженням ТОВ «РДД» вимоги про надання документів від 26 жовтня 2020 року, зупинявся з 28 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року (включно) таким чином проведення інспекційного відвідування здійснено з перевищенням десятиденного строку;
відсутність належних та допустимих доказів щодо встановлення у діях ТОВ «РДД» порушень законодавства про працю, встановлених Актом, також підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/7666/20.
Суд критично ставиться до таких посилань позивача, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
У постанові від 09 грудня 2020 року № ОМС-ЗП15005/1057/НД/АВ/П/ТД-ФС зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що особи ОСОБА_2 та ОСОБА_11 були допущені до роботи керівництвом ТОВ «РДД» без оформлення трудових договорів, чим порушено частину 1 статті 21 КЗпП України та частини 1,3 статті 24 КЗпП України.
Так, при розгляді справи по суті, судом досліджено відеозапис проведеного інспекційного відвідування. Суд зазначає, що недоліки в фіксації проведення інспекційного відвідування наявні, однак з відеодоказу чітко встановлено, що при перевірці були зокрема присутні директор підприємства та адвокат Непомнящий Я.В., який є представником позивача у розглядуваній справі.
Так, при дослідженні відеозапису судом встановлено, що жодний з працівників ТОВ «РДД» при опитуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зазначили про те, що ці особи не є працівниками/стажистами ТОВ «РДД» навпаки, представники позивача зазначали про те, що документи які свідчать про правомірність знаходження опитуваних осіб на ТОВ «РДД» знаходяться в іншому місці.
Таким чином, вищевикладене нівелює посилання представника позивача на те, що позивач не знав на яких осіб потрібно підготувати документи, оскільки не зазначено їх ідентифікаційних (паспортних) даних.
Щодо посилання позивача на зазначення інспектором праці у Акті лише прізвища та ім'я без встановлення особи, суд ставиться критично, оскільки статтею 265 КЗпП України відповідальність визначена не за встановлену особу, а за фактичний допуск до роботи фізичної особи без оформлення трудового договору (контракту).
Таким чином, у даному випадку при проведенні інспекційного відвідування як то директор, його заступник та адвокат обізнані хто допущений до роботи і візуально присутні бачили цих осіб. Необхідно зауважити, що встановлення особи відповідно до частини 8 статті 4 Закону № 877 та пункту 10 Порядку № 823 необхідно для застосування адміністративного, кримінального або цивільного впливу, однак у розглядуваному випадку відповідальність покладена на роботодавця. Саме на роботодавця покладено обов'язок контролювати свою господарську діяльність та не допускати до роботи невстановлених осіб. У іншому випадку за недотримання свого обов'язку, передбачена відповідна санкція.
По суті відповідальність ТОВ «РДД» у даному випадку не залежить від повних паспортних даних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вона наступає при фактичній наявності осіб на підприємстві, які працюють без оформлення трудового договору (контракту). На підставі цього ж суд не приймає до уваги постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/7666/20.
Також не спростовано те твердження, що під час проведення інспекційного відвідування у приміщенні перебував виконавчий директор Лесняк В.Я., який також підтвердив інспекторам праці, що зафіксовані особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_11 проходять стажування, а Пермякова Лілія навчає їх роботі.
При розгляді справи судом встановлено, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про проходження стажування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також, відсутні докази того, що вищевказані працівники є студентами вищого чи учнем професійно-технічного навчального закладу або що вказані особи зареєстровані як безробітні, як і відсутні індивідуальні програми стажування, договори про стажування, робочі навчальні плани і програми. Не надано також і наказ про стажування вказаних осіб із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування.
Стажування у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходить з 8.00 до 17.00, тобто вісім годин, як то робочий день, за що по завершенню буде оплачено їх роботу.
Так, при розгляді справи, судом встановлено, що дійсно Акт інспекційного відвідування складений з порушенням строків та відповідачем разом з актом не надано копію відеозапису, однак на думку суду такі порушення не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не впливають на саме виявлене правопорушення.
Суд приймаючи таке рішення виходив з того, що не надання копії відеозапису на адресу відповідача не може вплинути на правильність встановлених обставин при інспекційному відвідуванні, а здійснення відеофіксації є правом інспекторів.
Так само у розглядуваному випадку не може вплинути і строк проведення інспекційного відвідування здійснений з перевищенням десятиденного строку, оскільки початок перевірки є 26 жовтня 2020 року, тоді як і фактичний вихід на інспекційне відвідування стався 26 жовтня 2020 року.
Таким чином, застосування надмірного формалізму не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя. Недоліки не впливають на виявлені порушення частини 1 статті 21 КЗпП України та частин 1,3 статті 24 КЗпП України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РДД" (Україна, 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ КОЛЬОРОВА, будинок 3, код ЄДРПОУ 41532436) до УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Профспілок майдан, будинок 5, код ЄДРПОУ 41904647) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення виготовлено та підписано 21 грудня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов