м. Вінниця
20 грудня 2021 р. Справа № 120/12424/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни , розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Могилів-Подільська окружна прокуратура в інтересах держави до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Могилів - Подільська окружна прокуратура в інтересах держави (далі- прокуратура, позивач) із адміністративним позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів- Подільського району Вінницької області (далі - рада, відповідач) , яким просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не вчинення дій для надання статусу юридичної особи Службі у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради, приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради відповідно до нормативів, установлених ч. 6 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей";
- зобов'язати вчинити дії, спрямовані на набуття статусу юридичної особи Службі у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради, приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради відповідно до нормативів, установлених ч. 6 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", а саме в кількості 4 осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад, відтак, рада зобов'язана утворити і зареєструвати для цього службу у справах дітей. Однак, відповідачем не зареєстровано таку службу в якості юридичної особи, а штат створеної складає лише 1 одиницю. Оскільки на обслуговуванні у ради 4356 дітей штат має нараховувати 4 одиниці. Дані обставини, свідчать про те, що це може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей.
Ухвалою від 04.10.2021 р. відкрито провадження у справі, призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
26.10.2021 р. від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що служба створена, однак не зареєстрована, як юридична особа оскільки керівник служби у справах дітей, відомості щодо якого мають відображатись у заяві про державну реєстрацію, - не призначений. Відповідач зазначає про те, що служба в цілому створена та оголошено конкурс на заміщення посади начальника, однак станом на 20.10.21 р. такий не відбувся через відсутність кандидатів. Оскільки керівник не призначений відсутня можливість здійснити реєстрацію служби як юридичної особи.
Також зазначив, що захист дітей здійснює не лише служба у справах дітей. В раді створено опікунську раду та КЗ "Центр надання соціальних послуг Мурованокуриловецької селищної ради", на які також покладено відповідні функції. Щодо приведення штатної чисельності служби у відповідність до вимог Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", то відповідач вказує на те, що ведення справ дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування здійснює відділ у справах дітей та молоді Могилів - Подільської райдержадміністрації у кількості 3 чоловік робочі місця яких перебувають в приміщенні селищної ради.
02.11.2021 р. надійшла відповідь на відзив, в якій процитовано мотиви наведені в позовні заяві стосовно необхідно реєстрації служби, як юридичної особи та затвердження штату не менше ніж 4 одиниці. Також зазначено, що відзивом не спростовано тверджень та аргументів позовної заяви, навпаки підтверджено, що служба не зареєстрована.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм Закону України "Про прокуратуру", прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Разом з тим, відповідно до вищевказаного положення Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням/реєстрацією в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей, а тому прокурор має, в даному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (далі - Закон № 20/95-ВР).
Згідно статті 5 Закону України "Про охорону дитинства" основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.
Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;
розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;
вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";
можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;
вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;
вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
В свою чергу, статтею 1 Закону "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей " (далі - Закон № 20/95-ВР) визначено, що здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Під соціальним захистом дітей у цьому Законі слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.
Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону № 20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Разом з тим, частиною першою статті 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно частин першої та другої статті 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремий підрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку. Штатна чисельність такого підрозділу встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, але має становити не менше двох осіб.
В свою чергу, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР)
В розумінні статті 2 Закону №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені, Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша, статті 10 Закону №280/97-ВР).
Згідно статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Підпунктами 6, 8 пункту "б" статті 32 Закону №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).
Відповідно до пунктів 2, 2-1 пункту "б" частини першої статті 34 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Пунктом 1 частини другої статті 38 Закону №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 № 890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з пунктом 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Пунктом 1.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що при формуванні штатних розписів служб у справах дітей рекомендовано дотримуватись норм, визначених статтею 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і статтею 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".
Згідно пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок № 866), безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).
Для здійснення визначених законом повноважень щодо захисту прав дітей міські, районні у містах (у разі їх утворення), сільські, селищні ради об'єднаних територіальних громад забезпечують: утворення служб у справах дітей; розроблення та затвердження положення про службу у справах дітей з урахуванням пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1068 "Про затвердження типових положень про службу у справах дітей" (Офіційний вісник України, 2007 р., № 66, ст. 2541) та примірного положення про службу у справах дітей виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради, затвердженого Мінсоцполітики; роботу єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; прийом від райдержадміністрацій особових справ дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, які походять з відповідної територіальної громади, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають (перебувають) на території відповідної територіальної громади, згідно з примірним порядком, затвердженим Мінсоцполітики; облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей, які можуть бути усиновлені; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які прибули з інших територій; усиновлених дітей, за умовами проживання та виховання яких здійснюється нагляд; дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; кандидатів в усиновлювачі; нерухомого майна дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які до утворення служб у справах дітей міськими, районними у містах (у разі їх утворення), сільськими, селищними радами об'єднаних територіальних громад перебували на відповідному обліку в службах у справах дітей райдержадміністрацій (облік потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів, дітей, які можуть бути усиновлені, та кандидатів в усиновлювачі ведуть виключно служби у справах дітей виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад).
