Справа № 548/2711/21
Провадження № 2/548/804/21
17.12.2021 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді- Коновод О.В.
за участю секретаря судового засідання Скрипніченко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області суми на 1/4 з усіх видів доходів відповідача,-
29 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. В позовній заяві позивач вказує, що вона ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 27.05.2014 року по 31.08.2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В вищезазначеному шлюбі народився спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за рішенням Хорольського районного суду №548/1410/18 від 31.08.2018р., проживає разом із позивачем
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23.12.2019 року, справа № 548/2246/19 з Відповідача вирішено стягнути на користь позивача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 1350,00 (одну тисячу триста п'ятдесят) гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття .Позивач зазначає, що витрати на дитину зросли, син потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів так як є дуже хворобливою дитиною та перебуває на диспансерному обліку (довідка № 75 додається), у дитини від народження одна ніжка коротша за іншу на 1,5 см, тому, йому потрібне спеціальне взуття, та оскільки він як і розмір його ніжки, ще росте, позивач кожні три місяці купує нову пару та окрім цього прожитковий мінімум на дитину відповідного віку значно перевищує розмір стягнутих аліментів, тому просить суд змінити розмір аліментів з 1350 гривень на 1/4 частку з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач в судове засідання не з'явилася, але подала заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився,але залишив телефонограму в якій вказав, що позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує.
В судове засідання представник третьої особи не з"явився, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, врахувавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторонни мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23.12.2019 року, справа № 548/2246/19 позов ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з Відповідача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 1350,00 (одну тисячу триста п'ятдесят) гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що витрати на дитину зросли та прожитковий мінімум на дитину відповідного віку значно перевищує розмір стягнутих аліментів, тому позивач просить суд змінити розмір аліментів з 1350 гривень щомісячно на 1/4 частку з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовну заяву слід задовольнити, виходячи із тих міркувань, що непорушним конституційним правом неповнолітньої дитини є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття.
Так, статтею 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Крім того, такий обов'язок передбачено i в ст. 180 Сімейного кодексу України.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 192 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у справі за №143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до ст. 192 СК України та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує, що за останні роки в країні погіршилась економічна ситуація, при цьому розмір прожиткового мінімуму на дитину значно збільшився.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум на дітей віком дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Спілкування дитини з родичами з боку батька, гостювання за місцем їх мешкання, отримання дарунків на свята, не ототожнюється чинним законодавством з виконанням батьком дитини свого обов'язку матеріально утримувати дитину.
Наскільки вагомий цей внесок у життя дитини, чи відбувається він за рахунок коштів відповідача, з наданих ним доказів суд у судовому засіданні не встановив.
Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, яка передбачає визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, тому суд не може застосувати до розміру аліментів у твердій грошовій сумі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини, - в примусовому порядку; при цьому суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів не суперечить чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та неповнолітньої дитини.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати у виді судового збору відповідно до ставок, передбачених Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 180, 182, 184, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 19, 81, 137, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області суми на 1/4 з усіх видів доходів відповідача,- задовольнити повністю.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23.12.2019 року на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі з 1350,00грн., щомісячно, на ј усіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Припинити стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 аліментів для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим листом Хорольського районного суду Полтавської області № 548/2246/19 від 23.12.2019, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави 908,00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2021 року.
Суддя : О.В. Коновод