Справа № 487/1068/20
Провадження № 1-кс/487/4559/21
20.12.2021 року м.Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , представників скаржника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві скаргу ТОВ «РосКосметика» на постанову слідчого Другого СВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 від 24.12.2020 про закриття кримінального провадження №52019000000000409, -
09.08.2021 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга ТОВ «РосКосметика» на постанову слідчого Другого СВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 від 24.12.2020 про закриття кримінального провадження №52019000000000409, в якій генеральний директор ТОВ «РосКосметика» ОСОБА_6 просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на те, що слідчий її виніс передчасно, неповно з'ясувавши фактичних обставини справи. Крім того, представник скаржника просить зобов'язати слідчого з метою забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні дослідити всебічно, повно і неупереджено його обставини, надати належну правову оцінку його обставинам.
Представники скаржника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали.
Слідчий до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути скаргу за його відсутності, у задоволенні скарги - відмовити, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження є законним та обґрунтованим.
Згідно з ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження №52019000000000409, дійшла такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому розслідування може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні вимоги містить і ч.1 ст. 94 КПК України щодо оцінки слідчим , прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки дозу достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, встановлене відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів справи в провадженні слідчого Другого СВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження №52019000000000409 від 17.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України.
Частина 1 статті 375 КК України передбачає покарання за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Так, генеральний директор ТОВ «РосКосметика» ОСОБА_6 , вважаючи, що суддею Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_7 при постановленні рішення від 12.05.2015 у справі №915/1015/16, суддями Верховного Суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 при ухваленні постанови від 22.05.2018 у справі №915/1015/16 було скоєно кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.375 КК України, звернувся до Національного антикорупційного бюро України із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення від 13.03.2019 вих. №13-03.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 19.04.2019 скаргу директора ТОВ «РосКосметика» ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення задоволено; зобов'язано уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відповідні відомості, викладені у заяві ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 13.03.2019 вих. №13-03.
Зазначені вище відомості були внесені до ЄРДР 17.05.2019 за №52019000000000409.
В рамках здійснення досудового розслідування зазначеного вище кримінального провадження слідчим було долучено копії рішень Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 у справі №915/259/15, від 21.06.2017 у справі №915/1015/16, постанов Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 у справі №915/259/15, від 09.11.2017 у справі №915/1015/16, висновку експерта від 12.04.2017 №09/3-322, постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №915/1015/16, термінових звітів про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за січень 2015 - квітень 2015, установчих документів ТОВ «РосКосметика», розглянуто низку клопотань представників скаржника.
Постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 від 24.12.2020 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №52019000000000409 від 17.05.2019 закрито у зв'язку з відсутністю в діях суддів Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_7 суддів Верховного Суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
За положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Процесуальними джерелами доказів згідно зі ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звертається з відповідною заявою та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у п.67 рішення від 4 квітня 2006 року у справі «Шевченко проти України», розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані.
Так, в судовому засіданні представники скаржника зауважили, що підставою для звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення суддями різних інстанцій стала їх фактична незгода з судовими рішеннями, оскільки вони вичерпали можливості оскаржити рішення в національній судовій системі.
Незгода з рішенням судів сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що «відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені».
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Конституційним Судом України в своєму рішенні у справі №2-рп/2011 від 11.03.2011 року також було акцентовано, що оцінка вчинених суддею процесуальних дій може здійснюватися тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.
Як зазначено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).
Згідно з положеннями статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Притягнення судді до кримінальної відповідальності є однією з форм контролю за діяльністю носіїв судової влади, завданням якої має бути досягнення балансу між засадами незалежності й недоторканності суддів та їх кримінальною відповідальністю у разі вчинення ними кримінально караного протиправного діяння.
Проте процедура притягнення судді до кримінальної відповідальності не може бути використана для здійснення тиску на суддю з метою прийняття ним «потрібного» судового рішення.
Таким чином, незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення.
До того ж, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 375 КК, характеризується прямим умислом: суддя достовірно знає, переконаний в тому, що діє всупереч вимогам закону і справедливості.
Зазначене право на оскарження рішень судів було реалізовано ТОВ «РосКосметика»
Крім того, слідчий суддя вважає за доцільне зауважити, що рішенням Конституційного Суду від 11.06.2020 № 7-р/2020 статтю 375 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови, слідчий у повному обсязі дотримався вказаних вимог закону.
З урахуванням вищезазначеного, матеріали кримінального провадження та скарги не містять даних, які б ставили під сумнів висновки слідчого та вказували на неповноту досудового слідства.
За такого, слідчий суддя приходить до переконання, що скарга ТОВ «РосКосметика» не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 303-307 КПК України,-
У задоволенні скарги ТОВ «РосКосметика» на постанову слідчого Другого СВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 від 24.12.2020 про закриття кримінального провадження №52019000000000409 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_11