про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
21 грудня 2021 р. Справа № 120/18577/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
16.12.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, доходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, як вбачається із матеріалів позовної заяви в межах даного позову позивачем заявлені наступні позовні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 10.09.2021 №905090808275 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків колегії суддів в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №120/1760/21-а;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, від 23.05.1986 № 1031-рс та довідок архівного відділу Вінницької міської ради № 3-24-47421-24-30, 3-24-47424-24-30, 3-24-47426/24-30 від 13.06.2016 та довідки №7/7-313 від 29.04.1993 у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач відмовляється виконувати належним чином постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №120/1760/21-а, в якій, як вказує позивач, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідач повинен був застосовувати саме довідки архівного відділу Вінницької міської ради № 3-24-47421-24-30, 3-24-47424-24-30, 3-24-47426/24-30 від 13.06.2016 та довідку №7/7-313 від 29.04.1993 видані ОСОБА_1 по місцю роботи, з якої він був направлений, як військовозабов'язаний, на військові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 році.
Дійсно, із долучених позивачем до позовної заяви доказів слідує, що 30.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення з 01.10.2017 перерахунку пенсії як військовослужбовцю, з урахуванням Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, від 23.05.1986 № 1031 та архівної довідки №2/12977 від 17.05.2016, №7/7-313 від 29.04.1993.
За результатами розгляду такої заяви та доданих до неї матеріалів відповідач листом від 09.11.2020 №4776-4865/З-02/8-0200/20 повідомило ОСОБА_1 , що в матеріалах пенсійної справи міститься архівна довідка встановленого зразка від 13.06.2016 №3-24-4721, видана архівним відділом Вінницької міської ради за період роботи з 1984 по 2000 роки, відповідно до якої і проводиться розрахунок пенсії позивача. Перерахунок пенсії на умовах двоскладової формули може бути здійснений на підставі довідки встановленого зразка про заробітну плату. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Непогоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2021 по справі № 120/1760/21-а ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
В подальшому, позивач оскаржив вищезазначене рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2021. Прийнято нову постанову, якою позов задовольнити частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нерозгляду у встановленому порядку заяви ОСОБА_1 від 30.10.2020 про перерахунок пенсії, відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 про перерахунок пенсії, відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків, викладених в цьому судовому рішенні. В решті позову відмовити.
При цьому, як слідує з мотивувальної частини даного судового рішення, судом надавалась оцінка діям відповідача щодо обчислення розміру пенсії без врахування Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, від 23.05.1986 № 1031-рс та довідок архівного відділу Вінницької міської ради № 3-24-47421-24-30, 3-24-47424-24-30, 3-24-47426/24-30 від 13.06.2016.
В свою чергу, обґрунтовуючи протиправність прийнятого ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення від 10.09.2021 №905090808275 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків колегії суддів в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №120/1760/21-а позивач покликається виключно на неналежне виконання зазначеної постанови суду апеляційної інстанції.
Із цього приводу суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Водночас, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.
Так, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, саме в межах процедури виконання судового рішення суд згідно ст. 378 КАС України може встановити чи змінити спосіб і порядок його виконання.
Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).
Так, у постанові від 20.02.2019 по справі № 806/2143/15 Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені правові норми КАС України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (невиконанням) судового рішення в цій справі.
До того ж, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
В контексті вищенаведеного слід зазначити, що єдиним мотивом протиправності прийнятого відповідачем рішення від 10.09.2021 №905090808275 позивач в позовній заяві зазначає неналежне виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 прийнятого по справі № 120/1760/21-а.
Отже, суд вважає, що за наведених у позовній заяві обґрунтувань заявлених позовних вимог, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, позаяк при розгляді даних позовних вимог позивача суд не може зобов'язувати фактично виконувати інше рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі N 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі N 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі N 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі № 120/1760/21-а порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно ст. 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.
З огляду на мотивацію, якою позивач обгрунтовує протиправність прийнятого відповідачем рішення від 10.09.2021 №905090808275, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна