Справа № 755/4359/21
"22" грудня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження №12021105040000371 від 06.02.2021 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: останнім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
ОСОБА_5 05.02.2021 року приблизно о 17:20, перебуваючи біля буд. № 6 по вул. Соборності в м. Києві, на землі знайшов та підняв пачку з під цигарок, у середині якої знаходився згорток з полімерного матеріалу з пазовим замком, в якому містився запаяний згорток із полімерного матеріалу чорного кольору, в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору. ОСОБА_5 зрозумів, що знайдена ним річ містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання вказаного наркотичного засобу.
Потім ОСОБА_5 помістив незаконно придбану ним пачку з під цигарок, в якій знаходився наркотичний засіб до лівої кишені своєї куртки.
Того ж дня, тобто 05.02.2021 року приблизно о 17:20, працівниками Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Соборності, 6, було зупинено ОСОБА_5 , який повідомив, що зберігає при собі наркотичну речовину обіг якої обмежено - метадон (фенадон). У подальшому, 05.02.2021 року в період часу з 19:43 до 19:50, під час проведення огляду місця події, ОСОБА_5 в присутності двох понятих добровільно надав працівникам поліції пачку з під цигарок, у середині якої знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадон ( фенадон), загальною масою 0,065 г, який ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав для подальшого власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-21/6173-НЗПРАП від 05.02.2021 року надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого заборонено - метадон (фенадон) та сильно діючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Маса метадону (фенадону) в речовині становить 0,065г. Маса дифенгідраміну (димедролу) в речовині становить 0,074г. Метадон (фенадон) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список №1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечним наркотичним засобом.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю та показав суду про те, що дійсно 05.02.2021 року приблизно о 17:20, перебуваючи біля буд. № 6 по вул. Соборності в м. Києві, на землі знайшов та підняв пачку з під цигарок, у середині якої знаходився наркотичний засіб - метадон (фенадон), та помістив її до своєї кишені, після чого 05.02.2021 року працівниками поліції в місті Києві у нього було виявлено та вилучено наркотичний засіб, який він придбав та зберігав для власного вжитку. Щиро каявся у вчиненому, обіцяв, що нічого протиправного більше вчиняти не буде.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст їх обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .
Винуватість ОСОБА_5 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому проступку знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому та активне сприяння розкриттю проступку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання судом має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Також, суд враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, задовільний стан здоров'я, спосіб життя (раніше неодноразово судимий, офіційно не працює); на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (вину визнає, кається у вчиненому); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме класифікацію за ст. 12 КК - кримінальний проступок, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, а саме те, що обвинувачений тривалий час переховувався від суду та до нього судом було неодноразово застосовано привід у зв'язку з неявкою в судові засідання, а потім оголошено у розшук з метою приводу у судове засідання для розгляду кримінального провадження, який було виконано Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві.
У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 реальне покарання у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 КК України, ураховуючи його засудження за вироком від 24.12.2019 року.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Так, як відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судом кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК, а тому у таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року, до покарання за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його фактичного затримання у ході виконання цього вироку.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 час фактичного затримання в межах даного кримінального провадження з 21 грудня 2021 року по 22 грудня 2021 року за правилами ст. 72 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-21/6173-НЗПРАП від 05.02.2021 року у сумі 1307 грн. 60 коп.
Речові докази, а саме:
-DVD-R диск з відеозаписом проведення огляду місця події - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-експертний пакет, в середині якого знаходиться психотропна речовина, обіг якої обмежено - метадон, масою 0,065, що переданий в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві відповідно до квитанції № 015896 - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1