Згідно пунктів 13-14 Порядку № 866 облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини.
У разі коли батьки дитини або місце їх проживання невідомі, дитина, яка залишилась без батьківського піклування, береться на облік у службі у справах дітей за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров'я, в якому дитину залишили.
Облік дітей, розлучених із сім'єю, веде служба у справах дітей за місцем виявлення дитини.
Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника служби у справах дітей, але не більше ніж на 25 днів.
Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку, яка ведеться за формою згідно з додатком
Пунктом 3-1 Порядку № 866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім'ях органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зокрема служби у справах дітей, забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб'єктів у разі потреби здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім'ям (у разі наявності) відповідно до Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров'ю дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800 (далі - Порядок № 800).
Відповідно до пунктів 3, 7 Порядку № 800 суб'єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, є, серед інших, органи місцевого самоврядування (структурні підрозділи виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення тощо), служби у справах дітей. Голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об'єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров'ю, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб'єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.
Механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання необхідної допомоги з урахуванням потреб, визначає Порядок про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затверджений постановою від 1 червня 2020 р. № 585.
Координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).
Сільські, селищні, міські голови, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об'єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб'єктів ( пункт 7 Порядок №585).
Відповідно до п. 15 Порядку №585 служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, під час прийняття рішення про взяття її на облік:
1) отримує інформацію про дитину, її законних представників, а також складні життєві обставини дитини та її сім'ї від:
центру соціальних служб, фахівця із соціальної роботи або іншого надавача соціальних послуг, що проводив оцінювання потреб дитини та її сім'ї у соціальних послугах, - про результати такого оцінювання, а також про соціальні послуги, що вже надавалися дитині та її сім'ї;
органів Національної поліції - про обставини вчинення жорстокого поводження з дитиною, зокрема домашнього насильства стосовно дитини та за участю дитини, про факти притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини тощо з подальшим отриманням копій відповідних матеріалів, що підтверджують зазначені обставини чи факти;
закладів охорони здоров'я - про результати медичного обстеження дитини, надання їй медичної допомоги, про стан здоров'я її законних представників, стан дотримання законними представниками дитини рекомендацій лікарів;
закладів освіти - про особливості виховання, навчання та розвитку дитини, її особливі освітні потреби, особливості поведінки дитини з однолітками та дорослими, стан відвідування нею занять, у тому числі частоту їх пропусків без поважних причин, випадки булінгу (цькування), вчиненого дитиною або стосовно неї, стан заінтересованості законних представників дитини у виховному/навчальному процесі дитини тощо;
інших суб'єктів - інформацію про дитину та її сім'ю, необхідну для забезпечення її соціального захисту;
2) видає наказ про взяття дитини на облік.
Рішення про взяття на облік дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у зв'язку із жорстоким поводженням з нею або наявності загрози життю чи здоров'ю дитини, приймається протягом семи робочих днів з дати отримання повідомлення про виявлення такої дитини.
Рішення про взяття на облік дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, не пов'язаних безпосередньо із жорстоким поводженням з нею або наявністю загрози життю чи здоров'ю дитини, приймається протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення про виявлення такої дитини;
3) вносить інформацію про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, до журналу обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, згідно з додатком та до банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі - єдиний банк даних) шляхом заповнення електронної обліково-статистичної картки дитини, що ведеться за формою, встановленою Мінсоцполітики;
4) звертається до органу соціального захисту населення для організації оцінювання потреб дитини та її сім'ї у соціальних послугах протягом п'яти робочих днів після виявлення дитини, якщо таке оцінювання не проводилось, у тому числі після оцінки рівня безпеки дитини;
5) формує особову справу дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, до якої, зокрема, друкується дублікат картки (у паперовому вигляді) із зазначенням дати виготовлення, який підписується оператором єдиного банку даних, засвідчується підписом керівника, а також додаються копії усіх наявних документів, що стосуються дитини (документи, отримані відповідно до підпункту 1 пункту 15 цього Порядку додаються до особової справи обов'язково);
6) готує проект рішення органу опіки та піклування про надання згоди на внесення персональних даних про дитину, яка є постраждалою від домашнього насильства, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі відповідно до Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 р. № 234 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 906), якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини.
Таким чином, обов'язок виконавчих органів об'єднаних територіальних громад щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері, зокрема, захисту прав дітей та, відповідно, створення служби у справах дітей і реєстрація такої, як юридичної особи визначено низкою нормативно - правових актів. Окрім того, законодавець визначив й штатну чисельність служби, яка має бути затверджена. Зокрема, штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів селищних рад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Так, судом встановлено, що 30.07.2021 р. рішенням Мурованокуриловецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області №418 визначено створити службу у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради та затверджено Положення про службу та штатну чисельність в кількості - 1 штатна одиниця.
Проте, станом на 24.09.21 р. ця служба не зареєстрована як юридична особа.
Як вказує відповідач, станом на 15.09.2021 р. оголошено конкурс на зайняття вакантної посади керівника служби, однак такий не відбувся за відсутності кандидатів. За відсутності керівника відсутні й правові підстави для здійснення/проведення державної реєстрації юридичної особи, адже буде подано неповний пакет документів до реєстраційної служби.
Оцінюючи вказані аргументи сторони відповідача, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації створення юридичної особи - державного органу подається заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.
Для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - місцевої ради, виконавчого комітету місцевої ради, а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї.
Для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.
Отже, для державної реєстрації юридичної особи виконавчого органу місцевої ради слід подати визначений законом пакет документів, а саме: заяву, акт про створення органу та акт про призначення керівника такого органу.
В свою чергу частиною 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відтак, служба у справах дітей є виконавчим органом селищної ради, а тому обов'язковим документом при подачі на реєстрацію юридичної особи - є акт про призначення керівника такої служби/органу.
В разі подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі, це є підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації (ст. 27 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" ).
В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідачем створена служба у справах дітей, оголошено конкурс на зайняття вакантної посади керівника, однак в силу об'єктивних обставин (через відсутність кандидатів) такий не відбувся, що унеможливило й проведення державної реєстрації юридичної особи.
Відтак, відсутні підстави вважати, що мала місце протиправна бездіяльність відповідача у частині не вчинені дій для надання статусу юридичної особи службі у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради.
Стосовно вимоги про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на набуття службою у справах дітей статусу юридичної особи, то вони є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення дій для надання статусу юридичної особи.
Виходячи з того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що має місце факт протиправної бездіяльності та з урахуванням похідного характеру вимоги зобов'язального характеру, остання не підлягає задоволенню.
Окрім того, суд вважає за необхідне й вказати наступне.
Право на захист -це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа/особа уповноважена державною має право на захист свого права /захист інтересів держави у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Отже, зобов'язання вчинити дії, спрямовані на набуття службою статусу юридичної особи саме у досліджуваному спорі, можливе лише за умови, що на момент звернення до суду з цим позовом такі дії не вчинялись та існував такий спір. Проте, судом не встановлено наявності спору із цього питання, адже відповідачем вчинялись певні діїі відсутні підстави вважати, що у майбутньому відповідач не буде вживати відповідних заходів.
За сукупністю наведених обставин, відсутні підстави для задоволення позову в досліджуваній частині.
Окремо та з урахуванням процитованих вище норм, надаючи оцінку вимогам «про визнання протиправною бездіяльності щодо неприведення штатної чисельності служби відповідно до нормативів установлених законом та зобов'язання вчинити дії спрямовані на приведення штатної чисельності служби відповідно до нормативів, установлених законом, а саме, в кількості 4 осіб», суд вказує наступне.
Як посилається відповідач у своїх запереченнях, захист дітей здійснює відділ у справах дітей та молоді Могилів - Подільської райдержадміністрації, у якому працює 3 особи, робочі місця яких знаходяться у приміщені селищної ради, а також одна штатна одиниця передбачена у службі у справах дітей селищної ради, яка на даний час є вакантною.
Проте, суд зауважує, що законодавець не передбачає здійснення заміни районних, міських, районних у містах служб у справах дітей (в районних адміністраціях) - на служби у справах дітей сільських, селищних рад. Навпаки передбачено створення відповідних служб в органах місцевого самоврядування (об'єднаних територіальних громадах) з чітко визначеною кількістю працівників. А тому, доводи наведені стороною відповідача не гуртуються на нормах закону та не беруться судом до уваги.
Водночас, згідно листа Мурованокуриловецької селищної ради № 02-13/2463 від 9.09.2021 р. загальна чисельність дітей на території ради складає 4356 осіб. За даними Головного управління статистики у Вінницькій області населення у віці від 0 до 18 років станом на 1.01.2021 р. у Мурованокуриловецькому районі склало 4172 особи.
Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради №418 від 30.07.21 р. створено службу у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради та затверджено штатну чисельність в кількості 1 штатна одиниця.
Разом з тим, суд вкотре вказує, що частина сьома статті 4 Закону № 20/95-ВР визначає, що штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Отже встановлені законодавцем нормативи щодо чисельності осіб, які б мали працювати у службі, при прийнятті відповідного рішення та на момент розгляду справи - відповідачем не дотримано, що є протиправним. А отже, суд погоджується з доводами прокурора щодо необхідності приведення штатної чисельності служби у справах дітей відповідно до нормативів встановлених законом. При цьому, з урахуванням тієї чисельності дітей, що будуть проживати на відповідній території на момент прийняття рішення, адже їх кількість не є сталою.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог лише частково, а відтак, і адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб'єкта владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовлити частково.
Визнати протиправною бездіяльність щодо не приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради відповідно до нормативів, установлених ч. 6 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Зобов'язати вчинити дії, спрямовані на приведення штатної чисельності Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради відповідно до нормативів, установлених ч. 7 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Могилів - Подільська окружна прокуратура (вул. Покровська,5,м. Могилів - Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909).
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області (вул.Соборна,45,смт. Муровані Курилівці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325974).
Повний текст рішення сформовано: 20.12.21 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна