17 грудня 2021 року (16:05)Справа № 280/11260/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,
18.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову від 13.06.2019 ВП №59323169 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 948 501,18 грн.
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2020 ВП №63480014;
зобов'язати Міністерство юстиції України в особі Дніпровського відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з коштів та майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 63480014, зняти це майно з розшуку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.11.2021 з ознайомившись матеріалами виконавчого провадження № 63480014 позивачу стало відомо, що ВП №63480014 відкрите постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Сівакової Олени Олександрівни від 03.11.2020 року. Підставою відкриття ВП № 63480014 слугувала постанова старшого у ВП № 59323169 від 13.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 948501,18 грн. (в постанові від 03.11.2020 зазначена сума виконавчого збору в розмірі 945 679,09 грн.). В свою чергу, підставою для відкриття ВП № 59323169 виконавчий напис № 337 від 12.01.2018 ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0846 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий №2310100000:04:008:0124 (предмет іпотеки) власником якої є позивач. За рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки задоволено вимоги стягувача AT «Укрсоцбанк» у розмірі 9 845 011,84 грн. Зауважує, що приписами статті 11 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Таким чином, обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв'язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе. Разом з тим, як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження № 59323169, державним виконавцем в порядку примусового виконання реалізовано земельну ділянку з кадастровим № 2310100000:04:008:0124 від реалізації предмета іпотеки на користь AT «Укрсоцбанк» стягнуто 28200,01 грн., стягнуто виконавчого збору 2822,09 грн., який обраховано як 10% від коштів перерахованих стягувачу, що відповідає положенням Закону № 1404-VIІІ. За таких обставин, позивач наголошує про протиправність постанови у ВП № 59323169 від 13.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9458 501,18 грн. та, як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження № 63480014 від 03.11.2020 року, та постанов винесених в межах даного виконавчого провадження. Натомість, накладенням арешту на все майно та кошти позивача як фізичної особи, відповідач фактично позбавляє позивача на задоволення первісних потреб щодо життєдіяльності людини. З урахуванням наведеного можливо прийти до висновку, шо належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача зняти арешт з майна та коштів боржника , накладеного в межах виконавчого провадження № 63480014. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 08.12.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначене на 16.12.2021.
14.12.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 74095), в якому останній зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження АСВП 59323169 з примусового виконання виконавчого напису № 337 п.н. ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0846 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 кадастровий №2310100000:04:008:0124 цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки задоволено вимоги стягувача AT «Укрсоцбанк» у розмірі 9845011,84 грн. 13.06.2019 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 59323169 та винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 948501,18 грн. 23.12.2019 державним виконавцем винесена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору, яка була винесена 13.06.2019 було помилково зазначена сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню, а саме замість 984501,18 грн. було зазначено 948501,18 грн. В ході проведення виконавчих дій було звернуто стягнення на відповідну земельну ділянку. Згідно протоколу проведення електронних торгів № 452850 за лотом № 387991 Державним підприємством «СЕТАМ», відповідна земельна ділянка була реалізована. 03.01.2020 переможцю електронних торгів державним виконавцем був виданий акт про реалізацію предмета іпотеки. Відповідно розпорядження від 23.01.2020 на користь стягувача було перераховано 28220,91 грн., стягнуто виконавчий збір у розмірі 2822,09 грн. 03.02.2020 державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно п.15 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». З посиланням на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що державним виконавцем постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.2019 у розмірі 984501,18 грн. (з урахуванням виправленої помилки та з урахуванням стягнутої суми у розмірі 2822,09 грн.) була виведена в окреме провадження. 03.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63480014 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 59323169 від 13.06.2019 з ОСОБА_1 з одночасною перевіркою майнового стану боржника. Згідно довідки з ПФУ боржник отримує пенсію в Управлінні ПФУ у Хортицькому районі. Згідно довідки МВС за боржником зареєстровано право власності на автомобіль CHEVROLET, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 . Згідно довідки з ДРРП за боржником зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2322183500:11:001:5132, площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_3 та право власності на квартиру АДРЕСА_4 . 03.11.2020 державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника. 14.09.2021 державним виконавцем винесена постанова про розшук рухомого майна боржника. 14.09.2021 державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 11.10.2021 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника. Відповідно ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. ОСОБА_1 - боржник за ВП 59323169, тобто на нього покладаються всі обов'язки визначені Законом України «Про виконавче провадження» як боржника. Та обставина, що ОСОБА_1 є майновим поручителем за договором іпотеки № 996\08-001вкл-21 від 05.08.2008 не є підставою щодо несплати ним виконавчого збору за виконавчим документом. Таким чином вбачається, державним виконавцем було здійснено необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа у спосіб і порядок визначений чинним законодавством. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
16.12.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 74749). Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечує, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні.
За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
05.08.2021 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 996/08-001вкл-К, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - «Кредит», на умовах визначених цим Договором. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна окремо - «Транш», зі сплатою 14,00 процентів річних та в розмірі в порядку визначеному у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною договору в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 155 000,00 доларів США, з наступним графіком зниження максимального ліміту заборгованості.
05.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір №996/08-001 вкл-2І зареєстрований в реєстрі за № 2177, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором відновлюваної кредитної лінії № 996/08-001 вкл-К від 05.08.2008, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, надалі - «основне зобов'язання», наступне нерухоме майно: земельну ділянку, загальної площею 0,0846 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 288420 від 30.07.2008 кадастровий номер 2310100000:04:008:0124, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - «Предмет іпотеки».
13.06.2019 відповідачем відкрито виконавче провадження №59323169 з примусового виконання виконавчого напису № 337, виданого 12.01.2018 ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0846 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 кадастровий № 2310100000:04:008:0124 цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 .
13.06.2019 відповідачем винесена постанова ВП № 59323169 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 948501,18 грн.
23.12.2019 відповідачем винесена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі ВП № 59323169, а саме у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору, яка була винесена 13.06.2019 помилково зазначена сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню, а саме замість 984501,18 грн. зазначено 948501,18 грн.
В ході проведення виконавчих дій було звернуто стягнення на відповідну земельну ділянку.
Згідно протоколу проведення електронних торгів № 452850 за лотом №387991 Державним підприємством «СЕТАМ» відповідна земельна ділянка була реалізована.
03.01.2020 переможцю електронних торгів - ОСОБА_4 державним виконавцем виданий акт про реалізацію предмета іпотеки.
Відповідно розпорядження № 59323169 від 23.01.2020 на користь стягувача - АТ «Укрсоцбанк» перераховано 28220,91 грн., стягнуто виконавчий збір у розмірі 2822,09 грн.
03.02.2020 відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №59323169 на підставі п.15 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, судом встановлено, що державним виконавцем постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 13.06.20219 у розмірі 984501,18 грн. (з урахуванням виправленої помилки та з урахуванням стягнутої суми у розмірі 2822,09 грн.) виведена в окреме провадження.
03.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63480014 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 59323169 від 13.06.2019.
03.11.2020 відповідачем винесена постанова про арешт майна боржника ВП №63480014.
14.09.2021 відповідачем винесена постанова про розшук рухомого майна боржника ВП №63480014.
14.09.2021 відповідачем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №63480014.
Вважаючи постанови від 13.06.2019 ВП №59323169 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 948 501,18 грн. та про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2020 ВП №63480014 протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог через наступне.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно статті 2 Закону №1404-VIII здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі написи нотаріусів.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
З урахуванням викладеного, виконавчий збір є санкцією майнового характеру, яка накладається за відмову боржника в добровільному порядку виконати вимоги виконавчого документа.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 по справі №910/1587/13.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач не виступав основним боржником за Іпотечним договором № 996/08-001вкл-2І від 05.08.2008, а виступав майновим поручителем ОСОБА_3 за Договором відновлюваної кредитної лінії № 996/08-001 вкл-К від 05.08.2008.
Відповідно до термінів визначених у статті 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
З долучених позивачем договорів судом встановлено, що позивач не був боржником за Іпотечним договором № 996/08-001вкл-2І від 05.08.2008, а мав правовий статус майнового поручителя, як особи, що передала належне йому на праві власності майно в іпотеку, для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи.
Вартість предмета іпотеки відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Майновий поручитель відповідно до статті 11 Закону України «Про іпотеку» несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Отже, майновий поручитель несе відповідальність перед боржником виключно в межах вартості предмета іпотеки, що у свою чергу, визначається угодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем.
З матеріалів справи убачається, що в пункті 1.2 Іпотечного договору зазначено, що заставна вартість предмету іпотеки складає 319 776,60 грн., що в еквіваленті складає 66 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.
Отже, виходячи з вартості предмету іпотеки, державний виконавець мав попередньо визначити у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір у розмірі 31 977,660 грн. або 6600,00 доларів США.
Відповідно до частини сьомої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Приписами статті 11 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
В силу приписів статті 5 Закону України «Про іпотеку», вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Тобто, обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв'язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 29.03.2017 у справі №3-1591гс16.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що визначений у постанові від 13.06.2019 ВП №59323169 розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з позивача у розмірі 948 501,18 грн. перевищує 10% вартості іпотечного майна на 916 523,52 грн. (948501,18 - 31977,66 = 948 501,18 грн.), на яке звернуте стягнення, а тому не відповідає вимогам закону.
Враховуючи, що відповідачем було здійснено невірний обрахунок суми виконавчого збору, яка підлягає примусовому стягненню із позивача, суд приходить до висновку, що постанова від 13.06.2019 ВП №59323169 про стягнення виконавчого збору та як наслідок постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2020 ВП №63480014 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів та майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №63480014 та зняття майна з розшуку суд вважає передчасними, оскільки в межах виконавчого провадження №63480014 відповідачем також виносились постанови про арешт майна боржника від 03.11.2020 та про розшук рухомого майна боржника від 14.09.2021, які не є предметом розгляду у цій справі, вимоги щодо скасування зазначених рішень позивачем у позовній заяві не заявлено, а відтак наразі є чинними та не скасованими.
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Беручи до уваги вищезазначене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів та майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №63480014 та зняття майна з розшуку, задоволенню не підлягають оскільки заявлені передчасно.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 10393,01 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 13.06.2019 ВП №59323169.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2020 ВП №63480014.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 393,01 грн. (десять тисяч триста дев'яносто три гривні 01 копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.12.2021.
Суддя Ю.В. Калашник