м. Вінниця
23 листопада 2021 р. Справа №120/11116/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,
представника позивача Гембери Сергія Вікторовича,
представника відповідача Кухрівського Олександра Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що відповідно до наказу та направлення посадовою особою Головного управління ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 10 лютого 2020 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої 25 травня 2021 року складено акт.
У акті перевірки йдеться про виявлені під час такої порушення, що полягають у недотриманні позивачкою умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Так, на думку посадової особи, що проводила перевірку, ОСОБА_1 , уклавши договір про надання поворотної фінансової допомоги, здійснила діяльність у сфері фінансового посередництва, що відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України унеможливлює перебування на спрощеній системі оподаткування.
За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 24 червня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0056370710 про застосування штрафу в розмірі 680 гривень, №0056380710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 74492,04 гривні, №0056420710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, на загальну суму 893904,43 гривні, №056430710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1027050,00 гривень, рішення №0056390710 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким до позивачки застосовано штраф в розмірі 186,40 гривень та нараховано пеню в сумі 7,69 гривень, рішення №0056400710 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно недонарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким застосовано штраф в розмірі 50647,67 гривень.
Також 24 червня 2021 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0056410710.
Не погоджуючись із такими рішенням контролюючого органу, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги скасовано податкові повідомлення-рішення №0056380710 від 24 червня 2021 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8939,05 гривень, №0056420710 від 24 червня 2021 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 107268,54 гривень та №0056430710 від 24 червня 2021 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 123366 гривень.
На підставі рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 18 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0074300710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами, на загальну суму 65552,99 гривень, №0074280710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 786635,89 гривень та №0074310710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 904684 гривні.
Позивач вважає спірні рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, оскільки висновки, викладені у акті перевірки, щодо порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства є необґрунтованими.
Так, позивачка вказує на те, що на виконання договору позики від 15 березня 2018 року нею надана товариству з обмеженою відповідальністю «Сармат» безвідсоткова поворотна фінансова допомога в розмірі 206000 гривень. Платіжні доручення №21 та №23 від 27 березня 2018 року свідчать про перерахування позивачкою товариству вказаної суми коштів. При цьому, повернення наданих товариству коштів підтверджується платіжними дорученнями від 18 травня 2018 року, від 15 лютого та від 24 квітня 2019 року, що також свідчить про відсутність мети у позивача в отриманні прибутку.
Більше того, позивач зазначає, що контролюючим органом не доведено того, що поворотна фінансова допомога надавалася товариству з обмеженою відповідальністю "Сармат" із запозичених коштів, адже під фінансовим посередництвом розуміється робота із залученими грошовими коштами та отриманням прибутку від надання таких коштів у позику іншим особам, а позивач такої діяльності не здійснював.
Також позивачка стверджує, що відповідач безпідставно прирівняв договір позики №1 від 15 березня 2018 року, на підставі якого надано поворотну фінансову допомогу, до договору про надання послуг у сфері фінансового посередництва, у зв'язку із чим й були зроблені помилкові висновки.
За наведених обставин позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 15 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 жовтня 2021 року.
12 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що платник податків ОСОБА_1 порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, уклавши договір про надання поворотної фінансової допомоги. Відтак, позивач здійснила діяльність у сфері фінансового посередництва в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010. А тому з урахуванням вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України зобов'язана була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність, а саме з 01 квітня 2018 року. Отже, відповідач вважає, що всі прийняті контролюючим органом рішення є правомірними, оскільки порушення позивачкою податкового законодавства мали місце.
12 жовтня 2021 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В ході судового засідання, що відбулося 12 жовтня 2021 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задовольнив клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 08 листопада 2021 року.
29 жовтня 2021 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позов у зв'язку із тим, що 18 жовтня 2021 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34762-13, якою вимагалося сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 265796,43 гривень. Відтак, представник позивача, окрім раніше заявлених позовних вимог також просив скасувати згадану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
В ході судового засідання 08 листопада 2021 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою прийняв заяву про зміну предмету позову до розгляду.
Іншою ухвалою без виходу до нарадчої кімнати суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 листопада 2021 року.
В судовому засіданні 23 листопада 2021 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечував проти задоволення таких з мотивів, що наведені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 25 червня 2008 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якої визначено наступні: виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н. в. і. у. (КВЕД 28.29), виробництво металообробних машин (КВЕД 28.41), виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н. в. і. у. (КВЕД 28.99), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у. (КВЕД 77.39), загальне прибирання будинків (КВЕД 81.21), інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів (КВЕД 81.22), функціювання атракціонів і тематичних парків (КВЕД 93.21), допоміжне обслуговування наземного транспорту (КВЕД 52.21), управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (КВЕД 68.32).
Підприємницька діяльність позивачкою припинена 10 лютого 2020 року на підставі власного прийнятого рішення.
На підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464- VI), відповідно до наказу на проведення перевірки від 26 березня 2021 року №972к головним державним ревізором-інспектором відділу планових і позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 10 лютого 2020 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 10 лютого 2020 року.
За результатами проведеної перевірки 25 травня 2021 року складено акт №5086/02-32-07-10/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовані такі порушення:
- підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункт 177.2, пункт 177.10 статті 177 ПК України, у зв'язку із чим ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 715123,54 гривень. Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 ПК України;
- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 8 статті 9 Закону №2464-VI. За результатами перевірки підприємцю донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 218636,14 гривень. Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктами 3, 5 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI;
- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. За результатами перевірки підприємцю донараховано військовий збір в сумі 59593,63 гривні. Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 ПК України;
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2 пункту 177.11 статті 177 ПК України в результаті неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за 2019 рік та 2020 рік. Відповідальність за вищевказані порушення передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.4, пункту 183.10 статті 183 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 822440,20 гривень. Відповідальність за вищевказані порушення передбачено пунктом 123.1. статті 123 ПК України;
- пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, а саме: несвоєчасно сплачено єдиний внесок, нарахований на суму заробітної плати, в сумі 233 гривень;
- пункту 177.2, пункту 177.10 статті 177 ПК України, а саме: неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за 2019 та 2020 роки. Відповідальність за вказане порушення передбачено статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 9 статті 9 Закону №2464-VI, а саме: порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску за період з 01 квітня 2018 року по 10 лютого 2020 року. Відповідальність за вказане порушення передбачено статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на виявлені порушення відповідачем прийнято такі податкові рішення:
1. Податкове повідомлення-рішення №0056370710 від 24 червня 2021 року про застосування штрафу в розмірі 680 гривень.
2. Податкове повідомлення-рішення №0056380710 від 24 червня 2021 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 74492,04 гривні.
3. Податкове повідомлення-рішення №0056420710 від 24 червня 2021 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 893904,43 гривні.
4. Податкове повідомлення-рішення №056430710 від 24 червня 2021 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1027050,00 гривень.
5. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0056410710 від 24 червня 2021 року.
6. Рішення №0056390710 від 24 червня 2021 року, яким застосовано штраф у розмірі 186,40 гривень та нараховано пеню в сумі 7,69 гривень.
7. Рішення №0056400710 від 24 червня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 50647,67 гривень.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими рішеннями позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, рішенням якої від 18 серпня 2021 року податкові повідомлення-рішення №0056380710 від 24 червня 2021 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 8939,05 гривень, №0056420710 від 24 червня 2021 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 107268,54 гривень та №056430710 від 24 червня 2021 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 123366 гривень скасовано та прийнято нові податкові повідомлення-рішення, а саме:
1. Податкове повідомлення-рішення №0074300710 від 20 серпня 2021 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 65552,99 гривень.
2 Податкове повідомлення-рішення №0074280710 від 20 серпня 2021 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 786635,89 гривень.
3. Податкове повідомлення-рішення №0074310710 від 20 серпня 2021 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 904684 гривень.
18 жовтня 2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34762-13 зі сплати єдиного внеску.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам що виникли, суд зважає на таке.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з положеннями пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 15.2 статті 15 ПК України кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб .
Пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з положеннями пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пункту 291.4 статті 291 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.
При цьому, відповідно до підпункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом ІІІ цього Кодексу.
Підпунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Окрім того, згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Положеннями пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Так, в ході судового розгляду установлено, що до припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування (третій групі).
Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 10 лютого 2020 року контролюючим органом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, уклавши договір про надання поворотної фінансової допомоги та надала її 27 березня 2018 року у розмірі 188000 гривень та 18000 гривень, що свідчить про здійснення діяльності у сфері фінансового посередництва в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010.
Відтак, на думку відповідача, починаючи з 01 квітня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 втратила право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому отримані нею доходи від здійснення підприємницької діяльності протягом 2018-2020 років слід оподатковувати на загальних умовах.
Проте, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини 3 статті 333 Господарського кодексу України фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
При цьому, Податковий кодекс України не містить визначення поняття "фінансове посередництво".
Проте, відповідно до розділу 3 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України №457 від 11 жовтня 2010 року (надалі - КВЕД-2010) КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.
Розділом 5 КВЕД-2010 встановлено - фінансова та страхова діяльність (секція - К), надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), грошове посередництво (група - 64.1), інші види грошового посередництва (клас - 64.19).
Таким чином, на думку суду, лише суб'єкти господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності можуть надавати фінансові послуги.
Натомість, серед видів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не значиться такий вид діяльності, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва.
Водночас, на думку відповідача, на здійснення позивачкою інших видів грошового посередництва вказує надання ОСОБА_1 фінансової допомоги в сумі 206000 гривень товариству з обмеженою відповідальністю «Сармат» на виконання договору позики №1 від 15 березня 2018 року.
Разом із тим, предметом згаданого договору позики визначено, що позикодавець в особі ОСОБА_1 передає у власність позичальнику в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат» на умовах безвідсоткової поворотної фінансової допомоги 206000 гривень, а останній зобов'язується повернути її до закінчення терміну позики.
Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що цей договір не спрямований на отримання прибутку позикодавцем від передачі грошових коштів та не укладений з метою здійснення діяльності з надання фінансових послуг в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На виконання умов цього договору позивачка 27 березня 2018 року перерахувала товариству з обмеженою відповідальністю «Сармат» кошти в сумі 188000 та 18000 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №21 та №23 від 27 березня 2018 року. При цьому у призначенні здійсненого платежу у згаданих платіжних документах зазначено «безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно з договором №1 від 15 березня 2018 року».
Платіжними дорученнями №1154 від 18 травня 2018 року, №88 від 15 лютого 2019 року та №1710 від 24 квітня 2019 року підтверджується повернення товариством позивачеві 24500 гривень, 28600 гривень та 152900 гривень відповідно.
Відтак, надання ОСОБА_1 товариству безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не передбачало отримання нею доходу.
Безпідставними слід визнати твердження відповідача на прибутковість здійсненої позивачкою операції з посиланням на назву договору, укладеного між ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «Сармат», адже зі змісту договору слідує, що між його учасниками виникли відносини, пов'язані із наданням позивачкою товариству безвідсоткової поворотної фінансової допомоги без мети одержання нею прибутку. При цьому, така допомога надавалася позивачкою у формі договору позики, що не заборонено чинним законодавством України.
Відтак, надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не може вважатись грошовим посередництвом в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010 лише з тих підстав, що між ОСОБА_1 та товариством укладено договір позики, на чому наголошується у акті перевірки, оскільки наданні кошти передавалися саме як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, а не як позика, про що йдеться у класі 64.19 КВЕД-2010.
За таких обставин суд доходить висновку, що прийняті податкові рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
В силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 11350 гривень, що підтверджується квитанцією від 07 вересня 2021 року.
Відтак, на користь позивачки слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 11350 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0056370710 від 24 червня 2021 року, №0074300710 від 20 серпня 2021 року, №0074280710 від 20 серпня 2021 року, №0074310710 від 20 серпня 2021 року, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0056390710 та №0056400710 від 24 червня 2021 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0056410710 від 24 червня 2021 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34762-13 від 18 жовтня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 11350 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)
Повний текст рішення суду складено 03.12.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович