21 грудня 2021 р. Справа № 120/12294/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
22.09.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.05.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.05.2020, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.01.2020 № 43 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), а наказом начальника Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 05.05.2020 № 98 виключено зі списків особового складу та зі всіх видів забезпечення з 05.05.2020.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 242 Указу Президента України від 10.02.2008 № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Проте повного розрахунку при звільненні з військової служби позивач не отримав.
08.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та вжити заходи щодо перерахунку та доплати йому за період з 29.01.2020 по 05.05.2020 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Однак відповіді на звернення від відповідача не надходило.
Позивач вважає оскаржувані дії відповідача протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 28.09.2021 про роз'єднання позовів вирішено роз'єднати позовні вимоги ОСОБА_1 в адміністративній справі № 120/12294/21-а, зокрема шляхом виділення в самостійне провадження позовних вимог до Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Ухвалою суду від 30.09.2021 вказану справу прийнято до розгляду та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, зокрема, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Частиною восьмою статті 126 КАС України передбачено, що вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
З матеріалів справи видно, що копію вказаної ухвали та копію позовної заяви з доданими до неї документами вручено відповідачу під розписку 19.10.2021.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення до суду не надходив відзив на позовну заяву.
Тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Встановлено, що наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.01.2020 № 43 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я).
Наказом начальника Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 05.05.2020 № 98 позивача виключено зі списків особового складу та зі всіх видів забезпечення з 05.05.2020.
Позивач зазначає, що він не отримав повного розрахунку при звільненні з військової служби, оскільки він не отримав індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
08.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Станом на день звернення позивача до суду відповідь на вказану заяву не надходила.
Позивач вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як зазначає позивач, індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 йому не нараховувалась та не виплачувалась. Заперечень щодо цього відповідач не надав.
Суд зауважує, що не може визнаватися правомірною відмова у виплаті позивачу спірних сум індексації з мотивів відсутності достатнього фінансування Міністерства оборони України загалом та військової частини зокрема.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Отже, відсутність у Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку належного фінансового забезпечення у спірний період, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком роботодавця.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018 суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Відтак підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію за вказаний період.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подав, належними та допустимими доказами правомірності своїх дій не обґрунтував, доводів позивача не спростував.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відтак, враховуючи з'ясовані обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання відповідачем заявленого позову.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача та оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а документально підтверджених витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Зобов'язати Вінницький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Вінницький зональний відділ Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24290095, місцезнаходження: вул. Стрілецька, 17, м. Вінниця, 21001).
Повне судове рішення складено 21.12.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович