Дата документу 17.12.2021 Справа № 554/9241/21
Провадження № 2-а/554/105/2021
17 грудня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Троцької А.І.,
при секретарі - Калюжній Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції роти №3, батальйону №1 Захарченко Дмитра Олексійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
24 вересня 2021 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дії Захарченко Д.О. інспектора УПП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції роти №3, батальйону №1 про адміністративне правопорушення про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4769056 від 14.09.2021 ОСОБА_2 інспектором УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції роти №3, батальйону №1; відшкодувати судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 14.09.2021 інспектором УПП в Полтавській області старший лейтенантом поліції роти №3, батальйону №1 Захарченко Д.О. винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4769056.В тексті постанови зазначено, що він 13.09.2021 о 23.48.53 на вулиці Степового фронту, 30 в м. Полтаві керував транспортним засобом «ЗАЗ VIDA», н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п.2.9 в ПДР.Відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та прийняв рішення застосувати штраф у розмірі 850 грн.В тексті постанови зазначено, що до неї додається відео з Б/К ВІ 0103 реєстратора, але з цим відео він не був ознайомлений і копія не вручена разом з постановою.Вважає, що під час винесення постанови не дотримано статей 245, 251, 278, 280 КУпАП, відповідно до яких, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи, зокрема, не представився, не пояснив причину зупинки автомобіля, взагалі не оголосив про розгляд справи, не роз'яснив права та обов'язки, не розглянув його клопотання, тим самим позбавив можливості скористатися правовою допомогою. Також не продемонстрував йому доказів по справі.
Ухвалою судді від 27 вересня 2021 року позов залишено без руху із наданням терміну для усунення недоліків.
Ухвалою від 29 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позову відмовити. Взакував, що позивач допустив керування транспортним засобом з номерним знаком що неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, чим порушив п.2.9.в ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.6 ст. 121 КУпАП. До постанови додасться відео, що слугує беззаперечним доказом вини позивача, а саме керування ТЗ з неосвітленим номерним знаком. Також факт порушення н. 2.9 в) ПДР України на відео з нагрудної камери водієм не заперечується. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма права передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявни матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримами правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими 268 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалаї відеофіксації з нагрудної камери ВІ-0103.
13 грудня 2021 року позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає, що відеозапис події, який він отримав разом із відзивом, не містить причини зупинки транспортного засобу, керування ним з неосвітленим знаком.
Від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції до суду відзиву не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлені наступні обставини.
14 вересня 2021 року інспектором 1 батальйону 3 роти УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції Харченко Д.О. винесено постанову серії ЕАО №4769056 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 за ч1 ст. 126 КУпАП. ( а.с.8-9).
З постанови вбачається, що 14.09.2021 року о 23.48 годині за адресою в м.Полтаві по вул. Ст.Фронту, 30, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ VIDA», н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим заднім номерним знаком у темну пору доби, чим порушив п.2.9.в ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.6 ст. 121 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в у розмірі 850 грн. У пункті 7 вказано, що до постанови додаються: відео з боді камери ВІ0103 та реєстратора.
Слід зазначити, що жодних даних про складання на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, на які відповідач посилається у відзиві, оскаржувана постанова та матеріали справи не містять.
Так, відповідно до п. 2.9.в ДДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
-не належить цьому засобу;
-не відповідає вимогам стандартів;
-закріплений не в установленому для цього місці;
-закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
-неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19 лютого 2020 року ( № 496/4315/16-а) дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В оскаржуваній постанові як на доказ є посилання на відеозапис з боді камери ВІ 0103 та реєстратору.
Відповідачем до відзиву на позов було надано диск з відеозаписом з боді камери та реєстратору (а.с.41).
Однак, при дослідженні встановлено, що надані відповідачем відеозаписи, що містяться на диску, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки даний доказ наданий в електронній формі та не засвідчений належним чином, а саме електронним підписом автора або особи, уповноваженої на виготовлення даних копій, що суперечить вимогам ч.2 ст. 99 КАС України.
При цьому, вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року (справа № 333/1539/16).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні, відповідачами не надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності зафіксованих в оскаржуваній постанові обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача ОСОБА_2 щодо притягнення його адміністративної відповідальності, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В свою чергу, ч. 3 ст. 286 КАС України такого способу захисту, як визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, не встановлено, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 121 КУпАП, ст.ст. 2, 19, 132, 134, 241-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції роти №3, батальйону №1 Захарченко Дмитра Олексійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії ЕАО №4769056 від 14 вересня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. - скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Нацполіції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м.Полтави в десятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. І. Троцька